Ваша оцінка готелю:
9.0
з 10
Оцінки готелю за критеріями:
Номери:
10.0
Сервіс:
10.0
Чистота:
9.0
Харчування:
10.0
Інфраструктура:
9.0
Sierra 4* у відгуках та наяву.
В подяку за інформацію, отриману з відгуків перед поїздкою до Єгипту, постараюся описати свої суб'єктивні враження про мій відпочинок у готелі Sierra 4* у Шарм Ель Шейху.
Так як це була моя перша туристична поїздка в Єгипет (за кордоном був раніше тільки по роботі, з арабських країн відвідував Ірак), то після прильоту в аеропорт Шарм Ель Шейх довелося трохи понервувати, тому що ніхто до ладу не міг пояснити послідовність дій. Тож для новачків пояснюю. Після того як підніметеся на другий поверх ліворуч побачите стійку з консультантами (реально, хто вони точно не знаю, але в їх обов'язки входить візи в паспорти і видавати картки). Вартість заповнення картки та візи 15-20 доларів, як пощастить. Переді мною хлопець заплатив за дві візи 30 доларів без решти. Я ж вирішив там поміняти 100 дол. , але коли запитав скільки коштує віза, мені відповіли 20 дол. , а якщо хочу за 15 дол.
то звертайтесь до каси. Вона знаходиться зовсім поряд і я вибрав економічний варіант. У консультанта взяв картку, самостійно її заповнив (проблем заповнення жодних). У касі отримав візи по 15 дол. , здачу зі 100 дол. і пішов далі на протилежний бік від каси, де проходять паспортний контроль. Намагання самостійно відокремити самоклеючу стрічку від візи як у мене, так і у дружини результатів не дали. У цей момент побачили перед паспортним контролем співробітника, який казав, що треба пред'являти паспорт уже відкритим на сторінці з візою, підійшли до нього. Він з легкістю відокремив стрічку і шльопнув на першу чисту сторінку в середині нового паспорта дружини візу. Я такого безладу не терплю, тому вирішив ще раз підчепити цю плівку і шльопнути її акуратно на першу чисту сторінку. Знову невдача. Підійшов до цього фокусника і попросив повторити маніпуляцію із плівкою. Фокус полягав у тому,
що ми намагалися підчепити плівку із заднього боку візи, а треба з лицьової. Фу, з цим упоралися, пройшли паспортний контроль. Далі зустріли представника з табличкою «Pegas», дізналися у нього де отримати багаж і якого автобусу слідувати. При отриманні багажу побачив, що немає ременя на сумці і згадав, що я його відстебнув у Ростові та взяв із собою у літак. Спроби повернутися в літак або якось іншим чином придбати його ні до чого не привели. Представники Пегаса говорили, що це не в їхній компетенції і нічого вже зробити не можна. Тому порада, перед виходом із літака уважно перевірте, чи всі взяли з собою.
Сіли в автобус, представник Пегаса пояснив у якій послідовності розвозитиме туристів готелями. Нам пощастило-були першими. Автобус підвіз до готелю, вивантажили на вулиці (перед ресепшеном) багаж. Співробітник готелю попросив пройти на ресепшен і пояснив,
що багаж буде доставлено до номера після оформлення заїзду. На ресепшені працювало 3-4 людини. Підійшов до вільного, він взяв мої документи, видав картки та попросив їх заповнити. Сіли за затишним столиком виконувати канцелярську роботу. Нам подали холодний каркаде, привітали з приїздом і поцікавилися, чи всі у нас добре, чи є якісь питання. Запитань не було, каркаді із задоволенням випили, картки заповнили і я пішов до ресепшен з думками як отримати хороший номер. Переді мною стояла співвітчизниця і «чистою» англо-російською з прохаючою (і як мені здалося досить принизливою) мімікою говорила, що вона тут не вперше і бажає отримати хороший номер. Представник готелю дуже гідно відповів, що він звичайно теж пам'ятає, просить не турбуватися і пройти до столика заповнити в'їзні документи. Після побаченого плюнув на бажання клянчити номер,
тим більше не дуже розуміючи як він повинен виглядати і де розташований, крім звичайно легендарного корпусу. Подав документи, співробітник ввічливо поцікавився самопочуттям і почав шукати у комп'ютері вільні номери (у мене був вид на сад). У процесі пошуку я все ж ляпнув, що в мене завтра 50-річчя і замовк. Він дуже швидко відреагував, привітав мене, сказав про цю подію своїм колегам, які теж мене привітали. Дав картки для рушників та ключі від номера 6512, сказавши, що це на другому поверсі. Жодних натяків на винагороду не помітив. Все дуже гідно.
Співробітник, що зустрічає нас, взяв наш багаж і перевів у номер. На жаль, я так і не зміг роздобути дрібні купюри доларів, а банкомат у приміщенні, де ресепшен, був несправний. Віддячив за доставку багажу шоколадом, але як здалося не тільки мені, а й дружині він його прийняв без особливого захоплення, а навіть із якимось подивом. Гаразд, переживемо,
прийняли це як наше невміння гарно дякувати.
Номер опинився в хорошому місці, чистий, вид на внутрішній дворик саду, але без лоджії. Захотілося також із лоджією. Стали розташовуватися. У ванній три маленькі флакони з рідинами (шампунь, гелі), рушники. Дві півлітрові пляшки води, щітка для взуття і ще якісь дрібниці для догляду. Фен у ванній та кондиціонер працювали справно. Поки дружина займалася речами, я вирішив випробувати електронний сейф. Прочитав інструкцію трьома мовами, включаючи російську. Виконав усі необхідні маніпуляції та сейф закрив. А ось відкриватись він не хотів. Пішов на ресепшен і повідомив про свою проблему і заразом поцікавився сусіднім номером з лоджією. Проблему із сейфом пообіцяли усунути хвилин через п'ять, а ось номер цей зайнятий (пізніше я сам побачив, що це справді так). Тому якщо буде можливість, то мені намагатимуться надати номер з лоджією завтра після обіду.
Прождав без результату 10 хвилин, зателефонував з номера (набираєш 0) щодо проблем із сейфом. Запитали, чи можу я почекати до завтра. Я категорично відкинув цю пропозицію і отримав чергове «чекайте 5 хвилин», потім ще дзвінки і вже 20 хвилин. Плюнув на ці очікування, взяв дружину та й пішли вечеряти. Сейф упорядкували наступного дня. Вільного номера з лоджією не виявилось, запросили підійти наступного дня. Але ми вже звикли до свого, і я більше не набридав на ресепшені. Познайомились із сусідами, у яких лоджія. Вони сказали, що коли вселялися, вклали 20 дол. та попросили гарний номер. Їм дали у шостому корпусі без лоджії. Повернулися і попросили з лоджією, згадавши, що на відпочинку відзначатимуть День народження – отримали що хотіли. Номер прибирали щодня із заміною білизни, увечері прибиральник цікавився ще раз чи є якісь проблеми. Гроші я зміг розміняв лише через два дні,
тому залишив перші п'ять фунтів третього дня. Персонал готелю зробив мені сюрприз на День народження. Прикрасили стіну написом Happy birthday, принесли тортик зі столовими приладами та свічкою. Були приємно здивовані цим, зафоткали і стали думати чим запалити свічку. Обидва не куримо, у сусідньому номері теж сірників не було. Пішли на площу Сохо за вогнем, а наступного дня виявили, що все ж таки персонал Сієрри все передбачив, просто ми не розгледіли у виставленій візитниці на столі тертку з сірниками. Ну як тут залишитись байдужим, підійшов після обіду до прибиральника, уточнив, що це саме він прикрашав номер. Подякував йому (він сказав, що голодний і в мене в номері гроші). Я так зрозумів, що він гроші взяв і ще раз подякувавши за його працю пішов у номер. Увійшов у номер і з подивом виявив залишені для прибиральника гроші (клав на тарілку та столове приладдя, яке було з тортом, так що помилятися,
що це подяка він не міг) не зачепили. Взяв гроші, знайшов його забираючим інший номер, віддав і домовилися, що він може брати гроші на столику у передпокої. Різниці в збиранні з чаєвими і не помітив. Залишали по п'ять фунтів. Перед поїздкою до пірамід при черговому вечірньому бліц-опитуванні додатково попросили води в дорогу. Без проблем одразу ж дав скільки треба. У номері, так само як і в лобі, є Wi-Fi.
