До пляжного сезона было ещё далеко, а в тёплые края очень хотелось! Особенно, в Средиземноморские! Меня, как всегда, разрывало между Италией-Испанией-Португалией. Победила Испания, по причине наиболее выгодного ценового предложения на билеты! На Майорку я мечтала давно, да всё как-то поездка сдвигалась и сдвигалась. И вот наконец-то пазл сложился, и я лечу на выходные в Пальму де Майорка! На 3 ночи. Цель – экскурсионная, ну и на разведку.
Прилетела в 8 вечера, тепло: +18С! Воздух полон ароматами цветов! Ещё не поняла какими, но уже очень нравится! Туристы налегке, а местные в пуховиках и сапогах! Улыбнуло! Даже собачки в пальто! Мёрзнут, бедолаги! Заселилась в отель, быстренько развесила вещи в шкаф, искупалась – и в ночь. Гулять, дышать, ну и поужинать. В трёх минутах ходьбы от моего отеля – Passeig des Born, это такая улица, очень похожая на Рамблу. И, кстати, своя Рамбла есть и в Пальме, и на ней тоже повсеместно продают цветы. Но мне мой Борн даже больше понравился. Так вот, на этом Борне полно ресторанов и кафешек. Обошла 3-4, почитала меню. Всё как-то не так. То уклон в кондитерскую, то в фаст-фуд, то цены зашкаливают. Но бывалые туристы знают, стоит слегка углубиться в переулки, чуть в стороне от главных улиц и обязательно наткнётесь на « народный» ресторан, горячо обожаемый местными. Вот так и я случайно набрела на Restaurante La Botana. Смотрю – народу тьма-тьмущая и 90% - испанцы. Уж не знаю, местные ли, приезжие ли, но испанцы. Даже столик пришлось подождать. Заказала рёбрышки ягнёнка, с ними принесли салат и картошку, а также в качестве закусок хлеб и оливки. Их всегда подают в ожидании основного блюда, но вас обязательно спросят, приносить или нет, т. к. их включают в счёт. Но цена столь символична, что даже думать не стоит! Что-то 1.25 € или близко к тому. А оливки я люблю! Всё мне в этом ресторане понравилось: и еда, и атмосфера, и обслуживание, и счёт! За закуски, основное блюдо и 4 бокала вина мне принесли счёт в 16 € . И если кто-то скажет, что в Испании дорого, - не верьте! Хотя, есть рестораны и дороже, и пафоснее, поесть можно на любой бюджет.
Утром следующего дня, уже в 9, я вышла знакомиться со столицей острова. Обычно я беру обзорную поездку на экскурсионном даблкаре. На сайте City Sightseeing было указанно, что первый автобус отправляется в 9:30. На деле оказалось, в 10:00. Ну ничего, погуляла по скверу S´ Hort del Rei, который раскинулся у подножия кафедрального собора. Сквер оказался очень фотогеничным! Маршрут красного двухэтажного автобуса охватывает все самые знаковые достопримечательности Пальмы и, что приятно, повествование ведётся и на русском языке тоже. Цена вопроса: 17 € для взрослого. Если есть билеты от предыдущих экскурсиях City Sightseeing, неважно из каких городов и стран, предъявляйте их перед покупкой, дадут скидку 10%. С одного человека выгода вроде и не очевидная и мало ощутимая, а с семьи – да. Каталась я с ними целый день, как на первом автобусе уехала, так с последним в 18:00 и вернулась. Система Hop On - Hop Off очень удобна! Всё, что я хотела увидеть в Пальме, я увидела! Правда, в Кафедрал мне удалось попасть только с пятой попытки. Уж как я туда хотела, но когда бы я не приходила – он постоянно был закрыт! Ёпрст! И, казалось бы, Пасха, ну уж чему быть открытому, так это Кафедральному собору. Сам Бог, так сказать, велел! Однако по какой-то, до сих мне не понятной причине, всю субботу собор был закрыт! Уже вечером, ужиная в ресторане, разговорилась с британскими бабусями, сидящими за соседним столом. Они поведали, что завтра в Пальму, специально на Пасхальную воскресную службу, прилетит королевская семья. Мы дружно поржали, когда я предположила, что собор закрыт из-за них. Готовятся, мол, к приёму высоких гостей, чистят-моют-убирают!
Во время знакомства с основными достопримечательностями Пальмы, я побывала в королевском дворце Альмудайна (Palacio Real de La Almudaina). Он расположен рядом с Кафедральным собором. Это один из древнейших дворцов в Испании. В период правления мавров дворец был резиденцией мавританских визирей, а с 1230 года стал королевской резиденцией. Теперь здесь расположены военные службы и Национальный Музей. Во дворе находится готическая Часовня Святой Анны. Королевский дворец до сих пор сохранен для использования наследниками испанской королевской линии, половина дворца является частной собственностью королевской семьи, армия размещена здесь для защиты королевского жилья. Всюду указатели о запрете фотографирования. Правда, я их поздно заметила, только когда поднялась на второй этаж. Теперь я понимаю, почему с таким охренением на меня смотрела служащая, когда я фотографировала со ВСПЫШКОЙ, мило ей улыбаясь. Когда я увидела значок, перечёркивающий символ фотокамеры, мне стало и стыдно, и неловко одновременно. И желание фотографировать на втором этаже, у меня как-то уже угасло! Всё-таки для туриста угрызение совести – не самый лучший спутник в путешествии! А у служащих железные нервы! Такие значки о запрете фото не только в королевском музее, но и во многих других экскурсионных объектах. Все вокруг дружно фотографируют, а охрана - ноль эмоций. Наши бы бабушки-смотрительницы уже бы сожрали, аки Церберы!
