Решил я эффективно побороться с кризисом – а именно попросту «забить» на него! А лучше всего это делается в отпуске. Имея открытый «шенгенский мультик» до лета, я решил не упускать возможности посетить Европу. Выбор пал на Берлин. Во-первых, уж больно хотел сравнить чешское пиво с немецким. Во-вторых, дедушка был в плену в Германии, воевал, что вносило отпечаток - поехать и посмотреть места его «боевой славы».
Особенностью этой поездки стало то, что все – билеты, отель, страховку, - я оформлял самостоятельно, причем весь процесс занял не больше часа, - спасибо Интернету и сайту «Аэрофлота». Там пару месяцев назад появился сервис по бронированию отелей, страховки, оформлению виз и пр. И если визу через них я еще не оформлял, то забронировать отель «рискнул». Выбрал отель «Саввой» (за 3е суток на двоих вышло 13000 рублей, правда, без завтрака), купил билеты по 8000 рублей «туда - обратно» на человека, заказал трансферт, решил не рисковать освоением общественного транспорта в незнакомом городе. Все оплатил кредиткой. В общем-то и все. Обязуюсь и клянусь перед читателем проверить сервис оформления виз и подробно написать. Для интереса, позвонил в несколько турфирм, проверить цены на отель. Оказалось, они «накручивают» на цену от 20 до 50% ! ! ! ! Мой номер предлагали минимум за 20 тыс. «деревянных», а у некоторых цена подходила под 25 тысяч! Нетрудно посчитать экономию при двухнедельной поездке, если учесть, что сервис предлагает «бронь» по 80000 отелей по всему миру.
9 апреля в 6.30 утра мы были в Шереметьево-2. Все было тихо и обычно. День был примечателен тем, что в тот день генеральный директор «Аэрофлота» Валерий Окулов работал последний день (хотя у летчиков слова «последний» нет, есть слово «крайний»). Вообще, как человек, не далекий от авиации, скажу, что уважаю этого человека за высочайший профессионализм и глубочайшее понимание проблем отрасли, искренне сожалею о его «замене», и надеюсь, что с приходом в Минтранс рынок авиаперевозок все-таки «устаканится» и начнет планомерно развиваться.
Так вот, разговоры о его отставке ходили в то утро по всему аэровокзалу. А мы тем временем рошли регистрацию через киоск автоматической регистрации (удобная, кстати, штука, уже 2 месяца как усовершенствованная). Как Вы, наверное, заметили, я поехал с напарником. За что люблю утренние рейсы, так это за минимальное количество пассажиров в терминалах. Так было и тогда.
В 8.10 мы взлетели. Аэробус-319 был свежим и комфортным, питание, правда, страдает. А уже через 2.5 часа мы «сели» в аэропорту «Шонефилд» г. Берлина. Сюда не летают обычные европейские перевозчики, для них, в т. ч. для «Люфтганзы», предназначен «Тегель», который был еще на порядок меньше по размерам. Вообще, аэропорты в Германии достаточно старые, проекты 70-80х годов, с тех пор мало что строилось. Так было во Франкфурте год назад, так было сейчас и в Берлине. «Шонефилд», как я отметил, был побольше, по размерам что-то среднее между Шереметьево 1 и 2
Искренне меня порадовал броневик (да-да, броневик), который встречал самолеты на летном поле. На паспортном контроле «русский» рейс допрашивали с пристрастием – интересовались целью поездки, наличием денег, а также друзей и родственников. В остальном все прошло «стандартно».
Нас встретил водитель Максим. Он уже 11 лет живет в Германии (отель специально прислал его за русскими гостями). Он рассказал о жизни в городе, об особенностях. Как и многие эмигранты, он работал в туризме. У отеля я записал его телефон, желающим могу прислать его, если вдруг кто-то захочет самостоятельно договориться об экскурсии в Германии.
