Ну вот, наконец-то "дошли руки" до написания отзыва... Были в Венгрии, комбинированный автобусный тур на 17 дней (с дорогой) по программе Мишкольц-Тапольца - Эгер - Будапешт - отдых на Балатоне (7 дней) - Будапешт - излучина Дуная - Токай.
Все знакомые, услышав, что мы едем в бывший «самый счастливый барак соцлагеря» презрительно ухмылялись: "А что там в Венгрии? Лечо? Да уж лучше в Болгарию поезжайте! Или в Турцию… А в Венгрии делать нечего - там даже моря нет. " А теперь, глядя на фотографии, завистливо вздыхают: "Да... А мы и не знали, что там так здорово... ". Почему-то Венгрия, особенно в «автобусном варианте», ассоциируется у нашего брата с дешевым отдыхом, пережитками «развитого социализма», ночными переездами, убогими отелями и отсутствием всякого комфорта. Так сказать, путевка «для пионеров и пенсионеров». В нашем случае было все с точностью наоборот. На собственном опыте мы проверили, что все это - миф, который, скорее всего, сочинили любители проводить свой отпуск в состоянии «овощ на грядке», то есть целыми днями подрумянивая бока на пляже. Конечно, для тех, кто не приемлет активного познавательного отдыха этот тур - настоящее испытание. То же могу сказать о заложниках повышенного комфорта и приверженцах системы Ultra All Inclusive. Но мы к таковым себя не относим и нам понравилось! К тому же все трудности дороги, проход 4 границ за один день, 50-градусная жара с лихвой окупились незабываемыми впечатлениями и шикарным отдыхом в ****SPA-отеле на озере Балатон, и все это за небольшие по российским меркам деньги. А еще мы подружились со всеми, кто был в нашей группе (народ оказался замечательным); все увидели, услышали самые лучшие рассказы о Венгрии с удивительными подробностями из уст людей, которые много лет живут и работают в этой стране и знают о ней решительно все! Кстати, отдельное спасибо нашей сопровождающей Галине Яроченко (эта хрупкая девушка настоящий «энерджайзер», неустанный и способный решить любую проблему), а также гидам Ане, Лидии, Елене и Нандору, водителям Сергею и Александру из Черновцов. Во многом благодаря им наш отдых так отлично удался!
Ну это так, лирическое отступление… А теперь, собственно, о самой поездке. На самом деле в Венгрии можно найти любой отдых - от молодежного, эконом-класса до самого элитного. Курортов очень много по всей стране, большинство из них - бальнеологические, как, например, на озере Хевиз. Вообще Венгрия производит впечатление одной большой здравницы под открытым небом - горячие целебные источники для купания, минеральные воды, экологически чистые продукты, живописная природа… Балатон для венгров - что Черное море для россиян, все побережье усеяно отелями, частными виллами (панцио), дачами. Туристические журналы любят писать о том, что де «вода в Балатоне всегда одного цвета с небом». Это глупость. Вода в озере удивительного светло-зеленого цвета и с небесным ничего общего не имеет, а оттенки меняются каждый день от насыщенного (как будто напиток тархун смешали с молоком) до белесого. Как-то раз штормило, ежесекундно мигали маяки на крышах отелей, ветер наклонял деревья почти до земли - и Балатон хмурился, и лик его был темно-серым… Венгры говорят, что у озера женский характер - оно капризно и в минуты гнева даже опасно. Во всяком случае, при штормовом предупреждении все поспешно выходят из воды, так как из-за высоких волн даже опытные пловцы, бывает, гибнут. Но таким Балатон мы, к счастью, видели лишь один раз за неделю. В любом случае, озеро уникально, в его состав входят минеральные соли, которые способствуют омоложению кожи, а дно покрыто таким нежным песком, что почти не ощущаешь, где заканчивается бархатная дорожка, которой покрыт спуск. Очень много белых лебедей, особенно на пристани, они весьма упитанные и абсолютно никого не боятся - подплывают без приглашения и хватают хлеб из рук с таким видом, как будто кормить их - ваша прямая обязанность. Утки тоже есть, но они угнетены как класс - при малейшей попытке взять хлебную крошку на их голову опускаются мощные клювы лебедей. На Балатоне хорошо налажено паромное сообщение, кораблики курсируют по расписанию с северного берега на южный и обратно. Также есть специальные рейсы на полуостров Тихань (на который, кстати, можно добраться и на автобусе, но это не так удобно и романтично). На Тихань стоит съездить - очень красиво, природа резко отличается от обычной «венгерской картинки» - там растут такие красивые сосны, а его история имеет непосредственное отношение к России - дочь Ярослава Мудрого Анастасия … Нет, рассказывать не буду - съездите и все сами узнаете. Обязательно зайдите вовнутрь Бенедиктинского монастыря (не пожалейте 600 форинтов за вход - оно того стоит), посетите этнический поселок с домиками - сувенирными лавками, посидите в кафе и посмотрите на озеро со смотровой площадки в огромный стационарный бинокль. Билеты на паром до Тихани - 3160 форинтов (на двоих, ода-висса, то биш туда-обратно)
Городские пляжи на Балатоне есть разных категорий - самый простенький 320 форинтов (это 1.5 евро). Все услуги - за отдельную плату, кроме раздевалки, туалета и душа. Зеленая лужайка, постелил полотенце - и релаксируй себе на здоровье, никто лежать на траве не запрещает и брать лежаки не принуждает. Народу, по сравнению с нашим югом, очень мало. Есть пляжи с бассейнами, музыкой и прочими удовольствиями - они подороже. Мы на городском пляже были два раза - в день приезда и отъезда (надо было скоротать время до и после расчетного часа в отеле). У нашего отеля было три бассейна и собственный пляж. В озере почему-то почти никто не купался - все предпочитали бассейн с гидромассажем. Мы были единственными русскими в отеле, не могу сказать, что это сильно напрягало …
Еда-еда-еда… И еще раз еда!