Приймати їжу на день приїзду вирішили на повітрі. Сіли за столик, покликали офіціанта. Він приніс нам серветки та прилади. Ще близько півгодини чекали, коли хочуть подати їсти. У процесі споглядання околиць завітала думка, що може тут самообслуговування? Пішов на розвідку до ресторану. Побачив туристів з тарілками, подивився їх маршрути і наслідував приклад. Отужинали славно, вечір дуже теплий (+30 після Ростовських хв 1). Щодо харчування все було добре. Не скажу, що дуже велика різноманітність страв,
особливо на сніданок, але я приїхав не обжиратися. Свіжих овочів, соків, досить смачних страв мені було достатньо. Єдино хотілося б більше морепродуктів. Щодо обслуговування теж все гідно і ввічливо навіть без чайових. Був момент не миттєвої подачі чистої чашки, але все вирішилося нагадуванням та взаємними посмішками з вдячністю. Наведу конкретні приклади доброзичливості та уважного відношення з боку працівників основного ресторану (в інших аналогічно). Дружина, не дуже володіючи англійською, за моєї відсутності спробувала дізнатися російською у офіціанта, де дають морозиво, він не зрозумів. Далі вона згадала слова Ice, але не впевнена, що говорила ice-cream. Коротше офіціант перепросив, що її не розуміє і пішов. Повернувшись, я її заспокоїв, що після обіду ми разом підемо на пошуки точки з безкоштовним морозивом. Яке ж було подив,
коли через якийсь час підійшов цей офіціант і пояснив дружині, де знаходиться бар, в якому дають морозиво, і години його роботи. Побажав приємного апетиту та ще раз вибачився, що не зміг одразу допомогти. Другий випадок. (харчування в готелі за часом: сніданок 06.30-10.00, обід 13.00-15.00, вечеря 18.00-22.00). Виїжджали на безкоштовному автобусі з готелю о 18.00 у Нааму Бей. Перед цим проплавали обід на морі. Зрозуміли, що пролетіли і з обідом і з вечерею, тому що поверталися о 22.00. Повернулися десь близько 22.00, а може й пізніше. На годинник не дивилися, але побачили, що в основному в ресторані ще є люди. Невпевнено зайшли всередину. До нас відразу підійшов старший менеджер, попросив пройти до сервірованого столика і дав вказівку офіціантам нас обслужити. Обжиралися і впивалися за обід та вечерю. Ніхто над душею не стояв, що настав час йти. Єдине, що пораджу,
якщо ви затрималися з харчуванням і прийшли наприкінці тимчасового інтервалу, то постарайтеся одразу набрати собі необхідну їжу, а то офіціанти одразу, як тільки настав час, прибирають їжу (особливо салати). Але до цього у мене особисто претензій немає, тому що бачив, що все поставлено на добре налагоджений конвеєр. О 10.00 вже починають накривати столи на обід і відповідно о 15.00 вже на вечерю тощо. Тобто своєю неорганізованістю ми можемо тільки внести збій у цей механізм. Пиво місцеве та Хенекель (іноді наливали на пляжі) мені сподобалося. Три види сухих вин (біле, рожеве та червоне) середньої якості. Мені більше підійшло біле, його й попивав. Міцні напої не цікавили. Соки смачні, особливо вранці, навіть з м'якоттю, де на обід та вечерю вино наливають, плюс каркаде. Раджу не пропустити вечерю у п'ятницю. Це східний вечір, з танцями живота, спідниць, грилем, шашликами. Мені сподобалося. Починається десь о 19.00 і приблизно до 21.00.
Раджу також відвідати англійський бар, він знаходиться поряд прямо зліва, де зупинка автобуса на пляж, якщо стоїте обличчям до площі Сохо. На будівлі англійський прапор. Безкоштовно до 20 годин, знайшли його лише в останній день та за три хвилини до закінчення безкоштовного обслуговування, але без проблем попили пивка та подивилися футбол.
Пляж чудовий. Дорога до нього реально займає 15-20 хвилин. Щопівгодини ходить автобус. Шлях особливо не напружував. Часто ходили різними маршрутами, щоб роздивитись територію Савоя. Кілька разів їздили автобусом, ходив за графіком. Пляж та бар на ньому працюють до 17.00. Лежаків завжди вистачало, рушники міняють без проблем. Відвідували також територію Савоя – ніхто не гнав. Рушники у Савойя темно-сині (у нас світлі з білим). Тобто відрізнити клієнтів Сієри від Савоєвців легко, але персонал ставиться до всіх лояльно. Запливав на плаж Санрайза, теж непоганий, ну якось нагромаджений.
але втрачає контроль у глибших місцях. Це підтвердилося навіть у басейні розмірами 1.5 х 2.0 м у лазні. Вона примудрилася там тонути, тому що глибина була 1.8 метра. Спроби умовити її поплавати поруч із понтоном навели лише жах на її милому личку, коли вона дізналася про глибину. Намагаюся умовити хоч ноги помочити з трапіка. Насилу погоджується, хапається мертвою хваткою за трап і злегка спускається в море по коліна. Ну, тут я свого не пропустив. У мене теж хватка не слабка. Коротше згріб я її в оберемок і за допомогою співвітчизників, що приспіли і заспокоюють, відірвав її від трапа і занурився за півметра від понтона. Віск, охи та очі з орбіт описувати марно це треба бачити. Так ось, знаючи це, я прикупив перед від'їздом з Росії за 56 рублів надувні нарукавники (я раніше бачив, що в них на Чорному морі плавають діти).
