Завершив знакомство с Эстергомом, о котором я рассказала здесь:
Как мы из Будапешта на Излучину Дуная ездили. Часть 1.
мы направляемся в Вышеград (иногда название города пишется как Вишеград, но я буду употреблять более привычное для нашего уха) автобусом №880, о котором упоминалось выше и остановка которого расположена буквально в 2-х минутах ходьбы от выхода из Собора Св. Адальберта. Дорога занимает около 40 мин. и вот мы оказываемся еще в одной бывшей столице Венгерского государства. Вообще, само поселение известно с давних времен, именно здесь проходила граница Римской Империи, а после прихода венгров Иштван Святой основал здесь венгерское ишпанство.
У современного же туриста название Вышеград, скорей, может ассоциироваться с понятием « Вышеградская четверка» – именно здесь в 1991 г. был подписан договор о сотрудничестве между Венгрией, Чехословакией и Польшей. Я, к стыду своему признаюсь, до момента посещения венгерского Вышеграда думала, что данное соглашение подписывалось в том Вышеграде, который в Праге. : )
В бытность же Вышеграда столицей в XIV в. здесь успели построить роскошный Королевский дворец в готическом стиле, дополненный позднее элементами ренессанса. Когда столица Венгрии была перенесена обратно из Вышеграда в Буду, Вышеградский дворец стал использоваться в качестве летней резиденции венгерских королей. В те времена Вышеградский дворец именовали « второй Альгамброй» , а из колодца дворца во время роскошных приемов струилось вино – вот когда его посещать надо было! : )
Позднее, во времена войн с Габсбургами, Дворец был почти полностью уничтожен и сейчас восстановлено всего несколько комнат, двор и колодец. Расположенный здесь Музей позволяет ознакомиться с историческими выставками и элементами обустройства прошлых времен. Но так как время было уже достаточно позднее (по крайней мере, по меркам Венгрии ; )), то во Дворец мы не пошли. Поэтому для общего представления и принятия решения, пойдете ли туда вы, предлагаю фото с сайта Музея.
Второй известной достопримечательностью Вышеграда является мощная крепость или Цитадель (Fellegvá r), возведенная в XIII в. после татаро-монгольского нашествия на месте более старого укрепления. Она-то и является главной целью нашего посещения.
Нам наверх! ; )
Высоковато, однако, но никто ведь не обещал, что будет легко! ; ) Да, людей здесь, как и в Эстергоме, почти нет.
Типичная картина для воскресного дня
Встречаются, однако, вот такие местные жители. Хорошо, что они за высоким забором! : )))
Охранничек! : )
А мы мимо местной церкви Иоанна Крестителя
Церковь Иоанна Крестителя, Вышеград
начинаем свой подъем. И тут есть два пути – по асфальтированной дороге, где едут машины и туристические автобусы, или по лесной тропе, которую я узрела на карте Вышеграда.
Карта Вышеграда
Мы, конечно, выбираем тропу - чтобы срезать угол и заодно понять, что это за квадратики там изображены. Оказывается, это воссоздание Крестного Пути Христа,
На лесной тропинке к Цитадели
ведущее к небольшой часовенке прямо в скале и памятному знаку возле нее.
Церковь в скале
И пока мы до нее добрались, я уже слегка подустала и рассчитывала, что Цитадель не за горами в прямом и переносном смысле. Но тут я еще раз глянула на карту и поняла, что мы практически в начале пути. В общем, не буду долго распространяться, что было дальше – я шла на двух, потом на четырех, я сопела как паровоз, по пути снимая с себя лишние вещи. На определенном этапе, когда я поняла, что сил идти вверх больше нет, а вниз - не позволяет самолюбие, я даже хотела прибегнуть к истинно женскому способу решения проблемы – порыдать в свое удовольствие. Но меня остановил тот факт, что сегодня воскресенье, все закрывается рано, и если я все же доберусь до крепости и увижу, что она закрыта, и мы опоздали из-за моих рыданий, меня попросту хватит удар!! !