Ужин на двоих в национальном ресторане (2 горячих блюда - порции немыслимых размеров, можно было брать одно на двоих + пиво, сваренное в ресторанной пивоварне) - 5000 форинтов. Но это дорого, потому что нас привезли туда с экскурсией. Если дикарем, то можно покушать и в два раза дешевле. Вообще, горячее блюдо должно стоить не более 1500 форинтов, все что свыше - «борщ», надувательство. Например, в Будапеште мы зашли в кафе с китайской кухней и покушали вчетвером за 1300 форинтов. Причем, покушали - это слабо сказано, мы выкатились оттуда, как колобки…
Бутылка молодого столового вина - от 300 до 600 форинтов, бутылка вина 3-летней выдержки - 1000 форинтов, бутылка ну оч-ч-чень хорошего вина - 1500-2000 форинтов. Токайское асу (3 путони, 2001 года) - 900 форинтов, 5 путоней - точно не помню, около 1500 форинтов. Знаменитый эликсир «Уникум» - 200 мл - 900 форинтов, 500 мл - 1800 форинтов. Нам его вообще не рекомендовали покупать (якобы, очень горький как полынь, добавлять нельзя ни в чай, ни в кофе - будет еще хуже, надо пить отдельно, после еды). Вот купили, уже попробовали, ну что могу сказать - для русского человека вполне приемлемый напиток, он действительно горчит, но присутствуют и сладкие, медовые нотки, удивительно ароматный, на всех оказывает разное, но положительное воздействие (кого-то бодрит, кого-то успокаивает, у многих снимает головную боль и т. п. ). Есть еще вариант лайт данного бальзама, так сказать «дамский», называется Next. Однако венгры признают исключительно традиционный Уникум. И только в целях улучшения пищеварения (в венгерской кухне преобладают острые и калорийные блюда).
Да, из вин могу посоветовать следующие: Сюркебарат («серый монах») - белое столовое вино, Токай Фурминт (белое вино с фруктовыми нотами), Кекфранкош, Телеки, Медина. Знаменитое Эгри Бикавер («бычья кровь») нам не очень понравилось - слишком густое и терпкое, абсолютно несладкое (да и не кислое в общем-то), ну не знаю, как сказать - попробуйте лучше сами!
Через границу можно провозить 2 л вина и 1 л крепких напитков «на нос». Однако все везут больше. И мы тоже не были исключением. Границу пришлось проходить пешком (автобус из-за поломки заменили на венгерский, который не пропустили через пост) и таможенники могли запросто попросить открыть сумки. Испугавшись этого обстоятельства, мы всю дорогу из Токая «прятали» излишки вина в надежное место, из которого уже, хм-м, не изъять… Оказалось, зря.
Проезд в городском транспорте в Будапеште - 1 евро/билетик. Автобусы ходят точно по расписанию, по отдельной полосе, поэтому долгого бдения на остановках и изнывания в пробках не было. Если хочешь войти в автобус - нажми кнопку у двери (если хочешь выйти - то же самое, но изнутри J). Билетик компостируется при входе (компостеры чем-то напоминают по механизму те, что были раньше в Икарусах - металлический блок, на него надо сильно нажать), в трамваях билетик вставляется металлической полосой в компостер, тот его «заглатывает» и выдает уже с пробитой датой и временем поездки. Контролеры, говорят, ходят довольно-таки часто, хотя мы лично их не встречали ни разу. Билетики можно купить в киосках, отелях, на станциях метро и в автоматах на остановках. Но, например, в нашем отеле на рецепции их не было, поэтому советую запастись «бус йедями» заранее (дешевле покупать блоками по 10 шт., либо вообще туристическую карту «Будапешт», если планируете пробыть в городе 2-3 дня - дает право бесплатного проезда и нехилые скидки в музеях и др. заведениях).