Отель находился в районе «Зоологический Гарден», - это крупная пересадочная станция в Берлине. В принципе, от нее ходит автобус в «Шенефилд», а также электричка. Но о транспорте поговорим отдельно. Так вот, отель расположен в центре западного берлина. Интересно, что когда говорят в Берлине: «В центр! », всегда уточняют какой именно – западный или восточный. Мне больше по душе пришелся восточный Берлин – есть в нем какая-то «наша» романтика . «Саввой» выполнен в классическом стиле, номера просторные и удобные. Единственное, чего явно не хватает – сейфа в номере. Правда, наличие комплиментов от отеля, широкого уровня сервиса, - с легкостью покрывает описанный недостаток. В то утро, когда мы приехали, сразу «рванули» завтракать. Что обидно, он не был включен в стоимость, хотя был очень достойным и разнообразным. Пришлось платить 22 евро за человека. Нас это не огорчило, ходили туда ежедневно. А в последний день, каюсь, даже не заплатили, забыли .
Оставив лишнее в номере, взяв на «ресепшене» карту и путеводитель, мы двинули смотреть Берлин. Как «опытный пилот», я сразу решил освоить наиболее дешевый способ передвижения – общественный транспорт. И Вы знаете, в каком только метро не ездил, но берлинское вызвало определенное недоумение. Попытаюсь пояснить почему. Во-первых, в Берлине 2 типа метро – «У-Бан» и «С-Бан». Первое похоже на московское метро, ходит, как правило, под землей, выходы обозначены синими квадратными табличками с надписью «U». Второе ездит поверху, на специальной эстакаде. Расстояния между станциями побольше, но и поезд придется ждать на пару минут дольше. Выходы обозначены зелеными табличками с буквой «S». Параллельно такому метро идет ветка скоростных поездов, которые ходят не только по всей Германии, но и по Европе. Ориентироваться по схеме метро легко – смотрите название линии (обозначаются буквой и цифрой) и конечную станцию, сравниваете с указателями на станции, и выбираете переход согласно того, куда Вам необходимо ехать. Собственно, такая схема представлена во многих городах Европы, например в Париже.
Смущало другое – полное отсутствие турникетов и информационных стоек. В метро только несколько автоматов для покупки билетов, интерфейс которых крайне не продуман (очень долго выбираешь, часто происходят сбои, многие принимают только монеты и кредитку, бумажные купюры не воспринимают). Самое главное, многие люди просто проходят на станцию, едут, и также просто выходят. Надеюсь, читатель помнит о наших приключениях в метро Парижа, когда нас чуть не посадили в местное «СИЗО». Наученные опытом оплаты баснословных штрафов в Европе, мы все-таки не рискнули ехать без билетов. Оказывается, билеты также можно купить в некоторых продуктовых магазинах в метро. На входе в такой магазин есть табличка «Тикетс». Правда, далеко не на всех станциях есть такие магазины. Я рекомендую покупать «Дэй Тикетс» (билеты на день). В Берлине существует 3 подвида билетов: категорий А, В и С. Чтобы ездить по билеты на всех видах транспорта во все районы, покупайте билет «АВС». Справочно: он стоит 6.2 евро, в то время как разовый билет обходится в 3 евро. Выгода очевидна. Правда, покатавшись в Берлине пару дней, все-таки вспомнили студенческую молодость и катались в трамвае без билетов.
Хотя метро бедновато. Рекомендую перемещаться на автобусах, а в восточном Берлине – еще и на трамваях (в западном трамваев нет, т. к. когда город разделили, поняли, что все депо остались в восточной части). Лучшие маршруты – 100 и 200. Проезжают специально через основные достопримечательности города, отправляются, кстати, от станции «Зоологический Гарден». В один из дней я не купил «Дэй тикет», решил оплатить билет у водителя. У него была сломана касса, и он сам предложил нам ехать «зайцем» . А трамваи покажут Вам истинную романтику восточного Берлина. Кстати, в городе практически нет пробок. Такси также недорого, поездка обходится в 10-15 евро, в зависимости от расстояния.
