Очарована, околдована...озером Лугано!
В мае прошлого года мы останавливались в городке Лугано на одну ночь, но успели посмотреть только набережную. После возвращения домой был набросан примерный план на посещение этих мест весной 2014. А планы у меня были наполеоновские, которым суждено было сбыться только отчасти. Примерно за полтора месяца до поездки сын изъявил желание, потому что у него появилась возможность, составить нам компанию. Пришлось отменить 4 отеля, вычеркнуть 2 озера. Немного жаль было перекраивать планы, но возможность съездить куда-то всей семьёй в последнее время выдаётся не часто, и я всегда очень радуюсь этим редким случаям, когда они случаются.
Итак, Lugano - Melide - Morcote - Carona - Verzasca.
Таким образом в первое место, в которое мы отправляемся, это Лугано.
Hotel Dischma 3*
Впервые в своей туристической практике я забронировала один и тот же отель дважды. Это отель Dischma. Отзыв по этому отелю я уже писала в прошлый раз:
http://www.turpravda.com/ch/lugano/Dischma-h40111-r94445.html
Описание на букинге здесь: http://www.booking.com/hotel/ch/dischma-lugano-paradiso. de.html? aid=202008; sid=9...»
Что хотелось бы добавить, за полтора месяца до поездки, да ещё на Пасхальные праздники, мало что можно было найти по подходящей цене. А этот отель предлагал довольно подходящую цену, да и вообще, он нам ещё с прошлого раза понравился. Была одна проблема, рецептион у них работает до 22:00, ну никак мы не могли до этого времени приехать. Написала им письмо, смогут ли они нас принять между 23:00 и 24:00 часами ночи. Ответили, что подождут, только было бы не плохо, чтобы мы им в районе 10 часов вечера позвонили и сообщили, где мы находимся и сколько ещё осталось ехать.
Замечательно, конечно, позвоним. В день отъезда мужу всё же удалось уйти с работы на 3 часа пораньше, но я раньше времени не радовалась, что мы приедем в отель не слишком поздно, потому что в Швейцарии есть очень премилый туннель Gotthard, на въезде в который в этом году мы простояли более 2-х часов. Двигаться черепашьим шагом, хуже нет, уж лучше сделать крюк в 100 км.
В отель, конечно, мы позвонили, как и обещали, потому что приехали туда как я и предполагала, полдвенадцатого ночи. В этот раз у нас был заказан трёхместный номер, не особенно большой по размерам, но для того, чтобы переночевать, вполне подходит.
Быстро заселились и спать. В отеле по сравнению с прошлым годом почти ничего не изменилось, если не считать развернувшейся стройки перед главным входом. Но вечером уже никто не работал, а утром ещё никто не работал, к тому же были праздники, потому это обстоятельство для нас помехой не было.
Завтрак, как всегда превосходный, персонал, как всегда внимательный. Я в этот раз обратила внимание на картины, висящие в коридоре на 5 этаже, что-то было мне в них знакомо. Оказалось, что это (не все) картины Каналетто, ну, конечно не подлинники, но мастерски выполненные копии. Приятно украшают коридор и номера.
Для короткого пребывания в Лугано очень даже рекомендую.
Lugano. Funicolare Monte San Salvatore.
Выписавшись из отеля, первым делом отправились на этот фуникулёр. Надо отметить, что в Лугано фуникулёров два: Monte Bre и Monte San Salvatore. На Monte Bre времени уже не хватило.
http://www. montebre. ch/
Фуникулёр находится в 200 метрах от отеля, и в 5 минутах ходьбы от ж/д вокзала, есть собственная стоянка, платная или нет, не знаю, потому что мы с вечера как запарковались, так больше машину и не брали, пока не спустились с горы вниз.
http://montesansalvatore. ch/de/home/? type=rss здесь информация о подъёмнике.
Funicolare Lugano-Paradiso - Monte San Salvatore SA
Casella Postale 442
Via delle Scuole 7
CH-6902 Lugano-Paradiso
Билет стоит 24.00 франка/чел. /подъём/спуск. Поднимаемся в 2 этапа, примерно на средине пути пересадка в точно такой же вагончик, который поднимает наверх. Заблудиться, выйти не туда, сесть не там...не возможно.