І в наступне наше відвідування моря я урочисто поставив цей плаваючий засіб на ручки своєї половини і про ЧУДО - вона спокійно попливла. Це треба бачити, людина, яка у свої 40 років жодного разу не плавала глибше 1.5 метрів (крім басейну в лазні) спокійно пропливала до 100 метрів (далі просто вже починала замерзати – то тонка шкіра, то душа ніжна, ну я спокійно в цей же час був у воді до години і холоду не відчував). Десь через чотири дні дружині захотілося вдосконалити свою майстерність і поплавати в ластах. Купили у Наама Бей за 20 дол. (Ми взяли безрозмірні, із задніми фіксуючими гумками, їх легше одягати і вони можуть підійти будь-кому). Вдягла ласти попливла. Десь метрів за двадцять каже, що ласти важкуваті і її голову якось униз тягне. Дивлюся на неї, нічого не розумію, як ласти можуть тягнути голову вниз, і тут бачу, що вона без рятувальних нарукавників. Спокійно, без задньої думки,
говорю їй про це і спостерігаю миттєву зміну блаженства на обличчі в жах та хаотичні «собачі» гребки. Піни назбивали, буруни пішли, але пливти не може. Лаю себе за бездумне інформування своєї половини, що вона без рятувальних засобів та тягну її до понтона. Дісталися, я став її рятівником, випили пивка, одягли рятувальні нарукавники і спокійно поринули у споглядання підводного світу. Тому нарукавники для тих, хто не вміє плавати, це 100% гарантія вирішення проблем. Вони вас не обмежують у рухах як кола, тому це не тільки для дітей. Перевірено особисто.
Покупки. Особливо цим не цікавилися, ну хотілося порівняти ціни. Два рази їздили безкоштовним автобусом до Наама Бей. Ціни на Сохо і Наама бей на предмети, що нас привабили, особливо не відрізнялися, а іноді, наприклад сарафани, на Сохо були навіть дешевшими. Скрізь треба торгуватись. У Наама Бей їхав з побоюванням, тому що знайомий з доставку арабських продавців.
Зважаючи на це, намагалися швидко подолати базарні ряди і відвідували магазинчики вже далі. Купили дочки сумку (говорять шкіряна, начебто з Китаю) за 30 або 40 дол, чай каркаде 0.5 кг за 85 фунтів, суміш олій для волосся за 125 фунтів (дружина прочитала вдячні відгуки росіян, а може й інших громадян СНД, але на російською мовою, вивішені відразу в магазинчику), себе побалував шортами, здається доларів за 30-40. Ну, не тримаються в мене в голові ці ціни. Дуже приємно були здивовані ввічливістю та доброзичливістю продавця в базарних рядах (це які ми намагалися швидко проскочити), поряд із зупинкою нашого автобуса. Якщо стояти спиною до автобуса, то точка друга справа. Продає посуд та всякі сувеніри. Купили у нього в перший приїзд вже на виході тарілку за 7 дол. (У дьюті вона 12дол, в інших місцях просили не менше 10). Наступного приїзду також повернулися до місця стоянки автобуса за 5 хвилин до відправлення.
Автобус затримувався (водій до речі після довго вибачався, там були якісь проблеми з проїздом, перекривали вулицю). Ми підійшли до продавця подивитися на товар. У процесі бесіди почали шукати, що купити у подарунок знайомому у Ростові, який нас підвозив до аеропорту. Зупинилися на попільничці. Він їх перебрав купу. Вибрали. Стартова ціна 10 дол. Так як я не зовсім був упевнений у правильності вибору подарунка, то особливе бажання купувати не було. До цього бачили гірше та за неї просили також близько 10 дол. Сторгувалися за 5 дол. Він сказав, що це її собівартість, і він нічого не отримав. Просто хоче зробити нам приємне. Автобус досі не під'їжджав, і я поцікавився, де можна купити 3 батареї для ліхтарика. Він охоче провів мене в найближчий маганзин-універмаг, але там таких не виявилося. Потім він пішов сам по інших точках. Дізнався, де можна купити дешевше. Я боявся,
що ми пропустимо автобус і не захотів далеко відходити, то він запропонував, що сам сходить чи затримає автобус, якщо ми не встигнемо. Але я відмовився, як то й так уже незручно було, що нам приділяють стільки уваги за дрібні покупки. Далі до автобуса провели у приємній бесіді на стільчиках, які він знайшов для нас. Хотіли на подяку наступного дня через водія автобуса передати йому сигарети з готелю. Водій спочатку зрозумів, що я сам хочу поїхати та передати цигарки, а оскільки місць в автобусі не було, то ми підійшли до стійки, де записуються на автобус. Службовець готелю вислухавши водія дозволив йому взяти мене, але зрозумівши, що я їхати не можу, а тільки хочу зрадити сигарети, пояснив це водієві. Той категорично відмовився це зробити, тому що він не знає особисто цього продавця і може тільки мене відвезти туди і назад. Схід справа тонка,
так що не вдалося мені віддячити доброго і чуйного продавця в таких лякаючих базарних рядах.
З екскурсій їздили лише на Піраміди. Дня через два після приїзду зателефонували Ірині Шарм (спасибі їй за завжди своєчасні та вичерпні відповіді на запитання, по-моєму вона професіонал у своїй справі і викликає довіру) і дуже засмутилися, коли дізналися, що поїхати до Ізраїлю можна тільки в четвер, а повернення в ніч із п'ятниці на суботу. Оскільки в суботу ми виїжджали, то не стали ризикувати. Поїхали в Наама Бей, сподіваючись купити путівку до Ізраїлю на середу. За порадою одного з продавців у торгових лавах звернулися до агенції. Там нам сказали, що солідні фірми організують поїздку до Ізраїлю в ті ж дні, що запропонувала нам Ірина і вони самі нам не продадуть квитки на четвер, тому що є ризик не встигнути на літак додому. Ціни у них, правда, відрізнялися від запропонованих Ірою. Так у Іри в Ізраїль 120 $,
в даному агентстві, та й у інших теж ціна була 90 $. Але думаю варто уточнити в Іри причину, можливо їсти нюанси в організації екскурсій, зокрема прохід кордону, кількість національностей у групі та ін. Довелося нам купити тур до Каїру до пірамід за 50$. Спеціально уточнив які автобуси будуть і наскільки професійним є гід. Автобус сказали буде зі збільшеною відстанню між сидіннями, а гід чудово розмовляє російською і тільки сертифікований. Для роботи гідом, треба два роки стажуватися тощо. Тобто дане агентство має справу лише з професіоналами. Виїзд з готелю 01.15. Замовили суху пайку (пляшка води 0.5, сік, бутерброд, сир, банан) загалом нормально. До готелю під'їхав мікроавтобус, на наше запитання про комфортний автобус відповіли, що в нього ми пересядемо пізніше. Поїхали. Дорогою заїжджали в інші готелі за туристами. Десь через півгодини стала закрадатися думка,
що комфортабельний автобус дадуть лише у Каїрі. Але все було чесно. Десь через годину курсування по готелях нас пересадили в автобус, ось тільки відстань між кріслами була не більшою, а може навіть меншою, ніж у мікроавтобусі. Це завдало певних незручностей у поїздці. Також намагайтеся не сідати поруч із біотуалетом. Запах відчувається та комфорту не додає. Крім двох водіїв, були супроводжуючий від турагенства, який у міру своїх посередніх здібностей розповідав про Єгипет на не дуже хорошій англійській та поганій російській, два поліцейські у цивільному. Посередині шляху зробили зупинку до якоїсь забігайлівки посередині пустелі. Посадив свою половину в кафе, а сам пішов у туалет. Побачивши чималу чергу (біля кафе стояло близько 6 автобусів із туристами) вирішив справити свою невелику потребу в автобусі та повернувся до кафе. Бруд мене там настільки вразив,