Теперь о том, что посмотреть. Не буду подробно описывать все достопримечательности, дабы в сети любой желающий сможет найти информации о них в достаточном количестве. Начать стоить с Бранденбургских ворот, и по улице «Ундер Ден Линден» пройти к Берлинскому собору, посмотрев здание Российского посольства, офис «Аэрофлота» (почему-то рядом с ним любят фотографироваться иностранцы), конный памятник Фридриху Великому, зайти на площадь Жандарменмаркт, а рядом увидеть собор Хенвигсдом. А дальше перейти через мост к памятнику Марксу и Энгельсу к телевизионной башне. Мы еще покатались на речном трамвайчике (у Берлинского собора рейсы обслуживает украинская компания). Интересно, что все церкви Берлина закрыты для посещения (за 4 дня мы не в одну не попали, хотя очень сильно этого хотели).
Вход на башню осуществляется не со стороны памятника, а со стороны «Александрплатц». Рядом, кстати, есть отличный торговый центр «Алекс», местные его очень хвалят, и есть за что: в нем представлен широкий выбор коллекция по очень демократичным ценам. В здании башни есть очередь в кассу (минут на 20-30), она идет слева направо. Если пойти справа налево, то вы подойдете к первому окошку, которое не замечает очередь (там очень узкая лента к кассе, т. е. очередь подходить к третьему окну, потом ко второму, а до первого не доходит). Мы так и поступили, и купили билеты вне очереди. Далее самое интересное – там везде висят телевизоры, на которых показаны интервалы билетов, а также примерное время, когда этот билет проходит. Мне достался билет 1839, а купил я его в 13.00. В этом время проходили билеты серии 1300-1350, купленные за 4 часа до этого. Мы не ждали, а пошли дальше гулять по городу. Когда через 4 часа вернулись, наша очередь прошла. Ничего страшного, опоздавших пропускают вперед: для этого нужно подняться по центральной лестнице на второй этаж, справа будет очередь на лифт, проходите слева, охрана пропускает вне очереди. Наверх не дают проносить продукты питания и бутылки с напитками.
С высоты 207 метров открывается отличный вид на город. Интересно сравнить архитектуру западной и восточной частей города. А пятью метрами выше расположен ресторан на крутящейся платформе: Вы отдыхаете, при этом осматриваете Берлин сверху.
Рядом расположен знаменитый остров Музеев, где расположены Старый и Новый музей, Старая Национальная галерея, Пергамский музей и музей Боде.
Мы посетили первый, четвертый и пятый. Сразу скажу – скучно. Русскоязычных гидов нет, аудиогидов на русском языке тоже, экспозиции, в основном, состоят из предметов древнего Рима и древнего Египта. Все выглядит скудно и бедновато. Если все-таки соберетесь, идите в Старый музей (он самый первый на площади перед Берлинским собором), т. к. там практически нет очередей, берите «дэй тикет». В Пергамский музей самая большая очередь, с «дэй тикетом» вы пройдете в обход, сэкономив от 30 минут и более. В музей Боде очередей нет. А вообще, рекомендуем посетить музей естествознания (У-Бан, станция Zinnowitzer Strabe, от станции «Зоологический Гарден ходит 245 автобус), - очень хорошие экспозиции, музей гораздо богаче и красивее Парижского. Обязательно скушайте сосиску в закусочной перед входом и запейте «Крушовице» - все очень вкусно! А рядом, в здании Гамбургского вокзала, расположена самая большая в Европе коллекция современной живописи.
Теперь вернемся к нам на район, в западный Берлин. Обязательно посетите зоопарк, где представлены многие виды животных, - символ которого – панда. Раньше их было две, теперь осталась одна. Зоопарк лучше посещать утром, после обеда всегда большой наплыв туристов (станция, как вы догадались, «Зоологический Гарден»). Интересны экспозиции океанариума. Комплексный билет для взрослого человека стоит 19 евро.