Поэтому я продолжала ползти идти! И представьте мое счастье, когда за поворотом показались ОНИ – ворота в Цитадель! : )
Вход в Цитадель
Собственно, сама Цитадель была со временем разрушена и частично восстановлена не так давно – в 2008 г. Здесь расположились все атрибуты, присущие средневековым зАмкам – выставка оружия, стрельбище из лука, музей восковых фигур и пр.
Внутри Цитадели
Но все это к нашему приходу было закрыто, однако и не сильно нас интересовало. Ведь на Цитадель поднимаются из-за роскошнейших видов! И вот они для нас были доступны. : )
С нижней площадки Цитадели также отлично видно башню Соломона – единственную хорошо сохранившуюся после разрушения старой крепости. Утверждают, что названа она в честь короля Соломона из династии Арпадов (кстати, он был внуком киевского князя Ярослава Мудрого), заточенного в свое время в этой башне. Но более популярными ее узниками считаются король Сигизмунд Люксембург – будущий правитель Священной Римской Империи, и валашский правитель Влад Цепеш, более известный в народе как граф Дракула. ; )
Башня Соломона
Несмотря на тучи, туман и сильнейший ветер, уходить совсем не хотелось! Мы снова и снова, как в калейдоскопе, прокручивали перед собой великолепные картинки!
Ну что ж, на этом наша экскурсия по Цитадели закончена и мы отправляемся в обратный путь, который, не в пример пути наверх, проходит быстро и без усилий. : ) От автобусной остановки еще раз окидываем взглядом места, на которые пришлось взобраться, а также башню Соломона в другом ракурсе – впечатляет!
И еще один нюанс – из Вышеграда можно уехать в сторону Будапешта и поездом, но ж/д станция находится на противоположном берегу Дуная и добираться до нее нужно вот таким симпатичным паромчиком. : )
Паром на другой берег
Мы же выбираем автобус, так как хотим побыстрей добраться до Будапешта (время уже около 7 вечера). Понятное дело, в Сентендре заезжать уже не имеет никакого смысла, он останется в планах. : ) Кстати, некоторые утверждают, что за день прекрасно посещаются все три города. Чисто технически, наверное, возможно, но нам это не удалось. Думаю, и смысла в этом нет, если, конечно, вы не планируете мчаться галопом мимо всех достопримечательностей и просто « поставить галочку» об их посещении в своем туристическом листинге. ; )))
А теперь немного практической информации, обещанной в начале рассказа. Организованная экскурсия « Излучина Дуная» у местных турфирм стОит порядка 50-55€ на человека, а у нашего « Аккорд-тура» , с которым мы совершали очередную поездку, « Излучина Дуная» была урезана до Вышеграда и Сентендре и стОила 23€ без стоимости входных билетов. Нам же наша самостоятельная поездка обошлась гораздо дешевле.
Итак, для поиска ответа на вопрос – как добраться, начинать лучше с сайта Общественного транспорта Будапешта, где на доступном для понимания английском языке есть подробнейшая информация обо всем, вплоть до расположения точек по продаже билетов, что очень удобно при планировании дня. Поскольку наш отель « Панда» (оригинальное название для Венгрии ; )) находился почти на краю цивилизации, мы решили, что наиболее подходящим в нашем случае будет покупка дневного проездного билета на 24 часа за 1650 форинтов, позволяющего пользоваться всеми видами общественного транспорта без ограничений.
Суточный проездной на все виды транспорта Будапешта
Далее электрички – они отправляются от платформ, расположенных в левом крыле Западного вокзала. Там же можно купить билеты в автоматах. Если же вы хотите сделать это непременно в кассе, то вам надо отправляться в правое крыло.