Выйдя из дворца, я отправилась просто бродить по старому городу и сразу же наткнулась на указатели « Арабские бани» . Так и шла по стрелке, любуясь по дороге старинными балкончиками, наследием длительного пребывания мавров на острове. Banys Arabs являются самым важным оставшимся памятником мусульманского господства на острове, хотя все, что сохранилось - это два небольших подземных помещения, одно с куполообразным потолком, поддерживаемом десятком колонн, капители некоторых из них были повторно использованы от разрушенных римских построек. Построены бани в X столетии, это практически все, что осталось от древнего города Медина. Это характерные бани, которые встречаются в других исламских городах. Banys Arabs, имеет полукруглый купол, поддерживаемый несколькими колоннами и прорезями для солнечного света. Когда бродишь там, ощущение, будто ты где-нибудь в Марокко или другой восточной стране!
Потом я снова села в экскурсионный автобус и поехала в Испанскую деревню. Pueblo españ ol de Palma de Mallorca – парк под открытым небом, где на территории площадью в 6000 кв. метров, построены копии фрагментов самых известных испанских городов со всех уголков страны, начиная от типичных улиц Андалузии до домов на Канарских островах. Здесь можно погулять по улицам Севильи, Толедо и Гранады и посмотреть на копии Миртового дворика Альгамбры, мадридской Часовни святого Антония или дома Эль Греко, а также на знаменитые ворота Bisagra в Толедо. Не знаю, почему этот музей не пользуется популярностью, мне он очень понравился! Но гуляла я там в абсолютном одиночестве. Когда я только приехала, там было 3 немецких туриста, которые пили пиво в кафе на « барселонской площади» . Но кафе тут же закрылось на сиесту, и немцы удалились. Уж и нагулялась я там вволю! И фотографировать никто не мешал!
Потом я снова села в даблкар и поехала осматривать круглый замок — Бельвер. Castell de Bellver в переводе означает « Красивый вид» , и это не фигура речи. Он расположен на вершине холма у входа в гавань, откуда открывается роскошная панорама на город Пальма. В отзывах туристов я читала, что кто-то поднимается туда пешком. Я бы не стала. Очень утомительно, особенно в жаркую погоду. А вот спуститься обратно, если позволяет время – это прогулка, приятная во всех отношениях. Склоны холма – это смешанный лес, из растительности преобладают хвойные деревья. Но и других растений-цветов полным-полно, особенно медоносов. Ароматы стоят в воздухе – умопомрачительные!
Замок-крепость сохранился до нашего времени практически без изменений. Он был построен в XIV веке (в 1300-1314 г. г. ) по приказу Джеймса II, короля Майорки. Замок Бельвер в Пальме должен был охранять доступ к заливу и городу в западной части. Он также служил в качестве королевской резиденции. С 1717 года Бельвер служил военной тюрьмой. Позже замок выполнял функции монетного двора. В 1931 году по новому проекту он был преобразован в Музей истории города. Здание имеет форму круга, это было решающим для его оригинальности. Снаружи он окружен рвом. Внутренний двор окружен монастырями, состоящими из двух этажей. На нижнем этаже находятся округлые арки, а на верхнем – заостренные арки с ребристыми сводами в готическом стиле. На плоской крыше замка - смотровая площадка, с которой можно любоваться живописным видом на город и порт.
Из замка я хотела уйти в город пешком, но времени было катастрофически жаль, да и ветер поднялся. Стало прохладно. Уехала на последнем экскурсионном автобусе. Вечером пошла в ресторан блюда традиционной майоркинской домашней кухни Celler Pages. Тут уж подороже « народного» ресторана, - раза эдак в 2.5. За закуску (оливки-хлеб), требуху и антрекот по-майрокски, плюс 3 бокала вина, я заплатила 36 € , не считая чаевых. На следующий день я ужинала на приморском бульваре Passeig Sagrera у здания бывшей биржи Llotja, там ещё дороже: закуска, спагетти в соусе из чернил каракатицы с морепродуктами, 3 бокала вина, кофе и парфе – 45 € . Зато вкусно очень-очень и меню в хороших ресторанах на русском языке. Это я к тому, что поесть на Майорке можно на любой бюджет. Можно подешевле, без изысков, а можно подороже, с атмосферой и шикарным видом из панорамных окон. Вкусно будет и там, и там. А уж что предпочесть – решает каждый для себя сам.