Рядом расположен «Европа-Центр», правда выглядит бедновато, внутри представлен слабый ассортимент. В центре площади расположилась полуразрушенная церковь «Гедехтнискирхе», оставшаяся со времен 2й мировой войны. Пожалуй, это одна из немногих достопримечательностей Берлина, представленная «натуральной», все остальное, как правило, является хорошо восстановленной копией. Очень много было разрушено в период войны. Налево от церкви пошла улица «Tauentzien», по правой стороне которой расположился крупный универмаг «Ка-Де-Ве». Советую заглянуть и туда. А если от универмага (угловое здание) Вы пойдете направо, то попадете на улицу русских магазинов. Очень приятно было зайти в нечто с названием «Beryozka» и купить «Балтику тройку или банку тушенки». И таких магазинов там несколько.
Вопрос питания затронул неслучайно, поскольку одна из главных целей поездки была сравнить немецкое пиво с чешским. Вы знаете, чешское оказалось лучше. Немцы пьют пиво «Берлинер». Перепробовав весь «модельный ряд», я понял, что нормальное только пиво «Берлинер Кристалл», остальное, мягко говоря, похоже на наше пиво из низшей ценовой категории. В ресторанах тоже разберешься не сразу. Многие «немецкие» рестораны не готовят традиционных для Германии блюд – рульки, колбасок, печени «по-берлински» и пр. И к сожалению, на пару таких заведений мы наткнулись. А «идеал» был совсем рядом с нашим отелем, опять же на станции «Зоологический Гарден» - ресторан-пивная «Joe's». Очень рекомендую нефильтрованный «Францискайнер», а также «рульку на пару» и печень. Порадовал русскоязычный официант и меню на родном языке. А вообще местные хвалят пивную «Пратер», что на станции «U-Bahn» «Eberswalder Strasse».
Несколько слов про развлечения в городе. . Если дневной Берлин вас не умотал, можно посетить ночной, - рискнуть освоить несколько клубов. Первый – имиджевый, - называется Kit Kat. Многие молодые Европейцы смотрят на него как на икону. Очень серьезный для Европы «дресс-код». По российским (а особенно московским) меркам, проскочить вполне реально. Адрес клуба – Kopenicker Strasse 76. Второй – менее известный, но, на мой взгляд, ничем не уступает первому – клуб «Сода». Он расположен на территории бывшей пивоварни, где сейчас развлекательный комплекс – «Культурбрауэрай», что в районе «Кольвицплац». Кстати, по выходным там открывается самый большой в городе блошиный рынок. А рядом расположен африканский ресторан «Саванна», что на Sredzki Strasse, 26. Обязательно попробуйте пиво «Ду-ду», ничуть не хуже немецкого.
В предпоследний день, 11 апреля, когда я сидел в ресторане «Joe's» и пил очередную кружку пива – мне пришла трагическая новость, - не стало моего дедушки, фронтовика, юность которого прошла в т. ч. и в Германии. Причем новость была такой неожиданной, что я даже сначала и не поверил. Вот вам на лицо законы судьбы – его не стало, когда я оказался в Берлине. Хотя я очень хотел поехать к «старикам» на майские и поделиться впечатлениями…
Обратный путь был для нас несложным. В аэропорт мы добирались на «С-банне», по линии S9. Процедуры в «Шоннефильде» прошли быстро и без сюрпризов. А «Шереметьево-2», как всегда, встретило нас мокрой погодой и огромной хаотичной очередью на паспортном контроле.
В Германию вернусь обязательно, правда, не знаю теперь и когда… Времена тяжелые… Но ничего, поборемся!
Вирішив я ефективно поборотися із кризою – а саме просто «забити» на неї! А найкраще це робиться у відпустці. Маючи відкритий «шенгенський мультик» до літа, я вирішив не втрачати нагоди відвідати Європу. Вибір упав на Берлін. По-перше, дуже хотів порівняти чеське пиво з німецьким. По-друге, дідусь був у полоні в Німеччині, воював, що вносило відбиток – поїхати та подивитися місця його «бойової слави».