В автомате есть возможность выбора английского языка, города назначения, класса вагона и количества билетов. После чего автомат покажет вам необходимую сумму оплаты. И тут внимание – в автомате будет светиться вопрос: « Do you have Budapest Pass? » . Так вот, ваш суточный проездной относится к категории Budapest Pass, и после нажатия кнопки « Yes» в ответ на вышеуказанный вопрос, необходимая к оплате сумма уменьшилась с 1120 форинтов до 745 форинтов за один билет 2-го класса. Поэтому я считаю, что только этой экономией проездной уже полностью себя окупил! ; )
Билеты на автобус на обратном пути (приобретаются у водителя) обошлись нам в 465 форинтов из Эстергома до Вышеграда и в 745 форинтов из Вышеграда в Будапешт. Т. е. за все виды транспортных услуг мы заплатили 1955 форинтов, а за комбинированный билет в Базилику еще 1400 форинтов. Соответственно, достаточно насыщенный « тур» обошелся нам в 3355 форинтов или 11€ на человека.
Так что цифры говорят сами за себя, а за возможность и полезность самостоятельных путешествий читателей ТП, я думаю, агитировать не нужно. : ))
Ну, а в Будапеште нам хотелось успеть реализовать еще одну задумку – кораблик по Дунаю. ; ) И это нам с успехом удалось, хотя мы и не попали на кораблик перевозчика ДунаКорсо, который при планировании поездки показался нам наиболее приемлемым по соотношению цена-качество: часовая прогулка у него стОит 2990 форинтов. Но нет худа без добра – на причале стоял не менее симпатичный кораблик перевозчика ДунаЯхт, который по стоимости оказался еще дешевле 2 100 форинтов (причем, платить выгоднее именно в национальной венгерской валюте, т. к. в евро брали 9€ ), а видя наши колебания, предложил нам билеты со скидкой, как студентам – за 1900 форинтов. : )))
На такой красивой ноте наш длинный и увлекательный день в Будапеште и окрестностях завершился.
Завершивши знайомство з Естергомом, про яке я розповіла тут:
Як ми з Будапешта на Закрут Дунаю їздили. Частина 1.
ми прямуємо в Вишеград (іноді назва міста пишеться як Вишеград, але я вживатиму більш звичне для нашого вуха) автобусом №880, про який згадувалося вище і зупинка якого розташована буквально за 2 хвилини ходьби від виходу з Собору Св. Адальберта. Дорога займає близько 40 хв. і ось ми опиняємось ще в одній колишній столиці Угорської держави. Взагалі, саме поселення відоме з давніх-давен, саме тут проходив кордон Римської Імперії, а після приходу угорців Іштван Святий заснував тут угорське ішпанство.
У сучасного ж туриста назва Вишеград, швидше за все, може асоціюватися з поняттям «Вишеградська четвірка» – саме тут у 1991 р. було підписано договір про співпрацю між Угорщиною, Чехословаччиною та Польщею. Я, на свій сором зізнаюся, до моменту відвідування угорського Вишеграду думала, що ця угода підписувалася в Вишеграді, який у Празі. : )
Під час перебування Вишеграда столицею в XIV ст. тут встигли побудувати розкішний Королівський палац у готичному стилі, доповнений пізніше елементами ренесансу. Коли столиця Угорщини була перенесена назад з Вишеграду до Буди, Вишеградський палац став використовуватися як літня резиденція угорських королів. Тоді Вишеградський палац називали «другий Альгамброю», та якщо з колодязя палацу під час розкішних прийомів струменіло вино – коли його відвідувати треба було! : )
Пізніше, за часів війн із Габсбургами, Палац був майже повністю знищений і зараз відновлено лише кілька кімнат, двір та колодязь. Розташований тут Музей дозволяє ознайомитися з історичними виставками та елементами облаштування минулих часів. Але оскільки час було вже досить пізніше (принаймні, за мірками Угорщини; )), то до Палацу ми не пішли. Тому для загального представлення та прийняття рішення, чи підете туди ви, пропоную фото із сайту Музею.