Готовясь к поездке, я изучала достопримечательности Пальмы и окрестностей, и очень сокрушалась, что никак не успеваю съездить на старинном поезде в Сольер, а из него – на старинном трамвайчике в Порт де Сольер. Уж очень живописно всё было на фотографиях из инета! Ну не укладывалась я в свой уик-энд по времени на всё, что запланировала посмотреть. Но ежели турист чего захочет, ежели чего задумает – кто его остановит? ! После плотного марш-броска, к вечеру я поняла, что умудрилась посетить всё, что планировала в Пальме. Ну почти всё. Кафедральный собор упорно не хотел распахнуть свои двери перед моим любознательным носом. Да и фиг с ним, решила было я! Уж сколько кафедралов повидала, а сколько ещё впереди! Правда, забегая вперёд, скажу, что я всё-таки в него попала, правда с пятой попытки! Итак, подведя итог очень насыщенному экскурсионному дню, я вдруг поняла, что могу мотнуть и в Сольер! Ура! На природу, за город! Еле дождалась утра! Всю ночь мне снилось море, чайки и свист старинного поезда.
Первый поезд на Сольер в марте отправлется в 10:30, с вокзала Ferrocarril de Só ller, рядом с пл. Испании (Plaç a d' Espanya). Станция на Сольер находится в отдельном здании, напротив Estació Intermodal. Внимательно следите за указателями, чтобы не терять время на поиски, как это сделала я. Сначала я спустилась к кассам Estació Intermodal, отстояла там очередь, чтобы убедиться, что стою я в неправильном месте, в ненужном направлении! Правда, я была не одинока в своём топографическом кретинизме! Ещё человек восемь так же ошиблись. Вместе мы и ломанулись в нужные кассы. Прибегаем, а там… народу - мама дорогая! А время уже 10:15! И что-то подсказывало мне, что за 15 мин эта очередь не рассосётся! А следующий поезд в 12:50! Стою, кисну, понимаю – полдня коту под хвост! К тому же, выходя из отеля в Пальме уже с утра было +23С. А я, почитав отзывы туристов, в которых народ рекомендует одеваться теплее, потому, что в поезде гуляют сквозняки, да и в Сольере прохладнее, рекомендовал запасаться ветровками, даже летом. А я-то в марте еду. Стою в кофте с длинными рукавами, да ещё и в чёрной, в жилете, уверенно плавлюсь от жары, чертыхаясь, что утеплилась как следует! Ну и утешаю себя: ничего, вот куплю билет на следующий поезд, будет время сходить в отель, переодеться, где в шкафу грустит лёгкая шелковая блузочка! Но надо отдать должное майоркинским железнодорожникам, - пока последнего запоздалого туриста не обилетили, поезд не отправился. И опоздали мы всего то на 20 минут! Зато как же я была счастлива в своей кофточке с длинным рукавом и в жилете! Спасибо всем, кто писал про тёплые вещи! В поезде все окна открыты, ветер гуляет – будь здоров. В Сольере, конечно, не намного холоднее, чем в Пальме, а вот на побережье, в Порт де Сольере да, чувствуется лёгкий морской бриз. Я бы там в шелковой блузке дуба врезала! Как же всё-таки всё удачно сложилось! Ну а уж красоты в пути и на месте вообще выше всяческих похвал! Поезд идёт вдоль горных дорог, сквозь туннели. Железная дорога, связывающая Пальму с городками по ту сторону горного массива - Сольер и Порт Сольер, была построена более века назад. До сих пор используются старые вагончики, а дорога проходит так близко к садам цитрусовых, что нередко стоит только протянуть руку из окна поезда чтобы дотронуться до плодов апельсинов и лимонов. Правда, делать это категорически не рекомендуется, потому как вперемешку с деревьями, вдоль дороги « растут» и столбы. Не долго и руку сломать! Из города Сольер, курсирует старинный трамвай, который связывает Сольер с портом. Расписание трамваев подогнано под прибытие поезда. С учётом нашего опоздания, задержали и трамвай. Он был подан на перрон сразу по прибытию поезда. Но я решила его пропустить и поехать на следующем, через час. А за это время осмотреть городок Сольер. Стоимость комбинированного билета на поезд + трамвай по маршруту Пальма-Порт Сольер-Пальма, стоит 30 € - взрослый. Время в пути: Пальма – Сольер около 55 мин, на трамвае Сольер – Порт де Сольер ещё мин 20. Расписание поездов и трамваев можно посмотреть на сайте: http://www.trendesoller.com/en/cms. php
Городок Сольер – ничего особенного. Я медленно обошла его, посетила местный собор, съела мороженое – ещё и время осталось до следующего трамвая. Все красоты в Порт де Сольере! Там такая живописная бухта! Порт Сольер – это прекрасный маленький городок, расположенный в одном из красивейших заливов Майорки, по форме напоминающий подкову. Окруженный горами Трамунтана, этот город соединил в себе лучшее – великолепный вид на горы и вид на море. На променаде много кафе и ресторанов, где можно отдохнуть, подкрепиться свежайшими морепродуктами и насладиться красивыми видами. Обязательно стоит попробовать свежевыжатый апельсиновый сок, он очень вкусный, апельсины необычайно сладкие и сочные. Именно те, которые выращивают на плантациях вдоль дороги. Ещё можно покататься на прогулочном катере. Жаль, времени было мало! Очень я люблю морские прогулки!
