Ваша оцінка готелю:
8.0
з 10
Оцінки готелю за критеріями:
Номери:
10.0
Сервіс:
10.0
Чистота:
10.0
Харчування:
10.0
Інфраструктура:
10.0
Відгук на поїздку в Індонезію
Час подорожі 8-22 жовтня 2009р. 12 ночей на Балі в готелі «Інтерконтиненталь», номер Сінгараджа та 2 ночі (фактично одна) у Сінгапурі, готель «Марина Мандарин».
Прямий переліт Сінгапурськими авіалініями Москва-Сінгапур 10:00.9 годин у Сінгапурі в очікуванні стикування, далі знову Сінгапурськими авіалініями Сінгапур-Денпасар 2.5 години. Назад тим же маршрутом, але вже з ночівлею в Сінгапурі. Скажу відразу для тих, хто планує свою поїздку таким маршрутом, – у Сінгапурі треба обов'язково провести як мінімум повних два дні, а краще три. Це місто того варте. У нас вийшло тільки вечір дня прильоту з Денпасара та повний наступний день. Вночі вже треба було вилітати до Москви. Втомлено, але добрих вражень від цього міста залишилося дуже багато.
Поїздку організовував сам по Інтернету собі та дружині. Заощадив 82 тис. рублів від тієї суми, яку назвали у турагентстві. По-перше, оскільки замовляв заздалегідь, отримав хорошу знижку від Сінгапурських авіаліній (36 тис. рублів на двох), по-друге, готелі (Інтерконтиненталь і Марина Мандарин) також дали з тієї ж причини хороший дискаунт. Коротше, геть турагентів, та живе Інтернет. Забігаючи наперед, скажу, що жодних проблем ні з квитками, ні з готелями у нас не було.
Враження. Переліт до Сінгапуру справа непроста, хоча екіпаж і робив усе можливе, щоб він пройшов максимально комфортно. Але не їхня вина, що з нами летіла, команда, на мою думку, ватерполістів (мужики здорові як шафи). Випили вони міцно, мабуть, це входить у програму їх підготовки до змагань, причому не тільки дядьки, а й тітки, що летіли з ними. З цієї причини команда всю дорогу тинялася літаком відшукуючи один одного і радісно голосно спілкувалися. Найприкольніше, що ми летіли з ними і назад, але поводилися вони вже тихо. Чи то програли змагання, чи то повитратилися.
Для тих, хто змушений чекати стикування в Сінгапурі кілька годин, і втомився від тривалого перельоту, рекомендую зняти номер в аеропорту і добре виспатися. Краще забронювати номер заздалегідь через Інтернет, щоб не чекати коли звільниться номер, і його приведуть до ладу. 76 сінгапурських доларів за 2-місний номер на 6 годин цілком прийнятна ціна. Хто сповнений сил скористайтеся безкоштовним оглядовим автобусним туром Сінгапуром. Можна об'єднати і те, й інше, але перш ніж вирушити спати хоча б пару - три години уточніть час автобусної поїздки, щоб не пропустити зручний для вас рейс. Оглядові екскурсії розраховані на 2 години та мають свій розклад. Повернутись ви повинні за дві години до вашого вильоту.
Якщо не потрапили на автобусну оглядову екскурсію і у вас є вільний час, можна скористатися безкоштовним автобусом – шатлом до торгового центру City або звернутися до таксі. Аеропорт – центр міста на таксі приблизно 10 сінгапурських доларів. Вихід з аеропорту і повернення з міста настільки проста процедура, що закохуєшся в це місто вже через це. Все для туристів. Приїжджайте та залишайте свої грошики.
Трохи поспавши і ознайомившись із Сінгапуром, вирушили далі на Балі. Після десятої години перельоту з Москви, 2.5 години здалися легкою прогулянкою. В аеропорту в Денпасарі отримання візи зайняло трохи більше 5 хвилин. Багаж уже «крутився» на стрічці (увесь час дивуюсь, чому в Росії все якось інакше). На виході на нас чекав представник готелю, ще через 5 хвилин ми вже їхали в готель.