Вагончики поднимают нас на высоту 912 метров, здесь, на горе Monte San Salvatore, очень удачно расположенной почти в центре озера, есть туалеты, не большая игровая площадка для детей, ресторан Vetta San Salvatore, с прекрасными видами на озеро, в котором я и приземлилась на ближайший почти час.
За 3 недели по путешествия я была оперирована на колено, поэтому режим передвижений у меня был щадящий, спуски и подъёмы по лестницам были не для меня. Всю красоту, куда не могла пойти сама, видела только на фотографиях, сделанных моими мужчинами.
Таким образом, я осталась внизу, а они отправились наверх, к церкви.
На горе есть не только смотровые площадки, но и разные пешеходные маршруты: до Carona, Pazzalo, Paradiso. Некоторые покупали билеты только на подъём, а спускались своим ходом. Везде есть указатели, схемы маршрутов.
Не возможно никоим образом передать всю красоту, величие тех мест, которые открываются перед нашими глазами.
Пусть и день пасмурный, и над озером дымка, всё равно, пейзажи непередаваемо красивы.
Спускаемся вниз в вагончике гордом одиночестве, потому что основная масса туристов только ещё поднимается наверх. Нет борьбы за место у лобового стекла, поэтому вся открывающаяся панорама города Лугано только для нас.
Swissminiatur в Melide.
Из Лугано едем в Melide в парк Швейцария в миниатюре,
http://www. swissminiatur. ch/? fuseaction=m3.19&lan=de
где представлены все основные достопримечательности страны: соборы, храмы, водопады, канатные дороги, памятники, дома известных личностей... Мне нравятся такие парки, и этот нам тоже понравился, этот у нас уже второй по счёту. Не везде в мире успеть побывать, а посмотреть многое хочется, так хоть в миниатюре.
Рядом много платных парковок, даже не знаю сколько стоят места, сын занимался этим делом, единственный нюанс был, что в паркомате нужно было ввести не только время, но и номер парковки. А входной билет в сам парк стоит 19.00 франков. Можно везде в Швейцарии расплачиваться и в евро, а сдачу дают, у кого как рука возьмёт: и в евро, и франками.
Парк находится на берегу всё того же озера Лугано, не особенно большой, в нём представлено всего 120 моделей, мы на него затратили чуть больше двух часов, хотелось посмотреть на каждую "миниатюру". На территории есть и кафе, и сувенирный магазин, и туалеты, и детей по рельсам вокруг парка катает маленький, как игрушечный, паровозик. Некоторые взрослые тоже там катались.
Некоторые "храмы" и "крепости" очень понравились, записала эти места в планы на будущее.
Прощаемся с этим "игрушечным" городком и направляемся в Morcote. Это симпатичное местечко, расположенное между озером и горами, в южной части полуострова Arbostora, на самом мысе, я почти не видела, т. к. нагулявшись по парку миниатюр, моя участь теперь была сидеть на скамейке и любоваться озером. Моркоте называют "жемчужиной" Лугано, но с берега оценить это было сложно, самые лучшие виды, как говорят, открываются с воды, а на лодке мы там не катались.
Интересовали нас здесь 2 момента: церковь 15 века Santa Maria del Sasso и виды на озеро с той высоты. К церкви ведёт подъём более, чем в 400 ступенек, поэтому туда отправляюется только мужская часть нашей компании, которым было строго наказано снимать всё вокруг.
Более подробно про церковь можно почитать здесь:
http://www.virtualtourist.com/travel/Europe/Switzerland/Morcote-691060/Things_To...»
Когда они туда поднялись, были слегка разочарованы, церковь оказалась закрытой. Жаль, очень жаль, потому что я видела фотографии в интернете, по которым внутреннее убранство мне показалось очень красивым. Они пошли дальше, поднялись ещё выше, там стоит скульптурный образ святой Марии.
Carona. Parco San Grato.
В 9 км от Моркоте есть такое местечко под названием Carona, вот туда и направляемся. Дорога в гору, слегка серпантинистая, иногда живописная, местами очень узкая, в одну машину, пару раз приходилось пятиться назад. Но это всё бы ничего, но вот отсутствие каких бы то ни было ограждений местами, слегка напрягало.
На одном из поворотов стоит церковь La chiesa dei Santi Fedele e Simone, 15 век. Остановились, не только из-за церкви, хотелось ещё и на озеро взглянуть с этой высоты.