що я схопивши дружину за руку кулею вилетів звідти відчуваючи пориви блювоти, що починаються. Відпочивали на повітрі поряд з автобусом, потім зайшли в нього і спокійно поснідали. Перед від'їздом побачив туриста, що кидається між автобусами, з пляшкою води. Виявився наш співвітчизник. Відстав від своєї групи, тобто автобус укотив без нього. Мови не знає. Але двох слів, Пегас і назва готелю було достатньо, щоб наш гід і поліцейський, що супроводжував, зателефонували і організували доставку на нашому автобусі даного бідолаху в передмістя Каїра, де його благополучно передали представнику. Далі я його бачив в аеропорту Шарм Ель Шейха перед вильотом, отже, все для нього закінчилося добре. Навіть не уявляю, що б з ним було, якби представники Єгиптяни в нашому автобусі виявилися не такими чуйними. До Каїра приїхали близько 09.00. Перед Каїрським музеєм до нас в автобус сіли професійні гіди,
дійсно добре говорив російською та ще два для французів та англійців. Німці теж були, але інформацію ловили лише цими трьома мовами. Ось тут, як на мене, кількість гідів мінус. Доводилося слухати ту саму інформацію трьома мовами по черзі, правда від різних людей (англійською мені здалося гід говорив цікавіші побутові подробиці). У самому музеї нас розділили по групах, тобто російськомовні пішли зі своїм гідом. Дали приймачі з навушниками та передавач у гіда. Здали фотоапарати, мобільники можна залишати. Екскурсія десь у районі 40 хвилин, слухати через навушники гіда цілком стерпно, потім пів години вільного часу музеєм. Ввібрали дух давньої цивілізації, подивилися експонати. Вражає. Багато школярів єгиптян. Не пройшли повз внутрішній туалет. Там хлопчик вимагав за вхід фунт. Заплатив за себе та дружину. Побачив сцену, як якийсь турист говорив Sorry,
sorry та просив пропустити його без грошей. Хлопчик був непохитний і вимагав грошей. В очікуванні дружини крутив головою і читав усякі там написи, над туалетом теж. Нічого не зрозумів, ну фразу запам'ятав. Потім спитав у гіда, що вона означає? Виявилося вона гласить-чайові не давати. Ну точно як у нас: скрізь говорять і пишуть про безкоштовні парковки, але тут же стоять дядьки у жилетах і вимагають винагороду. На виході за територією музею місцеві продавці пропонують дешевий папірус. Гід попередив, що це підробка і купувати не варто. Далі шлях лежав у ресторані на березі Нілу. Дорогою була пропозиція від гіда (досить таки настійна) частину шляху до ресторану проробити річкою на катері і побачити прекрасний краєвид, шикарний вигляд та інше. Нас ще в турфірмі попередили, що дана поїздка не коштує 8 дол. і ми відмовилися, тому що ще було досить вітряно.
Потім поговорили з тими, хто прийняв пропозицію гіда і пораділи, що відмовившись прийняли правильне рішення. Поїздка Нілом не коментувалася гідом, видів особливих не бачили, але стали здорово. У ресторані є шведський стіл, але напої не включені у вартість екскурсії. Поїли зазвичай, без претензій, дістали припасу воду і осадили їжу. Помилувалися виглядом Нілу і рушили далі в Гізу до пірамід. Найбільше вразило, що каміння-блоки пірамід не так і щільно прилягають один до одного, хоча розумію, що час зробив свою справу. Але скільки прочитано про ювелірну роботу, а тут якесь нагромадження. Нафоткалися, намагалися не звертати уваги і не замовляти із всюдисущими продавцями. Одного разу дружина не втрималася і виявила увагу до товару одного з хлопчиків. Біг за нами метрів 200 і чим тільки не приваблював. Підтвердилася інформація, вичитана у відгуках про поліцейських, дякую автору.
Справді, на одному з кутів піраміди Хеопса стояла група поліцейських і один із них попросив сфотографувати його з моєю дружиною в промені сонця між пірамідою та знаком, поряд з яким вони стояли. Я пояснив, що наші звичаї забороняють фотографувати жінку з чужим чоловіком. Сфоткав одну дружину, а на його прохання оплатити послугу за таке шикарне фото нарікав, що гроші забув в автобусі і швидко ретувався прихопивши свою половину. Бродили близько пірамід десь годину, потім сіли в автобус і проїхали до сфінкса (він виявився зовсім поруч і навіть якось дивно, що ми його не побачили раніше, коли гуляли біля пірамід). Подивилися це диво давнини, кинули по 10 рублів у яму бажань і по дорозі до автобуса все ж таки купили дві кішки статуетки за 250 рублів (я не описався, саме рублів). Дружина жартома запропонувала їх,
так як іншу валюту я прихопив (не можна нашим жінкам з грошима на екскурсію) і продавець погодився. По приїзду додому образили родичем малою кількістю сувенірів, думаю їх якраз треба було купувати у пірамід азартно торгуючись і збиваючи ціну у тамтешніх продавців. Тільки не у віддалених місцях, щоби не нарватися на провокацію.
На закінчення хочу ще раз висловити подяку учасникам даного сайту, завдяки яким ми змогли підготуватися та чудово провести тиждень у Єгипті.
Будуть запитання, пишіть.
В подяку за інформацію, отриману з відгуків перед поїздкою до Єгипту, постараюся описати свої суб'єктивні враження про мій відпочинок у готелі Sierra 4* у Шарм Ель Шейху.
Так як це була моя перша туристична поїздка в Єгипет (за кордоном був раніше тільки по роботі, з арабських країн відвідував Ірак), то після прильоту в аеропорт Шарм Ель Шейх довелося трохи понервувати, тому що ніхто до ладу не міг пояснити послідовність дій. Тож для новачків пояснюю. Після того як підніметеся на другий поверх ліворуч побачите стійку з консультантами (реально, хто вони точно не знаю, але в їх обов'язки входить візи в паспорти і видавати картки). Вартість заповнення картки та візи 15-20 доларів, як пощастить. Переді мною хлопець заплатив за дві візи 30 доларів без решти. Я ж вирішив там поміняти 100 дол. , але коли запитав скільки коштує віза, мені відповіли 20 дол. , а якщо хочу за 15 дол.
то звертайтесь до каси. Вона знаходиться зовсім поряд і я вибрав економічний варіант. У консультанта взяв картку, самостійно її заповнив (проблем заповнення жодних). У касі отримав візи по 15 дол. , здачу зі 100 дол. і пішов далі на протилежний бік від каси, де проходять паспортний контроль. Намагання самостійно відокремити самоклеючу стрічку від візи як у мене, так і у дружини результатів не дали. У цей момент побачили перед паспортним контролем співробітника, який казав, що треба пред'являти паспорт уже відкритим на сторінці з візою, підійшли до нього. Він з легкістю відокремив стрічку і шльопнув на першу чисту сторінку в середині нового паспорта дружини візу. Я такого безладу не терплю, тому вирішив ще раз підчепити цю плівку і шльопнути її акуратно на першу чисту сторінку. Знову невдача. Підійшов до цього фокусника і попросив повторити маніпуляцію із плівкою. Фокус полягав у тому,
що ми намагалися підчепити плівку із заднього боку візи, а треба з лицьової. Фу, з цим упоралися, пройшли паспортний контроль. Далі зустріли представника з табличкою «Pegas», дізналися у нього де отримати багаж і якого автобусу слідувати. При отриманні багажу побачив, що немає ременя на сумці і згадав, що я його відстебнув у Ростові та взяв із собою у літак. Спроби повернутися в літак або якось іншим чином придбати його ні до чого не привели. Представники Пегаса говорили, що це не в їхній компетенції і нічого вже зробити не можна. Тому порада, перед виходом із літака уважно перевірте, чи всі взяли з собою.