Другою відомою визначною пам'яткою Вишеграда є потужна фортеця або Цитадель (Fellegvá r), зведена. Вона і є головною метою нашого відвідування.
Нам нагору! ; )
Високувато, але, адже ніхто не обіцяв, що буде легко! ; ) Так, людей тут, як і в Естергомі, майже немає.
Типова картина для неділі
Зустрічаються, однак, такі місцеві жителі. Добре, що вони за високим парканом! : )))
Охоронець! : )
А ми повз місцеву церкву Іоанна Хрестителя
Церква Іоанна Хрестителя, Вишеград
починаємо своє піднесення. І тут є два шляхи – асфальтованою дорогою, де їдуть машини та туристичні автобуси, або лісовою стежкою, яку я побачила на карті Вишеграда.
Карта Вишеграда
Ми, звичайно, вибираємо стежку - щоб зрізати кут і заодно зрозуміти, що це за квадратики там зображені. Виявляється, це відтворення Хресного Шляху Христа
На лісовій стежці до Цитаделі
що веде до невеликої каплички прямо в скелі та пам'ятному знаку біля неї.
Церква в скелі
І поки ми до неї дісталися, я вже трохи втомилася і розраховувала, що Цитадель не за горами у прямому та переносному сенсі. Але тут я ще раз глянула на карту і зрозуміла, що ми майже на початку шляху. Загалом, не буду довго поширюватися, що було далі – я йшла двома, потім чотирма, я сопіла як паровоз, по дорозі знімаючи з себе зайві речі. На певному етапі, коли я зрозуміла, що сил йти вгору більше немає, а вниз - не дозволяє самолюбство, я навіть хотіла вдатися до істинно жіночого способу вирішення проблеми - поридати на втіху. Але мене зупинив той факт, що сьогодні неділя, все закривається рано, і якщо я все ж таки доберуся до фортеці і побачу, що вона закрита, і ми запізнилися через мої ридання, мене просто вистачить удар!! !
Тому я продовжувала повзти йти! І уявіть моє щастя, коли за поворотом здалися ВОНІ – ворота до Цитаделя! : )
Вхід у Цитадель
Власне, сама Цитадель була згодом зруйнована і частково відновлена нещодавно – у 2008 р. Тут розташувалися всі атрибути, притаманні середньовічним замкам – виставка зброї, стрільбища з лука, музей воскових фігур тощо.
Всередині Цитаделі
Але все це до нашої парафії було закрито, проте й не дуже нас цікавило. Адже на Цитадель піднімаються через розкішні види! І ось вони були для нас доступними. : )
З нижнього майданчика Цитаделі також добре видно вежу Соломона – єдину, що добре збереглася після руйнування старої фортеці. Стверджують, що названо її на честь короля Соломона з династії Арпадів (до речі, він був онуком київського князя Ярослава Мудрого), заточеного свого часу в цій вежі. Але найпопулярнішими її в'язнями вважаються король Сигізмунд Люксембург – майбутній правитель Священної Римської Імперії, і волоський правитель Влад Цепеш, відоміший у народі як граф Дракула. ; )
Вежа Соломона
Незважаючи на хмари, туман та сильний вітер, йти зовсім не хотілося! Ми знову і знову, як у калейдоскопі, прокручували перед собою чудові картинки!
Ну що ж, на цьому наша екскурсія Цитаделем закінчена і ми вирушаємо в зворотний шлях, який, не в приклад шляху нагору, проходить швидко і без зусиль. : ) Від автобусної зупинки ще раз окидаємо поглядом місця, на які довелося піднятися, а також вежу Соломона в іншому ракурсі – вражає!
