Хочу поделиться с уважаемыми туристами опытом самостоятельной поездки в Эгер из Будапешта.
Как и большинство наших соотечественников, впервые я побывала в этом очаровательном венгерском городке во время "организованной экскурсии", которая, кроме посещения Эгера, включала в себя визит в Гёделе, обед в неизвестном венгерском селе, незапланированную 6-ти часовую дорожную пробку и "традиционную" дегустацию вин в Долине красавиц. Несмотря на то, что наша группа прибыла в Эгер уже на исходе дня, буквально ворвавшись в ворота эгерской крепости за 15 минут до ее закрытия, и из всех "достопримечательностей" (кроме крепости) мы успели осмотреть только бывшую тюрьму, в которой ныне располагается Музей спорта, я навсегда успела влюбиться в это замечательное место. Поэтому, когда, при повторном посещении Будапешта, встречавший нас в аэропорту гид поинтересовался, не желаем ли мы приобрести какую-нибудь экскурсию, мы первым делом озвучили свое желание снова побывать в Эгере. "Да, у нас есть замечательня экскурсия, с посещением королевского дворца в Гёделе и дегустацией вин в Долине красавиц! "- отрапартовал гид. "Нет, нам нужен ТОЛЬКО Эгер"-"Такой экскурсии нет. "-"Может быть, мы сможем съездить в Эгер самостоятельно? " Гид на минутку задумался: "Да, туда ходит автобус, только я вам точно не подскажу, где на него сесть, так-как езжу в ту сторону автомобилем. " Воспоминания о шестичасовой пробке были все еще свежи, и мы спросили про альтернативный вариант в виде поезда. "О, нет-нет! Поезда туда не ходят! "- заверил нас гид. Ну, а когда через день, сидя в вагоне поезда, направлявшегося в Вену, мы лицезрели поезд с табличкой "Eger", отправлявшийся с соседней платформы, то сделали неутешительный вывод: "Дурят нашего "брата"- туриста! ": (
Решив в прошлом году "соригинальничать", проведя вместо пляжа половину отпуска "в Европе", а именно - в Будапеште, мы не смогли не вспомнить о давнишней мечте - повторном посещении Эгера. Из немногочисленных отзывов "самостоятельных туристов" об Эгере я поняла, что практически никто не знает о существовании ПРЯМЫХ поездов из Будапешта в Эгер. Отписавшийся люд ездил в Эгер или на автобусе (от автостанции Nepstadion) или на поезде с пересадкой на станции Фюзешабонь (Fuzesabony). Оказывается, прямые поезда в Эгер пустили сравнительно недавно, так что наш гид не кривил душой, когда говорил что "поезда туда не ходят" (возможно, действительно не знал).
Дорога из Будапешта до Эгера на поезде займет примерно 2 часа. Ехать можно как с пересадкой, так и прямым поездом. С расписанием поездов и ценами на билеты можно ознакомиться здесь: http://elvira. mav-start. hu (здесь же можно посмотреть расписания на международные отправления из Будапешта например в Вену, в Прагу или в Венецию). Если вас интересуют только прямые поезда, поставьте галочку напротив графы "direct connections only". Выбрав в расписании "только прямое сообщение" и предусмотрительно распечатав оное на бумажке, мы направились на вокзал Келети, где до этого неоднократно приобретали международные билеты в Вену. Кассы внутренних венгерских направлений находятся в правой половине вокзала (если стоять спиной к центральному входу). Как выяснилось позже, можно было приобрести "внутренний" билет и в подземном зале вокзала, но мы об этом еще тогда не знали и наравне с рядовыми венграми мужественно выстояли небольшую очередь: ). К сожалению, кассиры "внутренних направлений", не очень "дружат" с английским языком (в отличии от кассиров "международных касс"), но они были доброжелательны, впрочем, как и "застрявшая" на нас венгерская очередь, спешащая на свои электрички. Приложив к стеклу кассы распечатанное расписание с обведенными в нем временем отправления и прибытия, я объяснила кассиру, чего нам надо и в каком количестве: ). Кассир кивнул головой и мигом выписал нам билеты. Оказывается, билет "в два конца" выбивается на одну персону, сроком действия на две недели, начиная от желаемой даты поездки. В билетах не указывается конкретное время и день отправления и прибытия. Также, на билете в скобках указана станция "Fuzesabony", то есть этот билет будет действителен, даже если вы решите ехать с пересадкой. По-моему, это очень удобно. Можно заехать в Эгер и остаться там на пару денечков или, если вы опоздаете на прямой поезд, по этому билету можно доехать до Фюзешабони, а там пересесть на поезд в Будапешт : ). Стоимость билета "туда-обратно" в августе 2011 составляла 4320 Ft/чел. (примерно 16 евро).