Сіли в автобус, представник Пегаса пояснив у якій послідовності розвозитиме туристів готелями. Нам пощастило-були першими. Автобус підвіз до готелю, вивантажили на вулиці (перед ресепшеном) багаж. Співробітник готелю попросив пройти на ресепшен і пояснив,
що багаж буде доставлено до номера після оформлення заїзду. На ресепшені працювало 3-4 людини. Підійшов до вільного, він взяв мої документи, видав картки та попросив їх заповнити. Сіли за затишним столиком виконувати канцелярську роботу. Нам подали холодний каркаде, привітали з приїздом і поцікавилися, чи всі у нас добре, чи є якісь питання. Запитань не було, каркаді із задоволенням випили, картки заповнили і я пішов до ресепшен з думками як отримати хороший номер. Переді мною стояла співвітчизниця і «чистою» англо-російською з прохаючою (і як мені здалося досить принизливою) мімікою говорила, що вона тут не вперше і бажає отримати хороший номер. Представник готелю дуже гідно відповів, що він звичайно теж пам'ятає, просить не турбуватися і пройти до столика заповнити в'їзні документи. Після побаченого плюнув на бажання клянчити номер,
тим більше не дуже розуміючи як він повинен виглядати і де розташований, крім звичайно легендарного корпусу. Подав документи, співробітник ввічливо поцікавився самопочуттям і почав шукати у комп'ютері вільні номери (у мене був вид на сад). У процесі пошуку я все ж ляпнув, що в мене завтра 50-річчя і замовк. Він дуже швидко відреагував, привітав мене, сказав про цю подію своїм колегам, які теж мене привітали. Дав картки для рушників та ключі від номера 6512, сказавши, що це на другому поверсі. Жодних натяків на винагороду не помітив. Все дуже гідно.
Співробітник, що зустрічає нас, взяв наш багаж і перевів у номер. На жаль, я так і не зміг роздобути дрібні купюри доларів, а банкомат у приміщенні, де ресепшен, був несправний. Віддячив за доставку багажу шоколадом, але як здалося не тільки мені, а й дружині він його прийняв без особливого захоплення, а навіть із якимось подивом. Гаразд, переживемо,
прийняли це як наше невміння гарно дякувати.
Номер опинився в хорошому місці, чистий, вид на внутрішній дворик саду, але без лоджії. Захотілося також із лоджією. Стали розташовуватися. У ванній три маленькі флакони з рідинами (шампунь, гелі), рушники. Дві півлітрові пляшки води, щітка для взуття і ще якісь дрібниці для догляду. Фен у ванній та кондиціонер працювали справно. Поки дружина займалася речами, я вирішив випробувати електронний сейф. Прочитав інструкцію трьома мовами, включаючи російську. Виконав усі необхідні маніпуляції та сейф закрив. А ось відкриватись він не хотів. Пішов на ресепшен і повідомив про свою проблему і заразом поцікавився сусіднім номером з лоджією. Проблему із сейфом пообіцяли усунути хвилин через п'ять, а ось номер цей зайнятий (пізніше я сам побачив, що це справді так). Тому якщо буде можливість, то мені намагатимуться надати номер з лоджією завтра після обіду.
Прождав без результату 10 хвилин, зателефонував з номера (набираєш 0) щодо проблем із сейфом. Запитали, чи можу я почекати до завтра. Я категорично відкинув цю пропозицію і отримав чергове «чекайте 5 хвилин», потім ще дзвінки і вже 20 хвилин. Плюнув на ці очікування, взяв дружину та й пішли вечеряти. Сейф упорядкували наступного дня. Вільного номера з лоджією не виявилось, запросили підійти наступного дня. Але ми вже звикли до свого, і я більше не набридав на ресепшені. Познайомились із сусідами, у яких лоджія. Вони сказали, що коли вселялися, вклали 20 дол. та попросили гарний номер. Їм дали у шостому корпусі без лоджії. Повернулися і попросили з лоджією, згадавши, що на відпочинку відзначатимуть День народження – отримали що хотіли. Номер прибирали щодня із заміною білизни, увечері прибиральник цікавився ще раз чи є якісь проблеми. Гроші я зміг розміняв лише через два дні,
тому залишив перші п'ять фунтів третього дня. Персонал готелю зробив мені сюрприз на День народження. Прикрасили стіну написом Happy birthday, принесли тортик зі столовими приладами та свічкою. Були приємно здивовані цим, зафоткали і стали думати чим запалити свічку. Обидва не куримо, у сусідньому номері теж сірників не було. Пішли на площу Сохо за вогнем, а наступного дня виявили, що все ж таки персонал Сієрри все передбачив, просто ми не розгледіли у виставленій візитниці на столі тертку з сірниками. Ну як тут залишитись байдужим, підійшов після обіду до прибиральника, уточнив, що це саме він прикрашав номер. Подякував йому (він сказав, що голодний і в мене в номері гроші). Я так зрозумів, що він гроші взяв і ще раз подякувавши за його працю пішов у номер. Увійшов у номер і з подивом виявив залишені для прибиральника гроші (клав на тарілку та столове приладдя, яке було з тортом, так що помилятися,
що це подяка він не міг) не зачепили. Взяв гроші, знайшов його забираючим інший номер, віддав і домовилися, що він може брати гроші на столику у передпокої. Різниці в збиранні з чаєвими і не помітив. Залишали по п'ять фунтів. Перед поїздкою до пірамід при черговому вечірньому бліц-опитуванні додатково попросили води в дорогу. Без проблем одразу ж дав скільки треба. У номері, так само як і в лобі, є Wi-Fi.