В Пальму я вернулась на последнем поезде. Возвращаясь с вокзала, я осмотрела приход Св. Мигеля (Parroquia San Miguel), церковь Св. Евлалии (Iglesia de Santa Eulà lia), забрела на пл. Майор (Plaç a Major). Интересно, все площади Майор в Испании – сёстры-близнецы, ну точно на одно лицо: форма каре, внутренний двор, чёткие линии и самый дорогой кофе в городе! Так незаметно я дошла до кафедрального собора. И о чудо, он был открыт! И там была праздничная вечерняя Пасхальная служба, с органной музыкой, нарядным облачением и хорами! Наверное, не зря я никак не могла туда попасть! В награду я получила гораздо больше! Собор хорош! Как снаружи, так и изнутри. Поражает своей масштабностью и красотой! И Гауди внёс свою лепту в оформление собора. Он осуществлял реконструкцию с 1903 по 1914 год. Его наиболее значительный вклад - открытие многих глухих окон, добавление новых витражей и улучшение освещения. И странный балдахин, нависающий над главным алтарем. Увенчанный причудливой скульптуры распятого Христа в окружении Девы Марии и Святого Иоанна, он выглядит как корабль-призрак, плывущий в неведомые дали. Около 35 светильников висит на нём. Задумка гениального архитектора, не доведена им до конца. Но всё равно красиво!
В оставшиеся полдня до отлёта, я просто гуляла и осматривала то, что не успела в предыдущие дни. Сидя на террасе Скай-бара с утренним кофе, я смотрела на большой красивый храм справа и думала, а что это за собор и почему я там до сих пор не была? Посмотрев карту, выяснила, что он находится совсем рядом, за моим отелем, в 5-ти минутах ходьбы - величественная Iglesia de la Santa Cruz. Рядом с ним - Музей современного искусства Es Baluard, расположенный в здании бывшей крепости. Музей Es Baluard сегодня размещается на территории исторического оборонительного бастиона, построенного ещё в XVI веке и окружённого крепостными стенами. Прослужив по назначению более 300 лет, укрепление перешло в частные руки и перестало использоваться в военных целях. В 1963 году, новые хозяева планировали снести западную стену бастиона, но общественность Пальма-де-Майорки оказалась против вандализма в отношении уникального архитектурного памятника, и силами городской администрации было принято решение о сохранении исторического наследия с его дальнейшей реконструкцией. На протяжении следующих десятилетий бастион оказался заброшен и только в 1997 году совет города огласил постановление о размещении в нём музея современного искусства. В итоге, в январе 2004-го Es Baluard открыл свои двери для посетителей. В его залах выставлены коллекции живописи, графики, скульптуры и других художественных направлений, а среди работ присутствуют произведения таких знаменитых художников как Гоген, Миро, Пикассо. Помимо музейных композиций посетители имеют возможность полюбоваться на бескрайние просторы Средиземноморья, открывающиеся с главной террасы здания. В понедельник, к сожалению, музей был закрыт. Пришлось довольствоваться осмотром крепости и панорамным видом с его крепостных стен.
Рядом с крепостью очень много апельсиновых деревьев, целая аллея. И тут я наконец-то поняла, чем пахнет моя Майорка! Оказывается, так пахли цветы апельсинового дерева. И что удивительно, на некоторых деревьях висели зрелые плоды, на других – только цветы, а на третьих – и плоды, и цветы одновременно! Я никогда не была поклонницей ярких цветочных ароматов, с ярко выраженным запахом определённых цветов. А тут очень захотелось! Где бы купить духи с доминирующим ароматом апельсиновых цветков? Как же дивно пахли эти цветки! Тонко, изысканно, свеже-цитрусово и ничуть не напоминали запах апельсинов. Кажется, они называются флердоранж.
Через небольшой парк Feixina Park от крепости Es Baluard за считанные минуты можно дойти до парка с мельницами Molinos de Agua, они расположены на Plaç a Rentadors. Мельницы – декоративные. Говорят, там много развлечений и это излюбленное место отдыха семей с детьми. Может быть вечером там и красиво, или в выходные. В понедельник ничего не работало и вид там был, мягко говоря, затрапезный. Но виды с мельниц красивые!
А рядом с мельницами находится очень красивая церковь Iglesia Sant Magi. К сожалению, она тоже оказалась закрыта и пришлось довольствоваться только внешним осмотром!
За 2.5 выходных дня мне удалось увидеть только малую часть этого чудесного острова. Примерно, как глаза у восточной девушки, лицо которой скрыто под паранджой. Зато выходные получились насыщенные и, как я люблю, комбинированные: город / природа. А главное, что я поняла: я очень хочу туда вернуться! Обязательно отдохнуть на море! И побывать в Вальдемосе (Valldemossa), на мысе Форментор, в Драконовых пещерах! До свидания, прекрасная Майорка, до новых встреч!
До пляжного сезону було ще далеко, а у теплі краї дуже хотілося! Особливо в Середземноморські! Мене, як завжди, розривало між Італією-Іспанією-Португалією. Перемогла Іспанія, через найбільш вигідну цінову пропозицію на квитки! На Майорку я мріяла давно, але якось поїздка зрушувалася і зрушувалася. І ось нарешті пазл склався, і я лечу на вихідні до Пальми де Майорка! На 3 ночі. Мета – екскурсійна, та й на розвідку.