Сувениры в Будапеште и городах излучины Дуная дорогие, в частности, в тех лавочках, куда водят гиды. Мы видели в Шиофоке все то же самое в 1.5-2 раза дешевле, особенно это касается открыток, магнитиков, тарелочек, вин в декоративных бутылочках (типа «бутылочка вина в бутылке вина», кораблик в бутылке вина) и Уникума. Вина вообще не рекомендуется покупать в лавках - они не очень хорошего качества и целыми днями жарятся на солнце в витринах. Вином, паприкой и гусиной печенкой лучше закупаться в супермаркетах - дешевле и надежней. Например, Уникум в г. Сэнтэндре стоил ровно в 2 раза дороже, чем в супермаркете Коra в Будапеште. Предметы народных промыслов - так себе, ничего сногсшибательного я не увидела, салфеточку ценой в 20 евро я могу вышить ничуть не хуже, керамика - дорогая и неинтересной росписи (кувшинчик размером с рюмку, с двумя яблочками по бокам - 1000 форинтов). Но для фанаток керамических вазочек и мисочек сообщаю, что самый большой выбор этого добра на Тихани, в национальной деревушке.
Специально для курящих: стоимость табачной продукции не поддается разумному объяснению и, если не хотите курить ЛД по цене Кэптэн Блэк, запасайтесь сигаретами заранее либо покупайте в дьюти-фри на украино-венгерской границе. Провезти более одного блока «на морду», в принципе, реально - проверяют больше автобус, чем туристов. Может быть, именно в силу цен, курящих венгров мы практически не видели… Да, я думаю, многие наши соотечественники тоже бросили бы, покупай они Пэлл Мэлл за 80 рублей!
Весьма советую съездить в Веспрем - город королев (именно там короновали венгерских королев и самую первую из них - Гизеллу). Очень интересный старый город, с крепостью, часовнями и смотровой площадкой, с которой открывается шикарный вид. Веспрем - это просто ожившее средневековье, дыхание старины чувствуется в лабиринтах маленьких улочек, в общем, и машина времени не нужна…Там есть еще и маленький зоопарк, но мы, к сожалению, до него так и не дошли, хотя были в Веспреме два раза. Билет на автобус до г. Веспрем (из Балатонфюреда) - 375 форинтов, ехать около 40 минут, автобусы ходят каждые 1-1.5 часа - все просто!
Поездка в Шиофок запомнилась романтичным часовым путешествием на пароме - очень приятно, матросы любезны, отлично говорят по-английски, приносят напитки, при этом улыбаясь и глядя на вас так, будто вы - богиня и только что слезли с Олимпа. Вообще на паромах и корабликах служат очень симпатичные молодые венгры (не иначе, как проводится тщательный кастинг), и если Вы женскаго полу и Ваш типаж - смуглый темноглазый брюнет, то… в общем, берегите сердца, милые дамы!
Сам городок менее фешенебельный, чем Балатонфюред, ну попроще, что ли… Шиофок связан с именем венгерского композитора Имре Кальмана, там, кстати, есть и его музей, недалеко от пристани. Памятник жертвам репрессий 1956 года в парке трогает до глубины души пронзительной композицией - склоненная женская голова и капли воды - слезы, стекающие на металлическую решетку… В парке посмотрели «танцующий» фонтан, прервали размышления старика Кальмана, отдыхающего в ажурной беседке… Много магазинчиков, рынок, мелкие лавочки. Неплохие ювелирные изделия, кто интересуется - за 15000 фор. можно прикупить интересное колечко, весьма затейливого дизайна, с фианитами (правда, качество работы не очень).
Билеты на паром до Шиофока (туда и обратно на двоих) - 4380 форинтов, на пристани есть буклеты с расписанием.
Дискотеки в Балатонфюреде проводятся как в отелях, так и на специальных диско-корабликах (disco boat). Есть кораблики с музыкой 80-х годов и ностальжи (по вторникам в 21.00), есть с современным тумц-тумц-тумц - по средам, пятницам и сууботам в 21.00, в общем, выбор за Вами. Такое двухчасовое путешествие стоит 1600 фор. (около 7 евро).