Поезд, отправлявшийся в Эгер, был, конечно, намного скромнее "RailJet"-а, на котором мы ездили в Вену, но он был новый и чистый. В поезде есть два туалета, но нет кондиционеров, поэтому все окна в вагоне были открыты (на улице стояла сорокоградусная жара). Вагоны были заполнены наполовину, и большинство пассажиров вышли раньше конечной остановки. Поездка на поезде мне понравилась еще и потому, что нам попался очень позитивный кондуктор. Мы немного сомневались, на тот ли поезд сели (после шведского "Бурлёва" уже ко всему готовы: )), и не стоИт ли нам делать пересадку в этой самой "Фюзешабони". Кондуктор, хоть и не говорил по-английски, но всячески старался нам помочь, пытаясь жестами объяснить, что Эгер - конечная. От Фюзешабони до Эгера он 20 минут ехал в нашем вагоне, а когда поезд прибыл на конечную станцию, он торжественно объявил: "Эгер! " таким тоном, словно в вагон сейчас зайдет как минимум эрцгерцог Фердинанд : ).
От вокзала, по улице Ференца Деака/Deak Ferenc u. (перейти привокзальную площадь и повернуть направо) мы минут за 20 дошли до исторического центра городка. Признаюсь, что у нас было довольно смутное представление о достопримечательностях Эгера. Информации в интернете было очень немного, а от сумбурной экскурсии в памяти остался разве что рассказ о героической обороне жителей Эгера во время турецкой осады. Поэтому, увидав возле знаменитой Эгерской Базилики "будку" туристической информации, мы первым делом направились туда, поинтересовавшись, можно ли у них разжиться бесплатной картой. Оказалось, что можно, да еще и с описанием достопримечательностей на РУССКОМ ЯЗЫКЕ! Вот это удача! : ) При ближайшем рассмотрении Эгер приятно удивил большим количеством надписей на русском. Многие из обслуживающего персонала кафе или магазинов понимали хотя бы несколько русских фраз, ценники/инструкции в музеи и купальни зачастую дублировались на русском, польском и английском. Это было приятно, но немного странно, так-как большинство наших туристов останавливается здесь проездом, не более чем на полтора часа (а зря). Кстати, в Эгере отдыхает много поляков. В одной из местных церквей находится святыня, особо почитаемая гостями из Польши, наверное именно этим объясняется их неимоверное количество в Эгере.
Итак, что смотреть в Эгере (из основного):
1. Здание Лицея, в котором сейчас находится Педагогический институт, музей Астрономии, Планетарий и Епархиальная библиотека, в которой хранится подлинное письмо Моцарта!
2. Эгерская Базилика - вторая по величине в Венгрии.
3. Улица Кошшута - одна из самых красивых улиц Эгера, здесь на портале здания областного управления можно полюбоваться знаменитыми коваными воротами Фазолы. А во дворе управления находится тот самый музей спорта - бывшая тюрьма: ).
4. Эгерская крепость - символ храбрости и патриотизма венгерского народа.
5. Минарет - самый северный памятник турецкой эпохи в Европе.
6. Площадь Добо - главная площадь города, с расположенным на нем памятником коменданту эгерской крепости Иштвану Добо.
7. Костел Миноритов, оригинально выкрашенный в розовый цвет. Примечательно, что он построен на пожертвования турка, принявшего христианство.