Особливістю цієї поїздки стало те, що всі – квитки, готель, страховку, - я оформлював самостійно, причому весь процес зайняв не більше години, - дякую Інтернету та сайту «Аерофлоту». Там кілька місяців тому з'явився сервіс з бронювання готелів, страховки, оформлення віз та ін. І якщо візу через них я ще не оформлював, то забронювати готель «ризикнув». Вибрав готель «Саввой» (за 3 доби на двох вийшло 13000 рублів, правда, без сніданку), купив квитки по 8000 рублів «туди – назад» на людину, замовив трансферт, вирішив не ризикувати освоєнням громадського транспорту в незнайомому місті. Усі сплатив кредиткою. Загалом і все. Зобов'язуюсь та клянусь перед читачем перевірити сервіс оформлення віз та докладно написати. Для інтересу, зателефонував у кілька турфірм, перевірити ціни на готель. Виявилося, вони «накручують» на ціну від 20 до 50%! ! Мій номер пропонували щонайменше за 20 тис. «дерев'яних», а в деяких ціна підходила під 25 тисяч! Неважко порахувати економію при двотижневій поїздці, якщо врахувати, що сервіс пропонує «бронь» по 8.000 готелів по всьому світу.
9 квітня о 6.30 ранку ми були у Шереметьєво-2. Все було тихо та звичайно. День був примітним тим, що того дня генеральний директор «Аерофлоту» Валерій Окулов працював останній день (хоча у льотчиків слова «останній» немає, є слово «крайній»). Взагалі, як людина, не далека від авіації, скажу, що поважаю цю людину за найвищий професіоналізм та глибоке розуміння проблем галузі, щиро жалкую про його «заміну», і сподіваюся, що з приходом до Мінтрансу ринок авіаперевезень все-таки «устаканиться» і почне планомірно розвиватись.
Так ось, розмови про його відставку ходили того ранку по всьому аеровокзалу. А ми тим часом висилали реєстрацію через кіоск автоматичної реєстрації (зручна, до речі, штука, вже 2 місяці як удосконалена). Як Ви, мабуть, помітили, я поїхав із напарником. За що люблю ранкові рейси, то це за мінімальну кількість пасажирів у терміналах. Так було й тоді.
О 8.10 ми злетіли. Аеробус-319 був свіжим і комфортним, харчування, щоправда, страждає. А вже за 2.5 години ми «сіли» в аеропорту «Шонефілд» м. Берліна. Сюди не літають пересічні європейські перевізники, для них, в т. ч. для Люфтганзи, призначений Тегель, який був ще на порядок менше за розмірами. Взагалі, аеропорти в Німеччині досить старі, проекти 70-80-х років, відтоді мало що зводилося. Так було у Франкфурті рік тому, так було зараз і у Берліні. «Шонефілд», як я зазначив, був більшим, за розмірами щось середнє між Шереметьєво 1 і 2
Щиро мене порадував броньовик (так-так, броньовик), який зустрічав літаки на льотному полі. На паспортному контролі «російський» рейс допитували із пристрастю – цікавилися метою поїздки, наявністю грошей, а також друзів та родичів. В іншому все пройшло «стандартно».
Нас зустрів водій Максим. Він уже 11 років живе у Німеччині (готель спеціально надіслав його за російськими гостями). Він розповів про життя у місті, про особливості. Як і багато емігрантів, він працював у туризмі. Біля готелю я записав його телефон, охочим можу надіслати його, якщо раптом хтось захоче самостійно домовитись про екскурсію в Німеччині.