Прилетіла о 8-й вечора, тепло: +18С! Повітря сповнене ароматами квітів! Ще не зрозуміла, якими, але вже дуже подобається! Туристи без нічого, а місцеві в пуховиках та чоботях! Усміхнулося! Навіть собачки у пальті! Мерзнуть, бідолахи! Заселилася в готель, швиденько розвісила речі в шафу, викупалася і в ніч. Гуляти, дихати, та й повечеряти. За три хвилини ходьби від мого готелю – Passeig des Born, це така вулиця, дуже схожа на Рамблу. І, до речі, своя Рамбла є і в Пальмі, і на ній також продають квіти. Але мені мій Борн навіть більше сподобався. Так ось, на цьому Борні повно ресторанів та кафешок. Обійшла 3-4, почитала меню. Все якось не так. То ухил у кондитерську, то фаст-фуд, то ціни зашкалюють. Але досвідчені туристи знають, варто трохи заглибитися в провулки, трохи осторонь головних вулиць і обов'язково наткнетеся на «народний» ресторан, котрий гаряче обожнюється місцевими. Отак і я випадково натрапила на Restaurante La Botana. Дивлюся - народу тьма-тьмуща і 90% - іспанці. Не знаю, чи місцеві, чи приїжджі, але іспанці. Навіть стіл довелося почекати. Замовила реберця ягняти, з ними принесли салат і картоплю, а також як закуски хліб і оливки. Їх завжди подають в очікуванні основної страви, але вас обов'язково запитають, чи приносити ні, т. к. їх включають у рахунок. Але ціна така символічна, що навіть думати не варто! Щось 1.25€ або близько до того. А оливки я люблю! Все мені в цьому ресторані сподобалося: і їжа, і атмосфера, і сервіс, і рахунок! За закуски, основне блюдо та 4 келихи вина мені принесли рахунок у 16 €. І якщо хтось скаже, що в Іспанії дорого – не вірте! Хоча, є ресторани і дорожчі, і пафосніші, поїсти можна на будь-який бюджет.
Вранці наступного дня, вже о 9-й, я вийшла знайомитися зі столицею острова. Зазвичай я беру оглядову подорож на екскурсійному даблкарі. На сайті City Sightseeing було зазначено, що перший автобус відправляється о 9.30. Насправді виявилося о 10:00. Ну нічого, погуляла сквером S´ Hort del Rei, який розкинувся біля підніжжя кафедрального собору. Сквер виявився дуже фотогенічним! Маршрут червоного двоповерхового автобуса охоплює всі найзнакові пам'ятки Пальми і, що приємно, розповідь ведеться і російською теж. Ціна питання: 17€ для дорослого. Якщо є квитки від попередніх екскурсій City Sightseeing, будь-яких міст і країн, пред'являйте їх перед покупкою, дадуть знижку 10%. З однієї людини вигода начебто і не очевидна і мало відчутна, а з сім'ї – так. Каталася я з ними цілий день, як першим автобусом поїхала, так з останнім о 18:00 і повернулася. Система Hop On – Hop Off дуже зручна! Все, що я хотіла побачити в Пальмі, побачила! Щоправда, до Кафедрала мені вдалося потрапити лише з п'ятої спроби. Як я туди хотіла, але коли б я не приходила – він постійно був закритий! Єпрст! І, здавалося б, Великдень, ну вже чому бути відкритому, то це Кафедральному собору. Сам Бог, так би мовити, велів! Проте з якоїсь, досі мені незрозумілої причини, всю суботу собор був закритий! Вже ввечері, вечерячи в ресторані, розмовляла з британськими бабусями, що сидять за сусіднім столом. Вони розповіли, що завтра до Пальми, спеціально на Великодню недільну службу, прилетить королівська сім'я. Ми дружно поржали, коли я припустила, що собор зачинено через них. Готуються, мовляв, до прийому високих гостей, чистять-миють-прибирають!
Під час знайомства з основними пам'ятками Пальми я побувала в королівському палаці Альмудайна (Palacio Real de La Almudaina). Він розташований поряд із Кафедральним собором. Це один із найдавніших палаців в Іспанії. У період правління маврів палац був резиденцією мавританських візирів, і з 1230 став королівської резиденцією. Тепер тут розташовані військові служби та Національний Музей. На подвір'ї знаходиться готична Каплиця Святої Анни. Королівський палац досі збережений для використання спадкоємцями іспанської королівської лінії, половина палацу є приватною власністю королівської сім'ї, армія розміщена тут для захисту королівського житла. Всюди вказівники про заборону фотографування. Щоправда, я їх пізно помітила, тільки-но піднялася на другий поверх. Тепер я розумію, чому з таким охрененням на мене дивилася службовець, коли я фотографувала зі спалахом, мило їй посміхаючись. Коли я побачила значок, що перекреслює символ фотокамери, мені стало і соромно, і ніяково одночасно. І бажання фотографувати на другому поверсі, у мене якось уже згасло! Все-таки для туриста докори совісті – не найкращий супутник у подорожі! А у службовців залізні нерви! Такі значки про заборону фото не лише у королівському музеї, а й у багатьох інших екскурсійних об'єктах. Усі навколо дружно фотографують, а охорона – нуль емоцій. Наші б бабусі-наглядачки вже зжерли б, акі Цербери!