Приймати їжу на день приїзду вирішили на повітрі. Сіли за столик, покликали офіціанта. Він приніс нам серветки та прилади. Ще близько півгодини чекали, коли хочуть подати їсти. У процесі споглядання околиць завітала думка, що може тут самообслуговування? Пішов на розвідку до ресторану. Побачив туристів з тарілками, подивився їх маршрути і наслідував приклад. Отужинали славно, вечір дуже теплий (+30 після Ростовських хв 1). Щодо харчування все було добре. Не скажу, що дуже велика різноманітність страв,
особливо на сніданок, але я приїхав не обжиратися. Свіжих овочів, соків, досить смачних страв мені було достатньо. Єдино хотілося б більше морепродуктів. Щодо обслуговування теж все гідно і ввічливо навіть без чайових. Був момент не миттєвої подачі чистої чашки, але все вирішилося нагадуванням та взаємними посмішками з вдячністю. Наведу конкретні приклади доброзичливості та уважного відношення з боку працівників основного ресторану (в інших аналогічно). Дружина, не дуже володіючи англійською, за моєї відсутності спробувала дізнатися російською у офіціанта, де дають морозиво, він не зрозумів. Далі вона згадала слова Ice, але не впевнена, що говорила ice-cream. Коротше офіціант перепросив, що її не розуміє і пішов. Повернувшись, я її заспокоїв, що після обіду ми разом підемо на пошуки точки з безкоштовним морозивом. Яке ж було подив,
коли через якийсь час підійшов цей офіціант і пояснив дружині, де знаходиться бар, в якому дають морозиво, і години його роботи. Побажав приємного апетиту та ще раз вибачився, що не зміг одразу допомогти. Другий випадок. (харчування в готелі за часом: сніданок 06.30-10.00, обід 13.00-15.00, вечеря 18.00-22.00). Виїжджали на безкоштовному автобусі з готелю о 18.00 у Нааму Бей. Перед цим проплавали обід на морі. Зрозуміли, що пролетіли і з обідом і з вечерею, тому що поверталися о 22.00. Повернулися десь близько 22.00, а може й пізніше. На годинник не дивилися, але побачили, що в основному в ресторані ще є люди. Невпевнено зайшли всередину. До нас відразу підійшов старший менеджер, попросив пройти до сервірованого столика і дав вказівку офіціантам нас обслужити. Обжиралися і впивалися за обід та вечерю. Ніхто над душею не стояв, що настав час йти. Єдине, що пораджу,
якщо ви затрималися з харчуванням і прийшли наприкінці тимчасового інтервалу, то постарайтеся одразу набрати собі необхідну їжу, а то офіціанти одразу, як тільки настав час, прибирають їжу (особливо салати). Але до цього у мене особисто претензій немає, тому що бачив, що все поставлено на добре налагоджений конвеєр. О 10.00 вже починають накривати столи на обід і відповідно о 15.00 вже на вечерю тощо. Тобто своєю неорганізованістю ми можемо тільки внести збій у цей механізм. Пиво місцеве та Хенекель (іноді наливали на пляжі) мені сподобалося. Три види сухих вин (біле, рожеве та червоне) середньої якості. Мені більше підійшло біле, його й попивав. Міцні напої не цікавили. Соки смачні, особливо вранці, навіть з м'якоттю, де на обід та вечерю вино наливають, плюс каркаде. Раджу не пропустити вечерю у п'ятницю. Це східний вечір, з танцями живота, спідниць, грилем, шашликами. Мені сподобалося. Починається десь о 19.00 і приблизно до 21.00.
Раджу також відвідати англійський бар, він знаходиться поряд прямо зліва, де зупинка автобуса на пляж, якщо стоїте обличчям до площі Сохо. На будівлі англійський прапор. Безкоштовно до 20 годин, знайшли його лише в останній день та за три хвилини до закінчення безкоштовного обслуговування, але без проблем попили пивка та подивилися футбол.
Пляж чудовий. Дорога до нього реально займає 15-20 хвилин. Щопівгодини ходить автобус. Шлях особливо не напружував. Часто ходили різними маршрутами, щоб роздивитись територію Савоя. Кілька разів їздили автобусом, ходив за графіком. Пляж та бар на ньому працюють до 17.00. Лежаків завжди вистачало, рушники міняють без проблем. Відвідували також територію Савоя – ніхто не гнав. Рушники у Савойя темно-сині (у нас світлі з білим). Тобто відрізнити клієнтів Сієри від Савоєвців легко, але персонал ставиться до всіх лояльно. Запливав на плаж Санрайза, теж непоганий, ну якось нагромаджений.
але втрачає контроль у глибших місцях. Це підтвердилося навіть у басейні розмірами 1.5 х 2.0 м у лазні. Вона примудрилася там тонути, тому що глибина була 1.8 метра. Спроби умовити її поплавати поруч із понтоном навели лише жах на її милому личку, коли вона дізналася про глибину. Намагаюся умовити хоч ноги помочити з трапіка. Насилу погоджується, хапається мертвою хваткою за трап і злегка спускається в море по коліна. Ну, тут я свого не пропустив. У мене теж хватка не слабка. Коротше згріб я її в оберемок і за допомогою співвітчизників, що приспіли і заспокоюють, відірвав її від трапа і занурився за півметра від понтона. Віск, охи та очі з орбіт описувати марно це треба бачити. Так ось, знаючи це, я прикупив перед від'їздом з Росії за 56 рублів надувні нарукавники (я раніше бачив, що в них на Чорному морі плавають діти).
І в наступне наше відвідування моря я урочисто поставив цей плаваючий засіб на ручки своєї половини і про ЧУДО - вона спокійно попливла. Це треба бачити, людина, яка у свої 40 років жодного разу не плавала глибше 1.5 метрів (крім басейну в лазні) спокійно пропливала до 100 метрів (далі просто вже починала замерзати – то тонка шкіра, то душа ніжна, ну я спокійно в цей же час був у воді до години і холоду не відчував). Десь через чотири дні дружині захотілося вдосконалити свою майстерність і поплавати в ластах. Купили у Наама Бей за 20 дол. (Ми взяли безрозмірні, із задніми фіксуючими гумками, їх легше одягати і вони можуть підійти будь-кому). Вдягла ласти попливла. Десь метрів за двадцять каже, що ласти важкуваті і її голову якось униз тягне. Дивлюся на неї, нічого не розумію, як ласти можуть тягнути голову вниз, і тут бачу, що вона без рятувальних нарукавників. Спокійно, без задньої думки,
говорю їй про це і спостерігаю миттєву зміну блаженства на обличчі в жах та хаотичні «собачі» гребки. Піни назбивали, буруни пішли, але пливти не може. Лаю себе за бездумне інформування своєї половини, що вона без рятувальних засобів та тягну її до понтона. Дісталися, я став її рятівником, випили пивка, одягли рятувальні нарукавники і спокійно поринули у споглядання підводного світу. Тому нарукавники для тих, хто не вміє плавати, це 100% гарантія вирішення проблем. Вони вас не обмежують у рухах як кола, тому це не тільки для дітей. Перевірено особисто.
Покупки. Особливо цим не цікавилися, ну хотілося порівняти ціни. Два рази їздили безкоштовним автобусом до Наама Бей. Ціни на Сохо і Наама бей на предмети, що нас привабили, особливо не відрізнялися, а іноді, наприклад сарафани, на Сохо були навіть дешевшими. Скрізь треба торгуватись. У Наама Бей їхав з побоюванням, тому що знайомий з доставку арабських продавців.
Зважаючи на це, намагалися швидко подолати базарні ряди і відвідували магазинчики вже далі. Купили дочки сумку (говорять шкіряна, начебто з Китаю) за 30 або 40 дол, чай каркаде 0.5 кг за 85 фунтів, суміш олій для волосся за 125 фунтів (дружина прочитала вдячні відгуки росіян, а може й інших громадян СНД, але на російською мовою, вивішені відразу в магазинчику), себе побалував шортами, здається доларів за 30-40. Ну, не тримаються в мене в голові ці ціни. Дуже приємно були здивовані ввічливістю та доброзичливістю продавця в базарних рядах (це які ми намагалися швидко проскочити), поряд із зупинкою нашого автобуса. Якщо стояти спиною до автобуса, то точка друга справа. Продає посуд та всякі сувеніри. Купили у нього в перший приїзд вже на виході тарілку за 7 дол. (У дьюті вона 12дол, в інших місцях просили не менше 10). Наступного приїзду також повернулися до місця стоянки автобуса за 5 хвилин до відправлення.