Будапешт - это сказка, нереально красивый город. Трех дней убийственно мало для его хотя бы поверхностного осмотра. Посмотрели в основном Буду, на Пешт времени уже не хватило. Самые яркие впечатления - экскурсия на кораблике по Дунаю: ночной город, уникальная подсветка, внесенная в список мирового наследия ЮНЕСКО, мосты, влажная прохлада реки, свечи на столиках внутри и все это под классическую музыку! Ошеломиссимо! Описанию словами не поддается - это надо видеть и прочувствовать! Обязательно посетите знаменитые купальни, например, Сечени - с первого раза ощутите их благотворное влияние на организм, в первую очередь на опорно-двигательный аппарат (мы это с успехом проверили на себе). Говорят, что эти воды творят чудеса - некоторых привозят поначалу на колясках, а вскоре эти люди уже на своих двоих! Кстати, для купания в бассейне с прохладной водой (она почему-то имеет запах арбуза) необходим головной убор, иначе здоровенный строгий дядька дунет в свисток и красноречивым жестом «объяснит», что из бассейна вам лучше выйти… Фото и видеосъемка в купальнях не приветствуется, даже если вы фотографируете себя, любимых, в кадр обязательно попадут венгры, которые пришли на свою традиционную релаксацию и вовсе не желают позировать для вашей фотосессии. В лучшем случае вы удостоитесь неодобрительных взглядов и ворчания, в худшем - вас может постигнуть судьба папарацци-неудачника. Как бы так подоступнее объяснить… в общем, для них это неприлично, стыдно, что ли, и потом, мы же в России тоже не ходим в городскую баню или в душевую спортзала с фотиком… А вот куда действительно стоит захватить фотоаппарат - это в будапештский зоопарк, Обитатели позируют Посетителям с нескрываемым удовольствием. Зайдите в павильон бабочек - романтичное зрелище, они порхают вокруг вас, сидят на цветах, складывая и раскрывая крылышки... У посетителей сразу проявляется «синдром Хемуля», только с сачками туда не пускают. Женщины и дети - в полном восторге, а почтенные отцы семейств с большими профессиональными фотокамерами сосредоточенно крадутся по тропинке, как слоны на цыпочках, дабы запечатлеть всю эту красоту на память.
Как вы уже, наверное, поняли, о Будапеште можно рассказывать бесконечно. И о Венгрии тоже. А наша поездка, пожалуй, тот редкий случай, когда реальность превосходит ожидания.
Поезжайте! Вы влюбитесь в эту страну, обещаю! Вот мы через годик снова туда собираемся…
P. S. И, напоследок, как водится «ложка дегтя в бочке меда»… Турфирме «ВТ-Сервис» можно было бы поставить довольно высокую оценку, если бы не одно существенное НО: нам не оформили медицинскую страховку, которую мы, кстати говоря, добросовестно оплатили! Поскольку документы выдавали на вокзале перед отправлением поезда, выяснять что-либо было уже некогда. А потом на протяжении всего тура «компостировали мозги», что она де у встречающего нас во Львове гида (который, кстати, сам только от нас узнал, что мы едем с их группой), в отеле на Балатоне (на рецепции у всех вытянулись лица и округлились глаза при нашем вопросе о страховке), потом были версии - забыли или не успели передать, скоро подвезут, ах уж эта фирма-посредник «1000 дорог» - ай-ай-ай… К счастью, наше пребывание в Венгрии обошлось без серьезных болезней, травм и несчастных случаев, иначе не представляю, как бы мы выходили из ситуации - бр-р-р, подумать страшно (визит в аптеку все же пришлось нанести – ни одного знакомого наименования, почти все лекарства – продукт местной фармации, но есть книжка на русском языке, где по примитивной эскулаповой таблице «где болит – чем лечить» можно отыскать нужный препарат, НО все более-менее серьезные лекарства отпускаются по рецепту, максимум на что можно рассчитывать – валерьянка и активированный уголь, так что если вы серьезно приболели – поход к врачу неминуем, хотя бы ради бумажки для фармацевта). И, кстати, из нашей группы мы были далеко не единственными «не застрахованными», чтобы списать это на случайность… Несмотря на все заверения, что страховка «в принципе есть, но где-то затерялась, не дошла-не доехала», мы прекрасно понимали, что страховой полис у нас должен быть на руках, тем более, что мы неделю отдыхали самостоятельно, а потом за нами заехала следующая тургруппа и уже с другим гидом. То ли это традиционное русское «раздолбайство», то ли (хе-хе! ) обычное мошенничество, но в любом случае - до первого пострадавшего туриста... Вот такие особенности отдыха с «ВТ-Сервис». Так что, несмотря на то, что организация тура была достаточно хорошей, отели - нормальными, гиды и экскурсии - на пять с плюсом, нашего доверия эта турфирма, увы, не завоевала, и я не знаю, захотим ли мы еще путешествовать с «ВТ-Сервис»… Но справедливости ради замечу, что у них работает отличный менеджер Светлана - все любезно, просто, быстро, профессионально, большой респект этой милой девушке!