Около церкви стояли какие-то люди, никто в неё не входил, никто не выходил. Мы подошли, дёрнули за ручку, закрыта. Люди на нас смотрели очень внимательно. Мы спросили чисто на русском: церковь не работает, закрыта? Ответ был на каком-то своеобразном диалекте: нет, не работает, и помахали головой в знак отрицания. Переспросили ещё раз на немецком, ответ был всё на том же диалекте. Даже если бы они нам и сказали, через какое время церковь откроется, мы бы всё равно ждать не стали. В интернете поискала про неё информацию, почти ничего нет.
Запечатлели ещё раз озеро и поехали дальше.
А нашей целью был ботанический парк Parco San Grato. Находится он между горами San Salvatore и Monte Arbostora, на высоте около 700 метров. Вход свободный, есть бесплатная парковка на самой горе, позади ресторана. Когда-то на этом месте было пастбище для лошадей, принадлежавшее юристу Martin Winterhalter. В 1957 году здесь были посажены первые хвойные деревья и разные сорта азалий, камелий и рододендрона. В 1997 году это частное владение было подарено городу Лугано. Парк очень большой, располагается террасами на склоне, а также на самой горе. Красивейшее место! ! ! Ничего подобного доселе я не видела: озеро, горы и цветущий сад!
Самое лучшее время для его посещения это апрель и май, когда всё в цвету. Дорожки есть как асфальтированные, так и земляные тропинки. Многие машины оставляли где-то внизу и наверх поднимались пешком. Для тех, кто любит сады и парки, здесь просто рай. А воздух, этот горно-сосновый воздух, слегка наполненный ароматами цветения, им не возможно надышаться.
3 часа на такой замечательный парк, это ничтожно мало. Если бы позволяло время, можно было бы провести здесь весь день. Просто погулять для себя, никуда не торопясь, полюбоваться неповторимыми видами на озеро, открывающимися буквально с каждого поворота дорожек, и дышать, дышать, дышать этим удивительным воздухом.
А время не стоит на месте, уже больше 6 часов вечера, пора двигаться в Tremezzo на озеро Комо. Там у нас забронированы апартаменты на следующие несколько дней.
С горы спускаемся другой дорогой, проезжаем через Лугано и берегом озера едем дальше. Пару раз останавливаемся, чтобы сделать фотографии.
Побывали мы и ещё в одном удивительном месте, правда в другой день. Не относится оно не к озеру Лугано, не к озеру Комо, находится оно недалеко от Локарно, это ущелье Verzasca.
Gordola. Verzasca.
Серпантин уводит всё дальше и выше от озера Маджоре. Ущелье называется также, как и река, которая протекает по долине с таким же названием и, которая впадает в озеро Маджоре. Сначала мы подъезжаем к дамбе Verzasca, которая имеет высоту 220 метров. Если смотреть вниз, дух всё же захватывает. Наибольшую известность эта плотина/дамба получила из-за съёмок фильма "Агент 007" - " Золотой глаз". С тех пор туда стали приезжать любители прыжков в экстремальных условиях. Соответственно уже и фирма образовалась, которая этим делом занимается.
Пока мы там бродили, никто никуда не прыгал, шли какие-то приготовления, то ли к прыжкам, то ли просто проверяли оснащение.
Так и не дождавшись никаких прыжков, прикупив воды и сувениров, мы едем дальше, до Lavertezzo, где находится "старый римский мостик". В этой долине очень мягкий климат, почти не бывает ветров и туманов, излюбленные места для кемпинга.
Дорога хоть и серпантины, но очень плавные, постоянно открываются новые пейзажи...и не длинная, всего-то 25 км, но мы доезжаем только до Lavertezzo, где находится этот двух арочный мостик и совершенно фантастические скальные образования, сформированные природой, ну просто уникальные. Вода в реке необычного изумрудного цвета, кристально-прозрачная. По дороге можно постоянно останавливаться, виды окружающих гор, лесов и глубоко внизу текущей реки, завораживают.
По камням мне, конечно, попрыгать не пришлось, любовалась только с берега, но и это было просто великолепно.
В продолжении едем на озеро Комо. . .
Зачарована, зачарована...озером Лугано!