Готель знаходився в районі "Зоологічний Гарден", - це велика пересадна станція в Берліні. В принципі, від неї ходить автобус до «Шенефілду», а також електричка. Але про транспорт поговоримо окремо. Так ось, готель розташований у центрі західного берліну. Цікаво, що коли кажуть у Берліні: «У центр! », завжди уточнюють який саме – західний чи східний. Мені більше до вподоби припав східний Берлін – є в ньому якась «наша» романтика. «Саввой» виконаний у класичному стилі, номери просторі та зручні. Єдине, чого не вистачає – сейфа в номері. Правда, наявність компліментів від готелю, широкого рівня сервісу, - легко покриває описаний недолік. Того ранку, коли ми приїхали, одразу «рванули» снідати. Що прикро, він не був включений у вартість, хоча був дуже гідним та різноманітним. Довелося платити 22 євро за особу. Нас це не засмутило, ходили туди щодня. А в останній день, каюся, навіть не заплатили, забули .
Залишивши зайве в номері, взявши на «ресепшені» карту та путівник, ми рушили дивитись Берлін. Як «досвідчений пілот», я одразу вирішив освоїти найдешевший спосіб пересування – громадський транспорт. І Ви знаєте, в якому метро не їздив, але берлінське викликало певне подив. Спробую пояснити чому. По-перше, у Берліні 2 типи метро – «У-Бан» та «С-Бан». Перше схоже на московське метро, що ходить, як правило, під землею, виходи позначені синіми квадратними табличками з написом «U». Друге їздить поверхом, на спеціальній естакаді. Відстань між станціями більша, але й поїзд доведеться чекати на кілька хвилин довше. Виходи позначені зеленими табличками з літерою "S". Паралельно такому метро йде гілка швидкісних поїздів, які ходять не лише по всій Німеччині, а й по Європі. Орієнтуватися за схемою метро легко – дивіться назву лінії (позначаються буквою та цифрою) та кінцеву станцію, порівнюєте із вказівниками на станції, та вибираєте перехід відповідно до того, куди Вам необхідно їхати. Власне, така схема представлена у багатьох містах Європи, наприклад, у Парижі.
Бентежило інше – повна відсутність турнікетів та інформаційних стійок. У метро лише кілька автоматів для покупки квитків, інтерфейс яких вкрай не продуманий (дуже довго вибираєш, часто відбуваються збої, багато хто приймає лише монети та кредитку, паперові купюри не сприймають). Найголовніше, багато людей просто проходять на станцію, їдуть, а також просто виходять. Сподіваюся, читач пам'ятає про наші пригоди у метро Парижа, коли нас мало не посадили до місцевого «СІЗО». Навчені досвідом оплати нечуваних штрафів у Європі, ми все-таки не ризикнули їхати без квитків. Виявляється, квитки також можна купити у деяких продуктових магазинах у метро. На вході в такий магазин є табличка "Тікетс". Щоправда, далеко не на всіх станціях є такі магазини. Я рекомендую купувати «Дей Тікетс» (квитки на день). У Берліні існує 3 підвиди квитків: категорій А, В та С. Щоб їздити за квитками на всіх видах транспорту у всі райони, купуйте квиток «АВС». Довідково: він коштує 6.2 євро, тоді як разовий квиток коштує 3 євро. Вигода очевидна. Щоправда, покатавшись у Берліні кілька днів, таки згадали студентську молодість і каталися у трамваї без квитків.
Хоча метро бідне. Рекомендую переміщатися автобусами, а східному Берліні – ще й трамваях (в західному трамваїв немає, тому що місто розділили, зрозуміли, що це депо залишилися у східній частині). Найкращі маршрути – 100 та 200. Проїжджають спеціально через основні пам'ятки міста, відправляються, до речі, від станції «Зоологічний Гарден». Одного дня я не купив «Дей тикет», вирішив сплатити квиток у водія. У нього була зламана каса, і він сам запропонував нам їхати «зайцем». А трамваї покажуть Вам справжню романтику Берліна. До речі, у місті практично немає заторів. Таксі також недорого, поїздка коштує 10-15 євро, в залежності від відстані.