8. Сербская церковь.
9. Церковь Цестерианцев.
10. Дворец Архиепископа с уникальной коллекцией произведений "религиозного искусства" и мантией, в которой короновалась Мария-Терезия, лично передавшая мантию в числе других даров эгерскому епископу Габору Эрдёрди.
11. "Ботанической сад Архиепископа", благодаря которому в 2007 году Эгер выиграл золотую медаль на международном конкурсе и заслужил звание "Цветочного города".
12. Эгерские Термальные купальни с шестью "бассейнами развлечений", Турецкими Банями и крытым спортивным бассейном.
...И многое другое: выставки, музеи, театр, марципановая мастерская, винные погреба, разнообразные кафешки, магазинчики и конечно же ЭГЕРСКИЕ ДВОРИКИ! Они очаровали меня больше всего. Такие милые и такие разные! : ) Было бесконечно приятно "нырять" и "выныривать" из них в разных частях городка. Как и в любом другом курортном городе, в Эгере царит легкая непринужденная атмосфера, которую трудно почувствовать, несясь галопом вслед за спиною гида. Совсем другое дело, неспешно прогуливаясь по колоритным улочкам, наслаждаться городом, делая небольшие остановки перед очередным винным магазинчиком для дегустации: ). В "Ботанический сад" мы зашли уже по пути к вокзалу, Эгерские купальни находятся там же. Огороженные невысоким забором открытые бассейны, детские горки, зеленая травка с лежаками, расставленными в тени "разлапистых" елей - так и хотелось присоединиться к посетителям "Termalfurdo", но пора была возвращаться в Будапешт. Потому что на вечер у нас был запланирован "подарок от фирмы"- ночная прогулка на кораблике по Дунаю "с бокалом шампанского"...
В заключение скажу, что поездкой осталась очень довольна. И даже мой супруг, любитель "большого города" и крепких напитков, признался, что при
случае заехал бы в Эгер денька эдак на три, и с удовольствием посидел бы на "местной винной диете". Я не сомневаюсь в том, что "случай" этот непременно предоставится, ведь недаром в местную речушку выброшена пара новых монет : ). И очень бы хотелось, чтобы "случай" совпал с каком-нибудь проводимым здесь фестивалем... С фестивалем "Бычьей крови" в июле или с "Днями Эгера" в сентябре : )
Желаю всем приятных путешествий и ярких впечатлений!
Хочу поділитися з шановними туристами досвідом самостійної поїздки Егер з Будапешта.
Як і більшість наших співвітчизників, вперше я побувала в цьому чарівному угорському містечку під час "організованої екскурсії", яка, крім відвідування Егера, включала візит у Гёделі, обід у невідомому угорському селі, незаплановану 6-ти годинну дорожню пробку і "традиційну". дегустацію вин у Долині красунь. Незважаючи на те, що наша група прибула до Егера вже наприкінці дня, буквально увірвавшись у ворота егерської фортеці за 15 хвилин до її закриття, і з усіх "визначних пам'яток" (крім фортеці) ми встигли оглянути лише колишню в'язницю, в якій нині знаходиться Музей. спорту, я назавжди встигла закохатися у це чудове місце.
Тому, коли, при повторному відвідуванні Будапешта, гід, що зустрічав нас в аеропорту, поцікавився, чи не бажаємо ми придбати якусь екскурсію, ми насамперед озвучили своє бажання знову побувати в Егері. "Так, у нас є чудова екскурсія, з відвідуванням королівського палацу в Ґеделі та дегустацією вин у Долині красунь! " - відрапартував гід. "Ні, нам потрібен ТІЛЬКИ Егер"-"Такої екскурсії немає. "-"Можливо, ми зможемо з'їздити в Егер самостійно? " сісти, так як їжджу в той бік автомобілем. " Спогади про шестигодинний затор були все ще свіжі, і ми запитали про альтернативний варіант у вигляді поїзда. "О, ні-ні! Поїзди туди не ходять! " - запевнив нас гід.