Ну ось, нарешті "дійшли руки" до написання відгуку...Були в Угорщині, комбінований автобусний тур на 17 днів (з дорогою) за програмою Мішкольц-Тапольця - Егер - Будапешт - відпочинок на Балатоні (7 днів) - Будапешт - закрут Дунаю - Токай.
Всі знайомі, почувши, що ми їдемо до колишнього «найщасливішого барака соцтабору» зневажливо посміхалися: «А що там в Угорщині? Лечо? Та вже краще в Болгарію їдьте! " А тепер, дивлячись на фотографії, заздрісно зітхають: "Так...А ми й не знали, що там так здорово... ". Чомусь Угорщина, особливо в «автобусному варіанті», асоціюється у нашого брата з дешевим відпочинком, пережитками «розвиненого соціалізму», нічними переїздами, убогими готелями та відсутністю будь-якого комфорту. Так би мовити, путівка «для піонерів та пенсіонерів». У нашому випадку все було з точністю навпаки.
На власному досвіді ми перевірили, що все це - міф, який, швидше за все, написали любителі проводити свою відпустку в стані «овочі на грядці», тобто цілими днями підрум'янюючи боки на пляжі. Звичайно, для тих, хто не приймає активного пізнавального відпочинку, цей тур - справжнє випробування. Те ж можу сказати про заручників підвищеного комфорту та прихильників системи Ultra All Inclusive. Але ми до таких себе не належимо і нам сподобалося! До того ж всі труднощі дороги, прохід 4 кордонів за один день, 50-градусна спека з лишком окупилися незабутніми враженнями та розкішним відпочинком у ****SPA-готелі на озері Балатон, і все це за невеликі за російськими мірками гроші. А ще ми потоваришували з усіма, хто був у нашій групі (народ виявився чудовим); всі побачили, почули найкращі розповіді про Угорщину з дивовижними подробицями з вуст людей, які багато років живуть і працюють у цій країні та знають про неї абсолютно все!
До речі, окреме спасибі нашій супроводжуючій Галині Яроченко (ця тендітна дівчина справжній «енерджайзер», невтомний і здатний вирішити будь-яку проблему), а також гідам Ані, Лідії, Олені та Нандорі, водіям Сергію та Олександру з Чернівців. Багато в чому завдяки їм наш відпочинок так чудово вдався!
Ну це так, ліричний відступ...А тепер, власне, про саму подорож. Насправді в Угорщині можна знайти будь-який відпочинок – від молодіжного, економ-класу до найелітнішого. Курортів дуже багато по всій країні, більшість із них – бальнеологічні, як, наприклад, на озері Хевіз. Взагалі Угорщина справляє враження однієї великої здравниці просто неба - гарячі цілющі джерела для купання, мінеральні води, екологічно чисті продукти, мальовнича природа ...Балатон для угорців - що Чорне море для росіян, все узбережжя усіяне готелями, приватними віллами (панціо), дачами.
Туристичні журнали люблять писати про те, що «вода в Балатоні завжди одного кольору з небом». Це дурниця. Вода в озері дивовижного світло-зеленого кольору і з небесним нічого спільного не має, а відтінки змінюються щодня від насиченого (начебто напій тархун змішали з молоком) до білястого. Якось штормило, щомиті блимали маяки на дахах готелів, вітер нахиляв дерева майже до землі - і Балатон хмурився, і лик його був темно-сірим...Угорці кажуть, що біля озера жіночий характер - воно примхливе і в хвилини гніву навіть небезпечне. У всякому разі, при штормовому попередженні всі поспішно виходять із води, бо через високі хвилі навіть досвідчені плавці, буває, гинуть. Але таким Балатоном ми, на щастя, бачили лише один раз на тиждень.
У будь-якому випадку, озеро унікальне, до його складу входять мінеральні солі, які сприяють омолодження шкіри, а дно вкрите таким ніжним піском, що майже не відчуваєш, де закінчується оксамитова доріжка, якою покритий спуск. Дуже багато білих лебедів, особливо на пристані, вони дуже вгодовані і абсолютно нікого не бояться - підпливають без запрошення і хапають хліб із рук з таким виглядом, як годувати їх - ваш прямий обов'язок. Качки теж є, але вони пригнічені як клас - за найменшої спроби взяти хлібну крихту на голову опускаються потужні дзьоби лебедів. На Балатоні добре налагоджено поромне сполучення, кораблики курсують за розкладом із північного берега на південний і назад. Також є спеціальні рейси на півострів Тихань (на який, до речі, можна дістатися і на автобусі, але це не так зручно та романтично).