Минулого травня ми зупинялися в містечку Лугано на одну ніч, але встигли подивитися тільки набережну. Після повернення додому був накиданий зразковий план на відвідування цих місць навесні 2014 року. А плани у мене були наполеонівські, яким судилося збутися лише частково. Приблизно за півтора місяці до поїздки син виявив бажання, тому що у нього з'явилася можливість скласти нам компанію. Довелося скасувати 4 готелі, викреслити 2 озера. Трохи шкода було перекроювати плани, але можливість з'їздити кудись всією сім'єю останнім часом видається не часто, і я завжди дуже тішуся цими рідкісними випадками, коли вони трапляються.
Отже, Lugano – Melide – Morcote – Carona – Verzasca.
Таким чином, у перше місце, в яке ми вирушаємо, це Лугано.
Hotel Dischma 3*
Вперше у своїй туристичній практиці я забронювала один і той самий готель двічі. Це готель Dischma. Відгук про цей готель я вже писала минулого разу:
http://www.turpravda.com/ch/lugano/Dischma-h40111-r94445.html
Опис на букінгу тут: http://www. booking. com/hotel/ch/dischma-lugano-paradiso. de.html? aid=202008; sid=9... »
Що хотілося б додати, за півтора місяці до поїздки, та ще й на Великодні свята, мало що можна було знайти за підходящою ціною. А цей готель пропонував досить потрібну ціну, та й взагалі, він нам ще з минулого разу сподобався. Була одна проблема, рецептіон у них працює до 22:00, ну ніяк не могли до цього часу приїхати. Написала їм листа, чи зможуть вони нас прийняти між 23:00 та 24:00 годинами ночі. Відповіли, що почекають, тільки було б не погано, щоб ми їм у районі 10 години вечора зателефонували та повідомили, де ми знаходимося і скільки ще залишилося їхати.
Чудово, звичайно, зателефонуємо. У день від'їзду чоловікові все ж таки вдалося піти з роботи на 3 години раніше, але я раніше не раділа, що ми приїдемо в готель не надто пізно, тому що в Швейцарії є дуже премильний тунель Gotthard, на в'їзді в який цього року ми простояли більше 2-х годин.
Рухатися черепашим кроком, гірше ні, краще вже зробити гак в 100 км.
У готель, звичайно, ми зателефонували, як і обіцяли, бо приїхали туди як я й передбачала, о пів на дванадцяту ночі. Цього разу у нас був замовлений тримісний номер, не дуже великий за розмірами, але для того, щоб переночувати, цілком підходить.
Швидко заселилися та спати. У готелі в порівнянні з минулим роком майже нічого не змінилося, якщо не рахувати будівництва, що розгорнулася перед головним входом. Але ввечері вже ніхто не працював, а вранці ще ніхто не працював, до того ж були свята, тому ця обставина для нас не була перешкодою.
Сніданок, як завжди чудовий, персонал як завжди уважний. Я цього разу звернула увагу на картини, що висять у коридорі на 5 поверсі, щось було мені знайоме. Виявилося, що це (не всі) картини Каналетто, ну, звичайно не оригінальні, але майстерно виконані копії. Приємно прикрашають коридор та номери.
Для короткого перебування в Лугано дуже рекомендую.
Лугано. Funicolare Monte San Salvatore.
Виписавшись із готелю, насамперед вирушили на цей фунікулер. Слід зазначити, що у Лугано фунікулерів два: Monte Bre та Monte San Salvatore. На Monte Bre часу вже не вистачило.
http://www. montebre. ch/
Фунікулер знаходиться в 200 метрах від готелю, і за 5 хвилин ходьби від залізничного вокзалу, є власна стоянка, платна чи ні, не знаю, тому що ми з вечора як запарковалися, так більше машину і не брали, доки не спустилися з гори вниз.
http://montesansalvatore. ch/de/home/? type=rss тут інформація про підйомник.
Funicolare Lugano-Paradiso - Monte San Salvatore SA
Casella Postale 442
Via delle Scuole 7
CH-6902 Lugano-Paradiso
Квиток коштує 24.00 франка/ос. /підйом/спуск. Піднімаємося в 2 етапи, приблизно на середині шляху пересадка в такий самий вагончик, який піднімає нагору. Заблукати, вийти не туди, сісти не там ...неможливо.