Ну, а коли через день, сидячи у вагоні поїзда, що прямував до Відня, ми бачили поїзд з табличкою "Eger", що вирушав з сусідньої платформи, то зробили невтішний висновок: "Дурять нашого "брата"- туриста! ": (
Вирішивши минулого року "соригінальнічати", провівши замість пляжу половину відпустки "в Європі", а саме - у Будапешті, ми не змогли не згадати про давню мрію - повторне відвідування Егера. З нечисленних відгуків "самостійних туристів" про Егер я зрозуміла, що практично ніхто не знає про існування Прямих поїздів з Будапешта в Егер. Народ, що відписався, їздив в Егер або на автобусі (від автостанції Nepstadion) або на поїзді з пересадкою на станції Фюзешабонь (Fuzesabony). Виявляється, прямі поїзди в Егер пустили порівняно недавно, так що наш гід не кривив душею, коли казав, що "поїзди туди не ходять" (можливо, справді не знав).
Дорога з Будапешта до Егера потягом займе приблизно 2 години.
Їхати можна як з пересадкою, так і прямим поїздом. З розкладом поїздів та цінами на квитки можна ознайомитись тут: http://elvira. mav-start. hu (тут же можна подивитися розклади на міжнародні відправлення з Будапешта наприклад у Відень, Прагу або Венецію). Якщо вас цікавлять лише прямі поїзди, поставте галочку навпроти графи "direct connections only". Вибравши в розкладі "тільки пряме повідомлення" і завбачливо роздрукувавши його на папірці, ми попрямували на вокзал Келеті, де до цього неодноразово купували міжнародні квитки до Відня. Каси внутрішніх угорських напрямів знаходяться у правій половині вокзалу (якщо стояти спиною до центрального входу). Як з'ясувалося пізніше, можна було придбати "внутрішній" квиток і в підземному залі вокзалу, але ми про це ще тоді не знали і нарівні з рядовими угорцями мужньо вистояли невелику чергу: ).
На жаль, касири "внутрішніх напрямів", не дуже "дружать" з англійською мовою (на відміну від касирів "міжнародних кас"), але вони були доброзичливі, втім, як і "устрій" на нас угорська черга, що поспішає на свої електрички. Приклавши до скла каси роздрукований розклад з обведеними в ньому часом відправлення та прибуття, я пояснила касиру, чого нам треба і скільки: ). Касир кивнув головою і миттю виписав нам квитки. Виявляється, квиток "в два кінці" вибивається на одну персону терміном дії на два тижні, починаючи від бажаної дати поїздки. У квитках не вказується конкретний час та день відправлення та прибуття. Також, на квитку в дужках вказана станція "Fuzesabony", тобто цей квиток буде дійсним, навіть якщо ви вирішите їхати з пересадкою. На мою думку, це дуже зручно.
Можна заїхати в Егер і залишитися там на пару днів або, якщо ви запізнитесь на прямий поїзд, цим квитком можна доїхати до Фюзешабоні, а там пересісти на поїзд в Будапешт : ). Вартість квитка "туди-назад" у серпні 2011 становила 4320 Ft/ос. (Приблизно 16 євро).
Поїзд, що вирушав до Егера, був, звичайно, набагато скромнішим за "RailJet", на якому ми їздили до Відня, але він був новий і чистий. У поїзді є два туалети, але немає кондиціонерів, тож усі вікна у вагоні були відчинені (на вулиці стояла сорокоградусна спека). Вагони були заповнені наполовину, і більшість пасажирів вийшли раніше за кінцеву зупинку. Поїздка потягом мені сподобалася ще й тому, що нам попався дуже позитивний кондуктор. Ми трохи сумнівалися, чи на той поїзд сіли (після шведського "Бурльова" вже до всього готові: )), і чи не варто нам робити пересадку в цій самій "Фюзешабоні".