На Тихань варто з'їздити – дуже красиво, природа різко відрізняється від звичайної «угорської картинки» – там ростуть такі гарні сосни, а його історія має безпосереднє відношення до Росії – донька Ярослава Мудрого Анастасія… Ні, розповідати не буду – з'їздіть та все самі дізнаєтесь. Обов'язково зайдіть всередину Бенедиктинського монастиря (не пошкодуйте 600 форинтів за вхід - воно того варте), відвідайте етнічне селище з будиночками - сувенірними лавками, посидіть у кафе і подивіться на озеро з оглядового майданчика у величезний стаціонарний бінок. Квитки на пором до Тіхані - 3160 форинтів (на двох, ода-вісса, то біш туди-назад)
Міські пляжі на Балатоні є різних категорій – найпростіший 320 форинтів (це 1.5 євро). Усі послуги - за окрему плату, крім роздягальні, туалету та душу. Зелений лужок, постелив рушник - і релаксуй собі на здоров'я, ніхто лежати на траві не забороняє і брати лежаки не примушує.
Народу порівняно з нашим півднем дуже мало. Є пляжі з басейнами, музикою та іншими насолодами - вони дорожчі. Ми на міському пляжі були двічі - в день приїзду та від'їзду (треба було скоротити час до та після розрахункової години в готелі). У нашого готелю було три басейни та власний пляж. В озері чомусь майже ніхто не купався - всі віддавали перевагу басейну з гідромасажем. Ми були єдиними російськими в готелі, не можу сказати, що це сильно напружувало.
Їжа-їжа-їжа...І ще раз їжа!
Вечеря на двох у національному ресторані (2 гарячі страви – порції немислимих розмірів, можна було брати одне на двох + пиво, зварене в ресторанній пивоварні) – 5000 форинтів. Але це дорого, бо нас привезли з екскурсією. Якщо дикуном, то можна поїсти і вдвічі дешевше. Взагалі, гаряча страва має коштувати не більше 1500 форинтів, все що згори – «борщ», обдурювання.
Наприклад, у Будапешті ми зайшли в кафе з китайською кухнею і поїли вчотирьох за 1300 форинтів. Причому, поїли - це сказано, ми викотилися звідти, як колобки ...
Пляшка молодого столового вина – від 300 до 600 форинтів, пляшка вина 3-річної витримки – 1000 форинтів, пляшка ну оч-ч-чень гарного вина – 1500-2000 форинтів. Токайське асу (3 путоні, 2001 року) – 900 форинтів, 5 путоней – точно не пам'ятаю, близько 1500 форинтів. Знаменитий еліксир «Унікум» – 200 мл – 900 форинтів, 500 мл – 1800 форинтів. Нам його взагалі не рекомендували купувати (нібито дуже гіркий як полин, додавати не можна ні в чай, ні в каву - буде ще гірше, треба пити окремо, після їжі). Ось купили, вже спробували, ну що можу сказати - для російської людини цілком прийнятний напій, він дійсно гірчить, але присутні і солодкі, медові нотки, напрочуд ароматний, на всіх має різний, але позитивний вплив (когось бадьорить, когось заспокоює, у багатьох знімає головний біль тощо).
Є ще варіант лайт цього бальзаму, так би мовити «жіночий», називається Next. Проте угорці визнають виключно традиційний Унікум. І лише з метою поліпшення травлення (в угорській кухні переважають гострі та калорійні страви).
Так, з вин можу порадити наступні: Сюркебарат («сірий чернець») – біле столове вино, Токай Фурмінт (біле вино з фруктовими нотами), Кекфранкош, Телекі, Медіна. Знамените Егрі Бікавер («бича кров») нам не дуже сподобалося - занадто густе і терпке, абсолютно несолодке (та й не кисле загалом), ну не знаю, як сказати - спробуйте краще самі!
Через кордон можна провозити 2 л вина та 1 л міцних напоїв «на ніс». Однак усі везуть більше. І ми також не були винятком. Кордон довелося проходити пішки (автобус через поломку замінили на угорську, яку не пропустили через пост) і митники могли запросто попросити відкрити сумки.
Злякавшись цієї обставини, ми всю дорогу з Токаю «ховали» надлишки вина в надійне місце, з якого вже, хм-м, не вилучити… Виявилося, дарма.
Проїзд у міському транспорті у Будапешті – 1 євро/квиток. Автобуси ходять точно за розкладом, окремою смугою, тому довгого чування на зупинках і знемагання в пробках не було. Якщо хочеш увійти в автобус - натисніть кнопку біля дверей (якщо хочеш вийти - те саме, але зсередини J). Квиток компостується при вході (компостери чимось нагадують за механізмом ті, що були раніше в Ікарусах – металевий блок, на нього треба сильно натиснути), у трамваях квиток вставляється металевою смугою в компостер, який його «заковтує» і видає вже з пробитою датою та часом поїздки. Контролери, кажуть, ходять досить часто, хоча ми особисто їх не зустрічали жодного разу. Квитки можна купити в кіосках, готелях, станціях метро та в автоматах на зупинках.