Я багато подорожував світом (по південно-східній Азії зокрема), і по роботі і на відпочинку, але Балі, і особливо готель «Інтерконтиненталь», це, мабуть, найкраще, що я бачив. Особливо сильне враження справили місцеві люди – стільки усмішок, уваги та привітності. Це відноситься і до персоналу в готелі, офіціантів у кафе та ресторанах, торговців у крамницях та магазинах, таксистів і взагалі до всіх балійців. Весь час нас оточувала дивовижна атмосфера уваги та доброти.
Готель вражає своєю архітектурою, ландшафтним дизайном та розмірами. Завдяки цьому величезна кількість людей, які в ньому мешкає, зовсім не помітно і абсолютно не напружує. Територія пляжу приблизно 400-500 метрів. Грибків на самому пляжі немає, вони витягнуті вздовж кромки території готелю і розташовані під деревами. Багато шезлонгів, місця всім вистачає, ніхто не трясе своїми тілесами у тебе під носом, і ти почуваєшся досить самотньо. Дуже багато різних басейнів і для дорослого люду, і для дітлахів. Іноземці в основному тусуються біля басейнів, наші співгромадяни віддають перевагу океану. Білий пісок, бухта Джимбаран витягнулася турецьким мечем кілометрів на п'ять – чудове місце для ранкових прогулянок вздовж узбережжя по краю прибою. Шикарні океанські хвилі, особливо під час припливу, чудові заходи сонця, затишні ресторанчики з сифутом, що ще потрібно для гарного відпочинку. Дивно, але вода в океані була досить бадьорою, градусів 23 (може нам пощастило з плином року), вечорами не було задухи і ти не ходив весь липкий від поту, як це було з нами, наприклад, у В'єтнамі.
Сніданки в готелі дуже гідні, велика різноманітність соків і фруктів, якість продуктів відмінна, можеш харчуватися індонезійською їжею, можеш покуштувати японською. Європейський та американський сніданок також у твоєму розпорядженні. Попросиш – принесуть свіже вичавлений сік, зроблять яєчню, омлет, або кучеряву яєчню, напекуть оладки, наріжуть свіже запечене м'ясо. Якщо не полінуватися і вивчити кілька часто вживаних фраз індонезійською мовою (доброго ранку, спасибі і т. д. ), то ти взагалі стаєш кращим другом. Зустрічають з усмішкою вранці і вітають на ім'я, ведуть до твого улюбленого столика, вивчивши твої уподобання, вже несуть на початку сніданку без нагадувань твою улюблену тату і свіже вичавлений апельсиновий сік.
Не знаю, як у інших номерах, але у нашому номері Сінгараджа теж все було солідно та зі смаком. Ванна кімната в мармурі, підлога в номері дерев'яна, меблі в індонезійському стилі. Як у всіх солідних готелях у номері тебе зустрічає буклет, у якому тобі люб'язно повідомляють, що готові міняти постільну білизну щодня, але якщо ти товаришуєш із природою і намагаєшся їй особливо не шкодити, просять тебе самого визначити, коли треба поміняти білизну. Тобі потрібно тільки покласти цей буклет на своє ліжко, йдучи з номера вранці. Коротше, у номері все було. Шампуні, гелі, сейф, чай, кава, міні бар та ін. Корпуси Сінгараджа пропонують легке «перекушування» в лобі. Ми думали це нам допоможе якось закрити питання харчування вдень, але насправді тобі пропонуються лише напої (сік та холодна вода з м'ятою), кава, трохи печива та зовсім трохи екзотичних фруктів, точніше якогось одного фрукта. Якщо хтось розраховує з'їсти бутерброд або курочку каррі, то нічого не вийде. Але ми особливо цим сервісом не користувалися. Як нормальні руссо туристо купили у місті фрукти, розмістили їх у номері (деякі з них у холодильнику) та задовольняли свій апетит після повернення з пляжу.