Кондуктор, хоч і не говорив англійською, але всіляко намагався нам допомогти, намагаючись жестами пояснити, що Егер – кінцева. Від Фюзешабоні до Егера він 20 хвилин їхав у нашому вагоні, а коли поїзд прибув на кінцеву станцію, він урочисто оголосив: "Егер! " таким тоном, ніби до вагону зараз зайде як мінімум ерцгерцог Фердинанд : ).
Від вокзалу, на вулиці Ференца Деака/Deak Ferenc u. (Перейти привокзальну площу і повернути праворуч) ми хвилин за 20 дійшли до історичного центру міста. Зізнаюся, що в нас було досить невиразне уявлення про пам'ятки Егера. Інформації в інтернеті було дуже небагато, а від сумбурної екскурсії у пам'яті залишилася хіба що розповідь про героїчну оборону мешканців Егера під час турецької облоги. Тому, побачивши біля знаменитої Егерської Базиліки "будку" туристичної інформації, ми насамперед попрямували туди, поцікавившись, чи можна в них розжитися безкоштовною карткою.
Виявилося, що можна, та ще й з описом визначних пам'яток на російській мові! Ось це удача! : ) При найближчому розгляді Егер приємно здивував великою кількістю написів російською. Багато хто з обслуговуючого персоналу кафе або магазинів розуміли хоча б кілька російських фраз, цінники/інструкції в музеї та купальні часто дублювалися російською, польською та англійською. Це було приємно, але трохи дивно, так як більшість наших туристів зупиняються тут проїздом, не більше ніж на півтори години (а даремно). До речі, в Егер відпочиває багато поляків. В одній з місцевих церков знаходиться святиня, особливо шанована гостями з Польщі, напевно, саме цим пояснюється їх неймовірна кількість в Егері.
Отже, що дивитися в Егері (з основного):
Будівля Ліцею, де зараз знаходиться Педагогічний інститут, музей Астрономії, Планетарій та Єпархіальна бібліотека, в якій зберігається справжній лист Моцарта!
2. Егерська Базиліка – друга за величиною в Угорщині.
3. Вулиця Кошшута - одна з найкрасивіших вулиць Егера, тут на порталі будівлі обласного управління можна помилуватися відомими кованими воротами Фазоли. А у дворі управління знаходиться цей музей спорту - колишня в'язниця: ).
4. Егерська фортеця - символ хоробрості та патріотизму угорського народу.
5. Мінарет - найпівнічніший пам'ятник турецької епохи в Європі.
6. Площа Добо – головна площа міста, з розташованим на ньому пам'ятником коменданту егерської фортеці Іштвану Добо.
7. Костел Міноритов, оригінально пофарбований у рожевий колір. Цікаво, що він побудований на пожертвування турка, який прийняв християнство.
8. Сербська церква.
9. Церква Цестеріанців.
Палац Архієпископа з унікальною колекцією творів "релігійного мистецтва" та мантією, в якій коронувалась Марія-Терезія, яка особисто передала мантію серед інших дарів егерському єпископу Габору Ердерді.
11. "Ботанічний сад Архієпископа", завдяки якому в 2007 році Егер виграв золоту медаль на міжнародному конкурсі та заслужив звання "Квіткового міста".
12. Егерські Термальні купальні з шістьма "басейнами розваг", Турецькими Лазнями та критим спортивним басейном.
... І багато чого іншого: виставки, музеї, театр, марципанова майстерня, винні льохи, різноманітні кафешки, магазинчики і звичайно ж егерські дворики! Вони зачарували мене найбільше. Такі милі та такі різні! : ) Було нескінченно приємно "пірнати" і "виринати" з них у різних частинах містечка.
У разі заїхав би в Егер дня приблизно на три, і із задоволенням посидів би на "місцевій винній дієті". Я не сумніваюся в тому, що "випадок" цей неодмінно надасться, адже недарма до місцевої річечки викинуто пару нових монет : ). І дуже б хотілося, щоб "випадок" співпав з яким-небудь фестивалем, який тут проводиться...З фестивалем "Биччої крові" в липні або з "Днями Егера" у вересні : )
Бажаю всім приємних подорожей та яскравих вражень!