Автобус затримувався (водій до речі після довго вибачався, там були якісь проблеми з проїздом, перекривали вулицю). Ми підійшли до продавця подивитися на товар. У процесі бесіди почали шукати, що купити у подарунок знайомому у Ростові, який нас підвозив до аеропорту. Зупинилися на попільничці. Він їх перебрав купу. Вибрали. Стартова ціна 10 дол. Так як я не зовсім був упевнений у правильності вибору подарунка, то особливе бажання купувати не було. До цього бачили гірше та за неї просили також близько 10 дол. Сторгувалися за 5 дол. Він сказав, що це її собівартість, і він нічого не отримав. Просто хоче зробити нам приємне. Автобус досі не під'їжджав, і я поцікавився, де можна купити 3 батареї для ліхтарика. Він охоче провів мене в найближчий маганзин-універмаг, але там таких не виявилося. Потім він пішов сам по інших точках. Дізнався, де можна купити дешевше. Я боявся,
що ми пропустимо автобус і не захотів далеко відходити, то він запропонував, що сам сходить чи затримає автобус, якщо ми не встигнемо. Але я відмовився, як то й так уже незручно було, що нам приділяють стільки уваги за дрібні покупки. Далі до автобуса провели у приємній бесіді на стільчиках, які він знайшов для нас. Хотіли на подяку наступного дня через водія автобуса передати йому сигарети з готелю. Водій спочатку зрозумів, що я сам хочу поїхати та передати цигарки, а оскільки місць в автобусі не було, то ми підійшли до стійки, де записуються на автобус. Службовець готелю вислухавши водія дозволив йому взяти мене, але зрозумівши, що я їхати не можу, а тільки хочу зрадити сигарети, пояснив це водієві. Той категорично відмовився це зробити, тому що він не знає особисто цього продавця і може тільки мене відвезти туди і назад. Схід справа тонка,
так що не вдалося мені віддячити доброго і чуйного продавця в таких лякаючих базарних рядах.
З екскурсій їздили лише на Піраміди. Дня через два після приїзду зателефонували Ірині Шарм (спасибі їй за завжди своєчасні та вичерпні відповіді на запитання, по-моєму вона професіонал у своїй справі і викликає довіру) і дуже засмутилися, коли дізналися, що поїхати до Ізраїлю можна тільки в четвер, а повернення в ніч із п'ятниці на суботу. Оскільки в суботу ми виїжджали, то не стали ризикувати. Поїхали в Наама Бей, сподіваючись купити путівку до Ізраїлю на середу. За порадою одного з продавців у торгових лавах звернулися до агенції. Там нам сказали, що солідні фірми організують поїздку до Ізраїлю в ті ж дні, що запропонувала нам Ірина і вони самі нам не продадуть квитки на четвер, тому що є ризик не встигнути на літак додому. Ціни у них, правда, відрізнялися від запропонованих Ірою. Так у Іри в Ізраїль 120 $,
в даному агентстві, та й у інших теж ціна була 90 $. Але думаю варто уточнити в Іри причину, можливо їсти нюанси в організації екскурсій, зокрема прохід кордону, кількість національностей у групі та ін. Довелося нам купити тур до Каїру до пірамід за 50$. Спеціально уточнив які автобуси будуть і наскільки професійним є гід. Автобус сказали буде зі збільшеною відстанню між сидіннями, а гід чудово розмовляє російською і тільки сертифікований. Для роботи гідом, треба два роки стажуватися тощо. Тобто дане агентство має справу лише з професіоналами. Виїзд з готелю 01.15. Замовили суху пайку (пляшка води 0.5, сік, бутерброд, сир, банан) загалом нормально. До готелю під'їхав мікроавтобус, на наше запитання про комфортний автобус відповіли, що в нього ми пересядемо пізніше. Поїхали. Дорогою заїжджали в інші готелі за туристами. Десь через півгодини стала закрадатися думка,
що комфортабельний автобус дадуть лише у Каїрі. Але все було чесно. Десь через годину курсування по готелях нас пересадили в автобус, ось тільки відстань між кріслами була не більшою, а може навіть меншою, ніж у мікроавтобусі. Це завдало певних незручностей у поїздці. Також намагайтеся не сідати поруч із біотуалетом. Запах відчувається та комфорту не додає. Крім двох водіїв, були супроводжуючий від турагенства, який у міру своїх посередніх здібностей розповідав про Єгипет на не дуже хорошій англійській та поганій російській, два поліцейські у цивільному. Посередині шляху зробили зупинку до якоїсь забігайлівки посередині пустелі. Посадив свою половину в кафе, а сам пішов у туалет. Побачивши чималу чергу (біля кафе стояло близько 6 автобусів із туристами) вирішив справити свою невелику потребу в автобусі та повернувся до кафе. Бруд мене там настільки вразив,
що я схопивши дружину за руку кулею вилетів звідти відчуваючи пориви блювоти, що починаються. Відпочивали на повітрі поряд з автобусом, потім зайшли в нього і спокійно поснідали. Перед від'їздом побачив туриста, що кидається між автобусами, з пляшкою води. Виявився наш співвітчизник. Відстав від своєї групи, тобто автобус укотив без нього. Мови не знає. Але двох слів, Пегас і назва готелю було достатньо, щоб наш гід і поліцейський, що супроводжував, зателефонували і організували доставку на нашому автобусі даного бідолаху в передмістя Каїра, де його благополучно передали представнику. Далі я його бачив в аеропорту Шарм Ель Шейха перед вильотом, отже, все для нього закінчилося добре. Навіть не уявляю, що б з ним було, якби представники Єгиптяни в нашому автобусі виявилися не такими чуйними. До Каїра приїхали близько 09.00. Перед Каїрським музеєм до нас в автобус сіли професійні гіди,
дійсно добре говорив російською та ще два для французів та англійців. Німці теж були, але інформацію ловили лише цими трьома мовами. Ось тут, як на мене, кількість гідів мінус. Доводилося слухати ту саму інформацію трьома мовами по черзі, правда від різних людей (англійською мені здалося гід говорив цікавіші побутові подробиці). У самому музеї нас розділили по групах, тобто російськомовні пішли зі своїм гідом. Дали приймачі з навушниками та передавач у гіда. Здали фотоапарати, мобільники можна залишати. Екскурсія десь у районі 40 хвилин, слухати через навушники гіда цілком стерпно, потім пів години вільного часу музеєм. Ввібрали дух давньої цивілізації, подивилися експонати. Вражає. Багато школярів єгиптян. Не пройшли повз внутрішній туалет. Там хлопчик вимагав за вхід фунт. Заплатив за себе та дружину. Побачив сцену, як якийсь турист говорив Sorry,
sorry та просив пропустити його без грошей. Хлопчик був непохитний і вимагав грошей. В очікуванні дружини крутив головою і читав усякі там написи, над туалетом теж. Нічого не зрозумів, ну фразу запам'ятав. Потім спитав у гіда, що вона означає? Виявилося вона гласить-чайові не давати. Ну точно як у нас: скрізь говорять і пишуть про безкоштовні парковки, але тут же стоять дядьки у жилетах і вимагають винагороду. На виході за територією музею місцеві продавці пропонують дешевий папірус. Гід попередив, що це підробка і купувати не варто. Далі шлях лежав у ресторані на березі Нілу. Дорогою була пропозиція від гіда (досить таки настійна) частину шляху до ресторану проробити річкою на катері і побачити прекрасний краєвид, шикарний вигляд та інше. Нас ще в турфірмі попередили, що дана поїздка не коштує 8 дол. і ми відмовилися, тому що ще було досить вітряно.