Вагончики піднімають нас на висоту 912 метрів, тут, на горі Monte San Salvatore, дуже вдало розташованій майже в центрі озера, є туалети, невеликий ігровий майданчик для дітей, ресторан Vetta San Salvatore, з чудовими краєвидами на озеро, в якому я і приземлилася на найближчу майже годину.
За 3 тижні по подорожі я була оперована на коліно, тому режим пересування у мене був щадний, спуски та підйоми сходами були не для мене. Усю красу, куди не могла піти сама, бачила лише на фотографіях, які я зробив моїми чоловіками.
Таким чином, я залишилася внизу, а вони вирушили до церкви.
На горі є не лише оглядові майданчики, а й різні пішохідні маршрути: до Carona, Pazzalo, Paradiso. Дехто купував квитки тільки на підйом, а спускався своїм ходом. Всюди є вказівники, схеми маршрутів.
Не можна жодним чином передати всю красу, велич тих місць, які відкриваються перед нашими очима.
Нехай і день похмурий, і над озером серпанок, все одно, пейзажі неймовірно красиві.
Спускаємося вниз у вагончику гордою самотності, тому що основна маса туристів тільки піднімається нагору. Немає боротьби за місце біля лобового скла, тому вся панорама міста Лугано, що відкривається, тільки для нас.
Swissminiatur у Меліді.
З Лугано їдемо до Melide у парк Швейцарія у мініатюрі,
http://www. swissminiatur. ch/? fuseaction=m3.19&lan=de
де представлені всі основні визначні пам'ятки країни: собори, храми, водоспади, канатні дороги, пам'ятники, будинки відомих особистостей...Мені подобаються такі парки, і цей нам теж сподобався, це вже другий за рахунком. Не скрізь у світі встигнути побувати, а подивитися багато чого хочеться, то хоч у мініатюрі.
Поруч багато платних парковок, навіть не знаю скільки коштують місця, син займався цією справою, єдиний нюанс був, що в паркоматі потрібно було запровадити не лише час, а й номер паркування. А вхідний квиток до самого парку коштує 19.00 франків.
Можна скрізь у Швейцарії розплачуватися і в євро, а решту дають, у кого як рука візьме: і євро, і франками.
Парк знаходиться на березі того ж озера Лугано, не особливо великий, в ньому представлено всього 120 моделей, ми на нього витратили трохи більше двох годин, хотілося подивитися на кожну "мініатюру". На території є і кафе, і сувенірний магазин, і туалети, і дітей рейками навколо парку катає маленький, як іграшковий, паровозик. Деякі дорослі також там каталися.
Деякі "храми" та "фортеці" дуже сподобалися, записала ці місця у плани на майбутнє.
Прощаємось із цим "іграшковим" містечком і прямуємо в Morcote. Це симпатичне містечко, розташоване між озером і горами, в південній частині півострова Arbostora, на самому мисі, я майже не бачила, тому що нагулявшись парком мініатюр, моя доля тепер була сидіти на лавці і милуватися озером.
Моркоте називають "перлиною" Лугано, але з берега оцінити це було складно, найкращі види, як то кажуть, відкриваються з води, а на човні ми там не каталися.
Цікавили нас тут 2 моменти: церква 15 століття Santa Maria del Sasso та види на озеро з тієї висоти. До церкви веде підйом більш ніж у 400 сходинок, тому туди відправляється тільки чоловіча частина нашої компанії, яким було суворо покарано знімати все довкола.
Докладніше про церкву можна почитати тут:
http://www. virtualtourist. com/travel/Europe/Switzerland/Morcote-691060/Things_To... »
Коли вони туди піднялися, були трохи розчаровані, церква виявилася закритою. Шкода, дуже шкода, тому що я бачила фотографії в інтернеті, за якими внутрішнє оздоблення мені здалося дуже гарним. Вони пішли далі, піднялися ще вище, там стоїть скульптурний образ святої Марії.
Карона. Parco San Grato.
В 9 км від Моркот є таке містечко під назвою Carona, ось туди і прямуємо.
Дорога в гору, злегка серпантиніста, іноді мальовнича, подекуди дуже вузька, в одну машину, кілька разів доводилося задкувати назад. Але це все б нічого, але відсутність будь-яких огорож місцями, злегка напружувала.
На одному з поворотів стоїть церква La chiesa dei Santi Fedele e Simone, 15 століття. Зупинилися, не лише з-за церкви, хотілося ще й на озеро подивитись із цієї висоти.