Вийшовши з палацу, я вирушила просто блукати старим містом і одразу ж натрапила на вказівники «Арабські лазні». Так і йшла по стрілці, любуючись дорогою старовинними балкончиками, спадщиною тривалого перебування маврів на острові. Banys Arabs є найважливішою пам'яткою мусульманського панування на острові, хоча все, що збереглося - це два невеликі підземні приміщення, одне з куполоподібною стелею, що підтримується десятком колон, капітелі деяких з них були повторно використані від зруйнованих римських будівель. Побудовані лазні у X столітті, це практично все, що залишилося від стародавнього міста Медіна. Це характерні лазні, що зустрічаються у інших ісламських містах. Banys Arabs, має напівкруглий купол, що підтримується кількома колонами та прорізами для сонячного світла. Коли ти ходиш там, відчуття, ніби ти десь у Марокко чи іншій східній країні!
Потім я знову сіла в екскурсійний автобус і поїхала до Іспанського села. Pueblo españ ol de Palma de Mallorca – парк просто неба, де на території площею 6000 кв. метрів, збудовані копії фрагментів найвідоміших іспанських міст з усіх куточків країни, починаючи від типових вулиць Андалузії до будинків на Канарських островах. Тут можна погуляти вулицями Севільї, Толедо і Гранади і подивитися на копії Миртового дворика Альгамбри, мадридської Каплиці святого Антонія або будинку Ель Греко, а також знамениті ворота Bisagra в Толедо. Не знаю чому цей музей не користується популярністю, мені він дуже сподобався! Але гуляла я там абсолютно самотньо. Коли я тільки приїхала, там було 3 німецькі туристи, які пили пиво в кафе на «барселонській площі». Але кафе відразу закрилося на сієсту, і німці пішли. Вже й нагулялася я там досхочу! І фотографувати ніхто не заважав!
Потім я знову сіла в даблкар і поїхала оглядати круглий замок – Бельвер. Castell de Bellver у перекладі означає «Гарний вигляд», і це не фігура мови. Він розташований на вершині пагорба біля входу в гавань, звідки розкривається розкішна панорама на місто Пальма. У відгуках туристів я читала, що хтось піднімається туди пішки. Я б не стала. Дуже стомлено, особливо у спекотну погоду. А ось спуститися назад, якщо дозволяє час – це прогулянка, приємна в усіх відношеннях. Схили пагорба – це змішаний ліс, із рослинності переважають хвойні дерева. Але й інших рослин-квітів повним-повнісінько, особливо медоносів. Аромати стоять у повітрі – дивовижні!
Замок-фортеця зберігся до нашого часу практично без змін. Він був побудований в XIV столітті (1300-1314 р. р. ) за наказом Джеймса II, короля Майорки. Замок Бельвер у Пальмі повинен був охороняти доступ до затоки та міста у західній частині. Він також служив як королівська резиденція. З 1717 Бельвер служив військовою в'язницею. Згодом замок виконував функції монетного двору. У 1931 році за новим проектом він був перетворений на Музей історії міста. Будівля має форму кола, це було вирішальним для його оригінальності. Зовні він оточений ровом. Внутрішнє подвір'я оточене монастирями, що складаються з двох поверхів. На нижньому поверсі знаходяться округлі арки, а на верхньому – загострені арки з ребристими склепіннями у готичному стилі. На плоскому даху замку - оглядовий майданчик, з якого можна милуватися мальовничим видом на місто та порт.
З замку я хотіла піти в місто пішки, але часу було катастрофічно шкода, та й вітер піднявся. Стало прохолодно. Виїхала на останньому екскурсійному автобусі. Увечері пішла в ресторан страви традиційної домашньої майоркінської кухні Celler Pages. Тут вже дорожче за «народний» ресторан, - рази десь у 2.5. За закуску (оливки-хліб), трібуху та антрекот по-майрокськи, плюс 3 келихи вина, я заплатила 36 €, не рахуючи чайових. Наступного дня я вечеряла на приморському бульварі Passeig Sagrera біля будівлі колишньої біржі Llotja, там ще дорожче: закуска, спагетті в соусі з чорнил каракатиці з морепродуктами, 3 келихи вина, кава та парфе – 45 €. Зате дуже смачно і меню в хороших ресторанах російською мовою. Це я до того, що поїсти на Майорці можна будь-який бюджет. Можна подешевше, без вишукувань, а можна дорожче, з атмосферою та розкішним виглядом з панорамних вікон. Смачно буде і там, і там. А що віддати перевагу – вирішує кожен для себе сам.