Потім поговорили з тими, хто прийняв пропозицію гіда і пораділи, що відмовившись прийняли правильне рішення. Поїздка Нілом не коментувалася гідом, видів особливих не бачили, але стали здорово. У ресторані є шведський стіл, але напої не включені у вартість екскурсії. Поїли зазвичай, без претензій, дістали припасу воду і осадили їжу. Помилувалися виглядом Нілу і рушили далі в Гізу до пірамід. Найбільше вразило, що каміння-блоки пірамід не так і щільно прилягають один до одного, хоча розумію, що час зробив свою справу. Але скільки прочитано про ювелірну роботу, а тут якесь нагромадження. Нафоткалися, намагалися не звертати уваги і не замовляти із всюдисущими продавцями. Одного разу дружина не втрималася і виявила увагу до товару одного з хлопчиків. Біг за нами метрів 200 і чим тільки не приваблював. Підтвердилася інформація, вичитана у відгуках про поліцейських, дякую автору.
Справді, на одному з кутів піраміди Хеопса стояла група поліцейських і один із них попросив сфотографувати його з моєю дружиною в промені сонця між пірамідою та знаком, поряд з яким вони стояли. Я пояснив, що наші звичаї забороняють фотографувати жінку з чужим чоловіком. Сфоткав одну дружину, а на його прохання оплатити послугу за таке шикарне фото нарікав, що гроші забув в автобусі і швидко ретувався прихопивши свою половину. Бродили близько пірамід десь годину, потім сіли в автобус і проїхали до сфінкса (він виявився зовсім поруч і навіть якось дивно, що ми його не побачили раніше, коли гуляли біля пірамід). Подивилися це диво давнини, кинули по 10 рублів у яму бажань і по дорозі до автобуса все ж таки купили дві кішки статуетки за 250 рублів (я не описався, саме рублів). Дружина жартома запропонувала їх,
так як іншу валюту я прихопив (не можна нашим жінкам з грошима на екскурсію) і продавець погодився. По приїзду додому образили родичем малою кількістю сувенірів, думаю їх якраз треба було купувати у пірамід азартно торгуючись і збиваючи ціну у тамтешніх продавців. Тільки не у віддалених місцях, щоби не нарватися на провокацію.
На закінчення хочу ще раз висловити подяку учасникам даного сайту, завдяки яким ми змогли підготуватися та чудово провести тиждень у Єгипті.
Будуть запитання, пишіть.
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Коментарі (10)
залишити коментар
ІНШІ ВІДГУКИ ПРО ГОТЕЛЬ
- Готель нормальний
- Готель в який хочеться повернутися!)))
- Був гарний готель!!
- ДУЖЕ ДОБРИЙ ГОТЕЛЬ
- Готель у який хочеться знову
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ
--сам сходить чи затримає автобус
щодо продати-легко, а от автобус затримати - навряд чи
-- віддячити чуйному торговцю
Він уже зробив на вас 500% прибутку як мінімум, тому не турбуйтесь))) Подяка для них – дати їм грошей або щось купити
--просив пропустити в музеї у WC без грошей
туалети СКРІЗІ в єгипті безкоштовні
за прибирання 1-2ф МОЖНА платити, якщо добре прибрано
- Частину шляху проробити по НІЛ на катері
дарма, поїздка хороша
--сам сходит или задержит автобус
насчет продать-легко, а вот автобус задержать - наврядли
--отблагодарить отзывчивого торговца
Он уже сделал на вас 500% прибыли как минимум, поэтому не беспокойтесь ))) Благодарность для них - дать им денег или что-то купить
--просил пропустить в музее в WC без денег
туалеты ВЕЗДЕ в египте бесплатны
за уборку 1-2ф МОЖНО платить, если хорошо убрано
--часть пути проделать по НИЛУ на катере
зря, поездка хорошая
Дякуємо за увагу до мого відгуку. Ось тільки з NEEDYOU щодо однобокого підходу до Єгиптян не погоджується. Ще раз у цьому переконався, повернувшись учора з Олександрії. Був у службовому відрядженні. Так ось хотілося в вільне від роботи 9 травня подивитися місто. Так керівник агенства без мого прохання організував мені у супутники співробітника, годували та напували. Спробував у подяку віддячити наприкінці дня мого гіда, але він грошей не взяв категорично. Сказав, що християнин.
Спасибо за внимание к моему отзыву. Вот только с NEEDYOU касательно однобокого подхода к Египтянам не согласен. Еще раз в этом убедился вернувшись вчера из Александрии. Был в служебной командировке. Так вот хотелось в оставшийся свободным от работы 9 мая посмотреть город. Так руководитель агенства без моей просьбы организовал мне в спутники сотрудника, кормили и поили. Попытался в благодарность отблагодорить в конце дня моего гида, но он денег не взял категорически. Сказал что христианин.
Так ви були у відрядженні, а не на масовій екскурсії, звичайно, підхід буде трохи іншим.
Тим більше у службовій.
Та й християни араби в містах явно приємніші, ніж будь-які араби в курортній зоні.
Безумовно є дуже освічені араби, і як у всіх країнах інтелігентний і доброзичливий прошарок населення теж існує.
Та й у мене немає упередження проти арабів, і я навіть арабську злегка вчив у всіх поїздках, їм дуже подобається, коли їм щось арабською говориш.
Так вы были в командировке, а не на массовой экскурсии, конечно, подход будет немного иной.
Тем более в служебной.
Да и христиане арабы в городах явно поприятнее, чем любые арабы в курортной зоне.
Безусловно есть очень образованные арабы, и как во всех странах интеллигентная и дружелюбная прослойка населения тоже существует.
Да и у меня нет предубеждения против арабов, и я даже арабский слегка учил во всех поездках, им очень нравится, когда им что-то по арабски говоришь.
Чудовий відгук. Очевидно, що готель гідний відпочинку. Дуже приємно з якою повагою Ви ставитеся до культури та життя людей іншої країни. Чи не засмутила Вас близькість готелю до аеропорту? Чи сподобалася Вам вечірня розважальна програма у СІЄРРІ. Чи є вечірня програма дорогого САВОЯ?
замечательный отзыв.Очевидно,что отель достойный для отдыха.Очень приятно с каким уважением Вы относитесь к культуре и жизни людей другой страны. Не расстроила ли Вас близость отеля к аэропорту? Понравилась ли Вам вечерняя развлекательная программа в СИЕРРЕ. Есть ли вечерняя программа у дорогого САВОЯ?
Аеропорт абсолютно не напружував. Більше думаю варто побоюватися тим, хто рано лягати спати шуму з площі Сохо (якщо вікна номера виходять на неї). Розважальні вечірні програми (як я зрозумів) для Савоя та Сієрри проходять в одному місці-площа Сохо. Там є майданчик, де проходять виступи та ігри, поруч бари, кафе - дуже затишно, а також приміщення дискотеки (але туди через брак часу так і не сходили).
Аэропорт абсолютно не напрягал. Больше думаю стоит опасаться тем кто рано ложиться спать шума с площади Сохо (если окна номера выходят на нее). Развлекательные вечерние программы (как я понял) для Савоя и Сиерры проходят в одном месте-площадь Сохо. Там есть площадка, где проходят выступления и игры, рядом бары, кафе -очень уютно, а так же помещение дискотеки (но туда из-за недостатка времени так и не сходили).