Біля церкви стояли якісь люди, ніхто не входив до неї, ніхто не виходив. Ми підійшли, смикнули за ручку, закрита. Люди дивилися на нас дуже уважно. Ми запитали чисто російською: церква не працює, закрита? Відповідь була на якомусь своєрідному діалекті: ні, не працює, і помахали головою на знак заперечення. Перепитали ще раз німецькою, відповідь була все на тому ж діалекті. Навіть якби вони нам і сказали, через який час церква відкриється, ми все одно чекати не стали б. В інтернеті пошукала інформацію про неї, майже нічого немає.
Зняли ще раз озеро і поїхали далі.
А нашою метою був ботанічний парк "Parco San Grato". Знаходиться він між горами San Salvatore та Monte Arbostora, на висоті близько 700 метрів. Вхід вільний, є безкоштовна парковка на самій горі, позаду ресторану. Колись на цьому місці було пасовища для коней, яке належало юристу Martin Winterhalter. У 1957 році тут були посаджені перші хвойні дерева та різні сорти азалій, камелій та рододендрону. 1997 року це приватне володіння було подаровано місту Лугано. Парк дуже великий, розташовується на терасах на схилі, а також на самій горі. Найкрасивіше місце! ! ! Нічого подібного досі я не бачила: озеро, гори та квітучий сад!
Найкращий час для його відвідування це квітень та травень, коли все у кольорі. Доріжки є як асфальтовані, так і земляні стежки. Багато машин залишали десь унизу і вгору піднімалися пішки. Для тих, хто любить сади та парки, тут просто рай.
А повітря, це гірсько-соснове повітря, злегка наповнене ароматами цвітіння, їм неможливо надихатися.
3 години на такий чудовий парк, це дуже мало. Якби дозволяв час, можна було б провести тут цілий день. Просто погуляти собі, нікуди не поспішаючи, помилуватися неповторними видами на озеро, що відкриваються буквально з кожного повороту доріжок, і дихати, дихати, дихати цим дивовижним повітрям.
А час не стоїть на місці, вже більше 6 годин вечора, настав час рухатися в Tremezzo на озеро Комо. Там у нас заброньовані апартаменти на кілька днів.
З гори спускаємось іншою дорогою, проїжджаємо через Лугано та берегом озера їдемо далі. Пару разів зупиняємось, щоб зробити фотографії.
Побували ми і ще в одному дивовижному місці, правда, в інший день. Не відноситься воно не до озера Лугано, не до озера Комо, воно знаходиться недалеко від Локарно, це ущелина Verzasca.
Гордола. Verzasca.
Серпантин відводить все далі і вище від озера Маджоре. Ущелина називається так само, як і річка, що протікає по долині з такою самою назвою і яка впадає в озеро Маджоре. Спочатку ми під'їжджаємо до греблі Verzasca, яка має висоту 220 метрів. Якщо дивитися вниз, дух все ж таки захоплює. Найбільшу популярність ця гребля/дамба здобула через зйомки фільму "Агент 007" - "Золоте око". З того часу туди стали приїжджати любителі стрибків в екстремальних умовах. Відповідно, вже й фірма утворилася, яка цією справою займається.
Поки ми там тинялися, ніхто нікуди не стрибав, йшли якісь приготування, чи до стрибків, чи просто перевіряли обладнання.
Так і не дочекавшись жодних стрибків, прикупивши води та сувенірів, ми їдемо далі, до Lavertezzo, де знаходиться "старий римський місток". У цій долині дуже м'який клімат, майже не буває вітрів та туманів, улюблені місця для кемпінгу.
Дорога хоч і серпантини, але дуже плавні, постійно відкриваються нові пейзажі ...і не довга, всього 25 км, але ми доїжджаємо тільки до Lavertezzo, де знаходиться цей двох арочний місток і абсолютно фантастичні скельні утворення, сформовані природою, ну просто унікальні. Вода у річці незвичайного смарагдового кольору, кристально-прозора. Дорогою можна постійно зупинятися, види навколишніх гір, лісів і глибоко внизу річки, що заворожують.
По каменях мені, звичайно, пострибати не довелося, милувалася тільки з берега, але це було просто чудово.
Продовжуючи їдемо на озеро Комо. . .