Готуючись до поїздки, я вивчала визначні пам'ятки Пальми та околиць, і дуже журилася, що ніяк не встигаю з'їздити на старовинному поїзді в Сольєр, а з нього – на старовинному трамвайчику в Порт де Сольєр. Дуже мальовничо все було на фотографіях з инета! Ну не вкладалася я свого вікенду за часом на все, що запланувала подивитися. Але якщо турист чого захоче, якщо чогось задумає - хто його зупинить? ! Після щільного марш-кидка, надвечір я зрозуміла, що примудрилася відвідати все, що планувала в Пальмі. Ну, майже все. Кафедральний собор наполегливо не хотів відчинити свої двері перед моїм допитливим носом. Та й фіг із ним, вирішила було я! Скільки кафедралів побачила, а скільки ще попереду! Правда, забігаючи наперед, скажу, що я все-таки в нього потрапила, правда з п'ятої спроби! Отже, підвівши підсумок дуже насиченого екскурсійного дня, я раптом зрозуміла, що можу хитнути і в Сольєр! Ура! На природу за місто! Ледве дочекалася ранку! Всю ніч мені снилося море, чайки та свист старовинного поїзда.
Перший поїзд на Сольєр у березні вирушить о 10:30, з вокзалу Ferrocarril de Só ller, поряд з пл. Іспанія (Plaç a d'Espanya). Станція на Сольєр знаходиться в окремій будівлі, навпроти Estació Intermodal. Уважно стежте за вказівниками, щоб не гаяти час на пошуки, як це зробила я. Спочатку я спустилася до кас Estació Intermodal, відстояла там чергу, щоб переконатися, що я стою в неправильному місці, в непотрібному напрямку! Правда, я була не самотня у своєму топографічному кретинізмі! Ще вісім людей так само помилилися. Разом ми й ламанулись у потрібні каси. Прибігаємо, а там… народу – мама люба! А час уже о 10:15! І щось підказувало мені, що за 15 хв ця черга не розсмокчеться! А наступний поїзд о 12:50! Стою, кисну, розумію - півдня коту під хвіст! До того ж, виходячи з готелю в Пальмі, вже з ранку було +23С. А я, почитавши відгуки туристів, у яких народ рекомендує одягатися тепліше, бо в поїзді гуляють протяги, та й у Сольєрі прохолодніше, рекомендував запасатися вітровками, навіть улітку. А я в березні їду. Стою в кофті з довгими рукавами, та ще й у чорній, у жилеті, впевнено плавлюся від спеки, чортихаючись, що утеплилася як слід! Ну і втішаю себе: нічого, от куплю квиток на наступний поїзд, буде час сходити в готель, переодягнутися, де в шафі сумує легка шовкова блузочка! Але треба віддати належне майоркінським залізничникам - поки останнього запізнілого туриста не облетіли, поїзд не вирушив. І спізнилися ми всього на 20 хвилин! Зате як же я була щаслива у своїй кофтині з довгим рукавом і в жилеті! Дякуємо всім, хто писав про теплі речі! У поїзді всі вікна відчинені, вітер гуляє – будь здоровий. У Сольєрі, звичайно, не набагато холодніше, ніж у Пальмі, а ось на узбережжі, в Порт де Сольєрі так, відчувається легкий морський бриз. Я б там у шовковій блузі дуба врізала! Як же все-таки вдало склалося! Ну а вже краси в дорозі і на місці взагалі вище за усілякі похвали! Потяг іде вздовж гірських доріг, крізь тунелі. Залізниця, що пов'язує Пальму з містечками по той бік гірського масиву - Сольєр і Порт Сольєр, була побудована більше століття тому. Досі використовуються старі вагончики, а дорога проходить так близько до цитрусових садів, що нерідко варто тільки протягнути руку з вікна поїзда, щоб доторкнутися до плодів апельсинів і лимонів. Щоправда, робити це категорично не рекомендується, тому що упереміш з деревами, вздовж дороги «ростуть» і стовпи. Не довго й руку зламати! З міста Сольєр курсує старовинний трамвай, який пов'язує Сольєр з портом. Розклад трамваїв підігнаний під прибуття поїзда. З урахуванням нашого запізнення затримали і трамвай. Він був поданий на перон відразу після прибуття поїзда. Але я вирішила його пропустити і поїхати наступного, за годину. А за цей час оглянути містечко Сольєр. Вартість комбінованого квитка на поїзд + трамвай за маршрутом Пальма-Порт Сольєр-Пальма, коштує 30€ - дорослий. Час у дорозі: Пальма – Сольєр близько 55 хв, на трамваї Сольєр – Порт де Сольєр ще хв 20. Розклад поїздів та трамваїв можна переглянути на сайті: http://www.trendesoller.com/en/cms. php
Городок Сольєр – нічого особливого. Я повільно обійшла його, відвідала місцевий собор, з'їла морозиво – ще час залишилося до наступного трамвая. Всі краси у Порт де Сольєрі! Там така мальовнича бухта! Порт Сольєр – це прекрасне маленьке містечко, розташоване в одному з найкрасивіших заток Майорки, що формою нагадує підкову. Оточене горами Трамунтана, це місто поєднало в собі найкраще – чудовий вид на гори та вид на море. На променаді багато кафе та ресторанів, де можна відпочити, підкріпитися найсвіжішими морепродуктами та насолодитися гарними краєвидами. Обов'язково варто спробувати свіжий апельсиновий сік, він дуже смачний, апельсини надзвичайно солодкі і соковиті. Саме ті, що вирощують на плантаціях вздовж дороги. Ще можна покататися на прогулянковому катері. Шкода, часу мало! Я дуже люблю морські прогулянки!