Але, наприклад, у нашому готелі на рецепції їх не було, тому раджу запастися «бус йедями» заздалегідь (дешевше купувати блоками по 10 шт. або взагалі туристичну карту «Будапешт», якщо плануєте пробути в місті 2-3 дні - дає право безкоштовного проїзду та нехилі знижки у музеях та ін. закладах).
Сувеніри в Будапешті та містах закруту Дунаю дорогі, зокрема, у тих лавочках, куди водять гіди. Ми бачили в Шиофоке все те ж саме в 1.5-2 рази дешевше, особливо це стосується листівок, магнітиків, тарілочок, вин у декоративних пляшечках (типу «пляшка вина у пляшці вина», кораблик у пляшці вина) та Унікума. Вина взагалі не рекомендується купувати в лавках - вони не дуже хорошої якості і цілими днями смажаться на сонці у вітринах. Вином, паприкою та гусячою печінкою краще закуповуватися в супермаркетах – дешевше та надійніше. Наприклад, Унікум у м. Сентендрі коштував рівно вдвічі дорожче, ніж у супермаркеті Коra у Будапешті.
Предмети народних промислів - так собі, нічого карколомного я не побачила, серветку ціною в 20 євро я можу вишити анітрохи не гірше, кераміка - дорога і нецікавого розпису (глечик розміром з чарку, з двома яблучками з боків - 10). Але для фанаток керамічних ваз і мисок повідомляю, що найбільший вибір цього добра на Тіхані, в національному селі.
Спеціально для курців: вартість тютюнової продукції не піддається розумному поясненню і, якщо не хочете курити ЛД за ціною Кептен Блек, запасайтеся сигаретами заздалегідь або купуйте у дьюті-фрі на українсько-угорському кордоні. Провезти більше одного блоку на морду, в принципі, реально - перевіряють більше автобус, ніж туристів. Можливо, саме через ціни, що угорці угорців ми практично не бачили...Так, я думаю, багато наших співвітчизників теж покинули б, купуй вони Пелл Мел за 80 рублів!
Дуже раджу з'їздити до Веспрему – міста королів (саме там коронували угорських королів і найпершу з них – Гізеллу). Дуже цікаве старе місто, з фортецею, каплицями та оглядовим майданчиком, з якого відкривається розкішний вигляд. Веспрем - це просто ожиле середньовіччя, дихання старовини відчувається в лабіринтах маленьких вуличок, загалом, і машина часу не потрібна. . Квиток на автобус до Веспрем (з Балатонфюреда) - 375 форинтів, їхати близько 40 хвилин, автобуси ходять кожні 1-1.5 години - все просто!
Поїздка в Шиофок запам'яталася романтичною годинною подорожжю на поромі - дуже приємно, матроси люб'язні, добре говорять англійською, приносять напої, при цьому посміхаючись і дивлячись на вас так, ніби ви - богиня і щойно злізли з Олімпу.
Взагалі на поромах і корабликах служать дуже симпатичні молоді угорці (не інакше, як проводиться ретельний кастинг), і якщо Ви жіночої статі і Ваш типаж - смаглява темноока брюнет, то ...загалом, бережіть серця, милі дами!
Саме містечко менш фешенебельне, ніж Балатонфюред, ну простіше, чи… Шиофок пов'язаний з ім'ям угорського композитора Імре Кальмана, там, до речі, є і його музей, неподалік пристані. Пам'ятник жертвам репресій 1956 року в парку чіпає до глибини душі пронизливою композицією - схилена жіноча голова і краплі води - сльози, що стікають на металеві ґрати...У парку подивилися «танцювальний» фонтан, перервали роздуми старого Кальмана , дрібні крамнички. Непогані ювелірні вироби, хто цікавиться – за 15000 фор. можна придбати цікаве колечко, дуже вигадливого дизайну, з фіанітами (правда, якість роботи не дуже).
Квитки на пором до Шиофоку (туди і назад на двох) – 4380 форинтів, на пристані є буклети з розкладом.
Дискотеки в Балатонфюреді проводяться як у готелях, і на спеціальних диско-корабликах (disco boat). Є кораблики з музикою 80-х років та ностальжі (по вівторках о 21.00), є із сучасним тумц-тумц-тумц - по середах, п'ятницях та суботах о 21.00, загалом, вибір за Вами. Така двогодинна подорож коштує 1600 фор. (близько 7 євро).
Будапешт – це казка, нереально гарне місто. Три дні вбивчо мало для його хоча б поверхового огляду. Подивилися переважно Буду, на Пешт часу вже не вистачило. Найяскравіші враження - екскурсія на кораблику Дунаєм: нічне місто, унікальне підсвічування, внесене до списку світової спадщини ЮНЕСКО, мости, волога прохолода річки, свічки на столиках усередині і все це під класичну музику! Приголомшимо! Опису словами не піддається - це треба бачити та відчути!