Тепер про те, що подивитись. Не буду докладно описувати всі визначні пам'ятки, щоб у мережі будь-який бажаючий зможе знайти інформацію про них у достатній кількості. Почати коштувати з Бранденбурзьких воріт, і по вулиці «Ундер Ден Лінден» пройти до Берлінського собору, подивившись будинок Російського посольства, офіс «Аерофлоту» (чомусь поруч з ним люблять фотографуватися іноземці), кінний пам'ятник Фрідріху Великому, зайти на площу. а поруч побачити собор Хенвігсдом. А далі перейти через міст до пам'ятника Марксу та Енгельсу до телевізійної вежі. Ми ще покаталися на річковому трамвайчику (біля Берлінського собору рейси обслуговує українська компанія). Цікаво, що всі церкви Берліна закриті для відвідування (за 4 дні ми не в одну не потрапили, хоча дуже цього хотіли).
Вхід на вежу здійснюється не з боку пам'ятника, а з боку Олександрплатц. Поруч, до речі, є чудовий торговий центр «Алекс», місцеві його дуже хвалять, і є за що: у ньому представлений широкий вибір колекції за дуже демократичними цінами. У будівлі вежі є черга до каси (хвилин на 20-30), вона йде зліва направо. Якщо піти праворуч наліво, то ви підійдете до першого віконця, яке не помічає чергу (там дуже вузька стрічка до каси, тобто черга підходити до третього вікна, потім до другого, а до першого не доходить). Ми так і вчинили, і купили квитки позачергово. Найцікавіше – там скрізь висять телевізори, на яких показані інтервали квитків, а також приблизний час, коли цей квиток проходить. Мені дістався квиток 1839 року, а купив я його о 13.00. На цей час проходили квитки серії 1300-1350, куплені за 4 години до цього. Ми не чекали, а пішли далі гуляти містом. Коли за 4 години повернулися, наша черга пройшла. Нічого страшного, що спізнилися пропускають уперед: для цього потрібно піднятися центральними сходами на другий поверх, праворуч буде черга на ліфт, проходьте ліворуч, охорона пропускає поза чергою. Вгору не дають проносити продукти харчування та пляшки з напоями.
З висоти 207 метрів відкривається чудовий вид на місто. Цікаво порівняти архітектуру західної та східної частин міста. А п'ятьма метрами вище розташований ресторан на платформі, що крутиться: Ви відпочиваєте, при цьому оглядаєте Берлін зверху.
Поруч розташований знаменитий острів Музеїв, де розташовані Старий та Новий музей, Стара Національна галерея, Пергамський музей та музей Боде.
Ми відвідали перший, четвертий та п'ятий. Відразу скажу – нудно. Російськомовних гідів немає, аудіогідів російською також, експозиції, в основному, складаються з предметів стародавнього Риму і стародавнього Єгипту. Все виглядає мізерно і бідновато. Якщо все-таки зберетеся, йдіть до Старого музею (він найперший на площі перед Берлінським собором), т. к. там практично немає черг, беріть "дей тикет". У Пергамський музей найбільша черга, з «дей тикетом» ви пройдете в обхід, заощадивши від 30 хвилин і більше. У музей Боді черг нема. А взагалі, рекомендуємо відвідати музей природознавства (У-Бан, станція Zinnowitzer Strabe, від станції «Зоологічний Гарден ходить 245 автобус), - дуже хороші експозиції, музей набагато багатший і красивіший за Паризький. Обов'язково з'їжте сосиску в закусочній перед входом і запийте «Крушовіце» – все дуже смачно! А поряд, у будівлі Гамбурзького вокзалу розташована найбільша в Європі колекція сучасного живопису.
Тепер повернемося до нас на район, у західний Берлін. Обов'язково відвідайте зоопарк, де представлено багато видів тварин, символ якого – панда. Раніше їх було дві, тепер лишилася одна. Зоопарк краще відвідувати вранці, після обіду завжди великий наплив туристів (станція, як ви здогадалися, "Зоологічний Гарден"). Цікаві експозиції океанаріуму. Комплексний квиток для дорослої людини коштує 19 євро.