До Пальми я повернулася на останньому поїзді. Повертаючись з вокзалу, я оглянула парафію Св. Мігеля (Parroquia San Miguel), церкву Св. Євлалії (Iglesia de Santa Eulà lia), забрела на пл. Майор (Plaç a Major). Цікаво, всі площі Майор в Іспанії – сестри-близнюки, ну точно на одне обличчя: форма каре, внутрішній двір, чіткі лінії та найдорожча кава у місті! Так непомітно дійшла до кафедрального собору. І диво, він був відкритий! І там була святкова вечірня Великодня служба, з органною музикою, чепурним одягом і хорами! Напевно, недаремно я ніяк не могла туди потрапити! Нагороду я отримала набагато більше! Собор гарний! Як зовні, і зсередини. Вражає своєю масштабністю та красою! І Гауді зробив свій внесок в оформлення собору. Він здійснював реконструкцію з 1903 до 1914 року. Його найбільш значний внесок – відкриття багатьох глухих вікон, додавання нових вітражів та покращення освітлення. І дивний балдахін, що нависає над головним вівтарем. Увінчаний химерною скульптурою розп'ятого Христа в оточенні Діви Марії та Святого Іоанна, він виглядає як корабель-примара, що пливе в невідомі дали. Близько 35 світильників висить на ньому. Задум геніального архітектора, не доведений їм до кінця. Але все одно гарно!
У останні півдня до відльоту, я просто гуляла і оглядала те, що не встигла в попередні дні. Сидячи на терасі Скай-бару з ранковою кавою, я дивилася на великий красивий храм праворуч і думала, а що це за собор і чому я там досі не була? Поглянувши на карту, з'ясувала, що він знаходиться зовсім поруч, за моїм готелем, в 5-ти хвилинах ходьби - велична Iglesia de la Santa Cruz. Поруч із ним – Музей сучасного мистецтва Es Baluard, розташований у будівлі колишньої фортеці. Музей Es Baluard сьогодні розміщується на території історичного оборонного бастіону, збудованого ще в XVI столітті та оточеного фортечними стінами. Прослуживши за призначенням понад 300 років, зміцнення перейшло у приватні руки та перестало використовуватися у військових цілях. У 1963 році нові господарі планували знести західну стіну бастіону, але громадськість Пальма-де-Майорки виявилася проти вандалізму щодо унікальної архітектурної пам'ятки, і силами міської адміністрації було ухвалено рішення про збереження історичної спадщини з її подальшою реконструкцією. Протягом наступних десятиліть бастіон виявився покинутий і лише у 1997 році рада міста оголосила ухвалу про розміщення в ньому музею сучасного мистецтва. У результаті, у січні 2004-го Es Baluard відчинив свої двері для відвідувачів. У його залах виставлені колекції живопису, графіки, скульптури та інших художніх напрямів, а серед робіт присутні твори таких відомих художників як Гоген, Міро, Пікассо. Крім музейних композицій відвідувачі мають можливість помилуватися безкраїми просторами Середземномор'я, що відкриваються з головної тераси будівлі. У понеділок, на жаль, музей було закрито. Довелося задовольнятися оглядом фортеці та панорамним видом із його фортечних стін.
Поруч із фортецею дуже багато апельсинових дерев, ціла алея. І тут я нарешті зрозуміла, чим пахне моя Майорка! Виявляється, так пахли квіти апельсинового дерева. І що дивно, на деяких деревах висіли зрілі плоди, на інших – лише квіти, а на третіх – і плоди, і квіти водночас! Я ніколи не була прихильницею яскравих квіткових ароматів, з яскраво вираженим запахом певних кольорів. А тут дуже схотілося! Де купити духи з домінуючим ароматом апельсинових квіток? Як же дивно пахли ці квіти! Тонко, вишукано, свіжо-цитрусово і не нагадували запах апельсинів. Здається, вони мають назву флердоранж.
Через невеликий парк Feixina Park від фортеці Es Baluard за лічені хвилини можна дійти до парку з млинами Molinos de Agua, вони розташовані на Plaç a Rentadors. Млини – декоративні. Кажуть, там багато розваг і це улюблене місце відпочинку для сімей з дітьми. Може бути ввечері там і гарно, чи у вихідні. У понеділок нічого не працювало і вигляд там був, м'яко кажучи, трапезний. Але види з млинів гарні!
А поряд із млинами знаходиться дуже красива церква Iglesia Sant Magi. На жаль, вона теж була закрита і довелося задовольнятися лише зовнішнім оглядом!
За 2.5 вихідні дні мені вдалося побачити лише малу частину цього чудового острова. Приблизно, як очі східної дівчини, обличчя якої приховано під паранджою. Натомість вихідні вийшли насичені та, як я люблю, комбіновані: місто/природа. А головне, що я зрозуміла: дуже хочу туди повернутися! Обов'язково відпочити на морі! І побувати у Вальдемосі (Valldemossa), на мисі Форментор, у Драконових печерах! До побачення, прекрасна Майорко, до нових зустрічей!