І ще один нюанс – з Вишеграду можна виїхати у бік Будапешта та поїздом, але залізнична станція знаходиться на протилежному березі Дунаю і добиратися до неї потрібно таким симпатичним поромчиком. : )
Пором на інший берег
Ми ж вибираємо автобус, тому що хочемо швидше дістатися до Будапешта (час вже близько 7 вечора). Зрозуміло, що в Сентендрі заїжджати вже не має жодного сенсу, він залишиться в планах. : ) До речі, деякі стверджують, що за день чудово відвідуються всі три міста. Чисто технічно, мабуть, можливо, але це не вдалося. Думаю, і сенсу в цьому немає, якщо, звичайно, ви не плануєте мчати галопом повз всі пам'ятки і просто «поставити галочку» про їх відвідування у своєму туристичному лістингу. ; )))
А тепер трохи практичної інформації, обіцяної на початку оповідання. Організована екскурсія «Закрут Дунаю» у місцевих турфірм коштує близько 50-55 € на людину, а у нашого «Акорд-туру», з яким ми здійснили чергову поїздку, «Закрут Дунаю» була урізана до Вишеграда і Сентендре і коштувала 23 € без вартості вхідних квитків. Нам же наша самостійна подорож обійшлася набагато дешевше.
Отже, для пошуку відповіді на питання – як дістатися, починати краще з сайту Громадського транспорту Будапешта, де доступною для розуміння англійською мовою є докладна інформація про все, аж до розташування точок продажу квитків, що дуже зручно при плануванні дня. Оскільки наш готель «Панда» (оригінальна назва для Угорщини) знаходився майже на краю цивілізації, ми вирішили, що найбільш підходящим у нашому випадку буде покупка денного проїзного квитка на 24 години за 1650 форинтів, що дозволяє користуватися всіма видами громадського транспорту без обмежень.
Добовий проїзний на всі види транспорту Будапешта
Далі електрички – вони вирушають від платформ, розташованих у лівому крилі Західного вокзалу. Там можна купити квитки в автоматах. Якщо ви хочете зробити це неодмінно в касі, то вам треба вирушати в праве крило.
В автоматі є можливість вибору англійської мови, міста призначення, класу вагона та кількості квитків. Після цього автомат покаже вам потрібну суму оплати. І тут увага - в автоматі буде світитися питання: "Do you have Budapest Pass? ". Так ось, ваш добовий проїзний відноситься до категорії Budapest Pass, і після натискання кнопки «Yes» у відповідь на вищезазначене питання, необхідна до оплати сума зменшилася з 1120 до 745 форинтів за один квиток 2-го класу. Тому я вважаю, що тільки цією проїзною економією вже повністю себе окупив! ; )
Квитки на автобус по дорозі назад (придбані у водія) обійшлися нам у 465 форинтів з Естергома до Вишеграда і в 745 форинтів з Вишеграду до Будапешта. Тобто. за всі види транспортних послуг ми заплатили 1955 форинтів, а за комбінований квиток у Базиліку ще 1400 форинтів. Відповідно, досить насичений «тур» коштував нам 3355 форинтів або 11€ на людину.
Отже цифри говорять самі за себе, а за можливість та корисність самостійних подорожей читачів ТП, я думаю, агітувати не треба. : ))
Ну, а в Будапешті нам хотілося встигнути реалізувати ще один задум - кораблик Дунаєм. ; ) І це нам з успіхом вдалося, хоча ми і не потрапили на кораблик перевізника ДунаКорсо, який при плануванні поїздки здався нам найбільш прийнятним за співвідношенням ціна-якість: годинна прогулянка у нього коштує 2990 форинтів. Але немає лиха без добра – на причалі стояв не менш симпатичний кораблик перевізника ДунаЯхт, який за вартістю виявився ще дешевшим 2 100 форинтів (причому, платити вигідніше саме у національній угорській валюті, тому що в євро брали 9€), а бачачи наші коливання, запропонував нам квитки зі знижкою, як студентам – за 1900 форинтів. : )))
На такій гарній ноті наш довгий і захоплюючий день у Будапешті та околицях завершився.