Обов'язково відвідайте знамениті купальні, наприклад, Сечені - з першого разу відчуйте їх сприятливий вплив на організм, насамперед на опорно-руховий апарат (ми це з успіхом перевірили на собі). Кажуть, що ці води творять чудеса – декого привозять спочатку на візках, а незабаром ці люди вже на своїх двох! До речі, для купання в басейні з прохолодною водою (вона чомусь має запах кавуна) потрібен головний убір, інакше здоровенний строгий дядько дуне в свисток і промовистим жестом «пояснить», що з басейну вам краще вийти… Фото та відеозйомка в купальнях не вітається , навіть якщо ви фотографуєте себе, коханих, у кадр обов'язково потраплять угорці, які прийшли на свою традиційну релаксацію і зовсім не бажають позувати для вашої фотосесії. У кращому випадку ви удостоїтеся несхвальних поглядів і бурчання, у гіршому - вас може спіткати доля папараці-невдахи.
Як би так доступніше пояснити ...загалом, для них це непристойно, соромно, чи що, і потім, ми ж в Росії теж не ходимо в міську лазню або в душовий спортзал з фотиком ...А ось куди дійсно варто захопити фотоапарат - це в будапештський зоопарк, Мешканці позують Відвідувачам із неприхованим задоволенням. Зайдіть у павільйон метеликів – романтичне видовище, вони пурхають навколо вас, сидять на квітах, складаючи та розкриваючи крильця...У відвідувачів одразу проявляється «синдром Хемуля», тільки із сачками туди не пускають. Жінки і діти - в повному захваті, а поважні батьки сімейств з великими професійними фотокамерами зосереджено крадуться стежкою, як слони навшпиньки, щоб відобразити всю цю красу на згадку.
Як ви вже, мабуть, зрозуміли, про Будапешт можна розповідати нескінченно. І про Угорщину також. А наша поїздка, мабуть, той рідкісний випадок, коли реальність перевершує очікування.
Ви закохаєтеся в цю країну, обіцяю! Ось ми через рік знову туди збираємось.
P. S. І, насамкінець, як водиться «ложка дьогтю в бочці меду»… Турфірмі «ВТ-Сервіс» можна було б поставити досить високу оцінку, якби не одне суттєве ПЗ: нам не оформили медичну страховку, яку ми, до речі, сумлінно сплатили ! Оскільки документи видавали на вокзалі перед відправленням поїзда, з'ясовувати щось було вже ніколи.
А потім протягом усього туру «компостували мізки», що вона де у гіда, що зустрічає нас у Львові (який, до речі, сам тільки від нас дізнався, що ми їдемо з їхньою групою), в готелі на Балатоні (на рецепції у всіх витягнулися обличчя і округлилися очі при нашому питанні про страховку), потім були версії - забули чи не встигли передати, скоро підвезуть, ах вже ця фірма-посередник «1000 доріг» - ай-ай-ай… На щастя, наше перебування в Угорщині обійшлося без серйозних хвороб, травм та нещасних випадків, інакше не уявляю, як би ми виходили з ситуації - бр-р-р, подумати страшно (візит до аптеки все ж таки довелося завдати – жодного знайомого найменування, майже всі ліки – продукт місцевої фармації, але є книга російською мовою, де за примітивною ескулаповою таблиці «де болить – чим лікувати» можна знайти потрібний препарат, АЛЕ більш-менш серйозні ліки відпускаються за рецептом, максимум на що можна розраховувати – валеріанка і активоване вугілля, так що якщо ви серйозно захворіли - похід до лікаря неминучий, хоча б заради папірця для фармацевта)
. І, до речі, з нашої групи ми були далеко не єдиними «не застрахованими», щоб списати це на випадковість… Незважаючи на всі запевнення, що страховка «в принципі є, але десь загубилася, не дійшла-не доїхала», ми чудово розуміли, що страховий поліс у нас має бути на руках, тим більше що ми тиждень відпочивали самостійно, а потім за нами заїхала наступна тургрупа і вже з іншим гідом. Чи це традиційне російське «роздолбайство», чи (хе-хе! ) звичайне шахрайство, але в будь-якому разі – до першого постраждалого туриста...Ось такі особливості відпочинку з «ВТ-Сервіс».
Так що, незважаючи на те, що організація туру була досить гарною, готелі – нормальними, гіди та екскурсії – на п'ять із плюсом, нашої довіри ця турфірма, на жаль, не завоювала, і я не знаю, чи захочемо ми ще подорожувати з «ВТ -Сервіс» ...Але заради справедливості зауважу, що у них працює чудовий менеджер Світлана - все люб'язно, просто, швидко, професійно, великий респект цій милій дівчині!