Поруч розташований «Європа-Центр», щоправда виглядає бідне, всередині представлений слабкий асортимент. У центрі площі розташувалася напівзруйнована церква «Гедехтніскірхе», що залишилася з часів 2-ої світової війни. Мабуть, це одна з небагатьох визначних пам'яток Берліна, представлена «натуральною», решта, як правило, є добре відновленою копією. Дуже багато було зруйновано під час війни. Ліворуч від церкви пішла вулиця «Tauentzien», праворуч якої розташувався великий універмаг «Ка-Де-Ве». Раджу заглянути туди. А якщо від універмагу (кутова будівля) Ви підете праворуч, то потрапите на вулицю російських магазинів. Дуже приємно було зайти в щось із назвою «Beryozka» та купити «Балтику трійку або банку тушонки». І таких крамниць там кілька.
Питання харчування торкнулося невипадково, оскільки однією з головних цілей поїздки було порівняти німецьке пиво з чеським. Ви знаєте, чеське виявилося кращим. Німці п'ють пиво "Берлінер". Перепробувавши весь «модельний ряд», я зрозумів, що нормальне лише пиво «Берлінер Крістал», решта, м'яко кажучи, схоже на наше пиво із нижчої цінової категорії. У ресторанах теж розберешся не одразу. Багато «німецьких» ресторанів не готують традиційних для Німеччини страв – рульки, ковбасок, печінки «по-берлінськи» та ін. І на жаль, на пару таких закладів ми натрапили. А «ідеал» був зовсім поруч із нашим готелем, знову ж таки на станції «Зоологічний Гарден» – ресторан-пивна «Joe's». Дуже рекомендую нефільтрований «Францискайнер», а також «кермо на пару» та печінку. Порадував російськомовний офіціант та меню рідною мовою. А взагалі місцеві хвалять пивну "Пратер", що на станції "U-Bahn" "Eberswalder Strasse".
Декілька слів про розваги в місті. Якщо денний Берлін вас не вмотав, можна відвідати нічний, - ризикнути освоїти кілька клубів. Перший - іміджевий, - називається Kit Kat. Багато молодих європейців дивляться на нього як на ікону. Дуже серйозний для Європи дресс-код. За російськими (а особливо московськими) мірками, проскочити цілком реально. Адреса клубу – Kopenicker Strasse 76. Друга – менш відома, але, на мій погляд, нічим не поступається першому – клуб «Сода». Він розташований на території колишньої броварні, де зараз розважальний комплекс – "Культурбрауерай", що в районі "Кольвіцплац". До речі, у вихідні там відкривається найбільший у місті блошиний ринок. А поряд розташований африканський ресторан "Саванна", що на Sredzki Strasse, 26. Обов'язково спробуйте пиво «Ду-ду», анітрохи не гірше за німецьке.
В останній день, 11 квітня, коли я сидів у ресторані «Joe's» і пив черговий кухоль пива – мені прийшла трагічна новина, - не стало мого дідуся, фронтовика, юність якого пройшла в т. ч. та у Німеччині. Причому новина була такою несподіваною, що я навіть спочатку не повірив. Ось вам на обличчя закони долі – його не стало, коли я опинився у Берліні. Хоча я дуже хотів поїхати до «старих» на травневі та поділитися враженнями…
Зворотний шлях був для нас нескладним. В аеропорт ми добиралися на С-бані, по лінії S9. Процедури у «Шоннефільді» пройшли швидко та без сюрпризів. А «Шереметьєво-2», як завжди, зустріло нас мокрою погодою та величезною хаотичною чергою на паспортному контролі.
До Німеччини повернуся обов'язково, правда, не знаю тепер і коли… Часи важкі… Але нічого, поборемося!