Зізнаюся, що в готелі ми пообідали лише один раз, у день свого приїзду. Було смачно, з'їли запечені на грилі королівські креветки, рибу і ще щось випили віскі, вина, екзотичних коктейлів, а коли отримали рахунок, зрозуміли, що трохи погарячкували. 2.5 мільйони місцевих тенге нас вразили. Хоча це всього 300 доларів і в Москві на 4-х, продукти моря та все випите обійшлося б не менше. До того ж все відбувалося в прекрасній атмосфері ресторану з живою музикою (місцеві хлопці співали переспівки світових шлягерів) та ще й шум океану. Але ми туди не ходили. Наші «мамки», природно, хотіли шопінгу і щовечора ми висували в містечко Кута, де повно шопінгу та різноманітних кафе та ресторанів. Там зазвичай і обідали (чи вечеряли? ) кому як зручно. Таксі від готелю до Кути приблизно 5 ам. доларів. Просто смішно після Росії. Шопінг добрий. Звичайно, пальто або шубу ви собі там не купите, а гарні речі весняно-літнього сезону придбати можна. Якість виробів солідна, не дешева. Ми з дружиною купили собі багато виробів з дерева. Бога Вішну на своєму троні-птаху Гаруда, Раму та Сіту, голову танцівниці, забавного, що приносить удачу Ганешу. Тягли в Москву дві великі коробки з різними фігурками і, хоча здавали все в багаж, доїхали вони чудово. Дівчата у магазині добре упаковали.
Екскурсіями ми особливо не захоплювалися. Хотілося просто відпочити біля моря на пляжі. З'їздив сам на рафтинг. Зізнатися мені більше сподобалося у Туреччині. На Балі річка, якою сплавлялися, дуже дрібна і ми весь час застрягали на камінні. Насамкінець це навіть стало дратувати. Були в храмі, здається, Улу Вату, тому що це не дуже далеке від нашого Джимбарана. Подивилися величні стрімчаки з океанським прибоєм, веселих, нахабних і бешкетних мавп (при нас стягли окуляри приблизно у чотирьох туристів, що зазівалися, і відірвали всі яскраві висюльки у екскурсантів з їхніх рюкзаків). Подивились етнічний танець. Цікаво. Наприкінці екскурсії повечеряли на пляжі неподалік нашого готелю. Ще з'їздили в якесь містечко, Убуд, на мою думку, де відвідали магазин з різними виробами з дерева. Дорогою завезли в якісь лавки (батик, перли, срібло). Дерева в цьому місці ну дуже дорогі. Добре ми перед цим дивилися їх у Куті. Ціни в Убуді вдвічі дорожчі, ніж у Discovery Shopping Mall в Куті. Ось і всі наші екскурсії. Тягнеться кудись далеко або бродити в спеку на відкритому повітрі не хотілося. До того ж, ми бачили все це в інших країнах (птахи, слони, змії тощо).
SPA. Сам я цим не захоплююсь, ставлюся до цього байдуже. На мою думку, дурять нас як зі свинячим грипом. Аби гроші здерти. Якось сходив раз у Туреччині, пом'яли боки, посадили в якусь кімнату у ванну з пелюстками і просидів я там один як дурень півгодини, думав, мабуть, забули. Ось і всі мої спогади про SPA. Але якщо нашим жінкам здається, що вони після цього виглядають ще краще, нехай ходять собі дурненькі. Для нас вони завжди чудові. У готелі SPA салон знову ж таки дуже солідний, навколо мармур, все вирує і пахне. Інтер'єр індонезійський, чистота дивовижна. Рушники, плавки, гребінці, лосьйони все у твоєму розпорядженні. Люблю турецьку лазню, тож сходив у цей SPA. Самі процедури не дешеві. Найдорожча 2.5 мільйона місцевих тенге, але можна вибрати і подешевше за тисячу за 700, але це, як кажуть, вже тільки за одні вуха. Дружина з подругою їздила кудись у місто, дешевше. Ось і все, що я можу написати про SPA. Вибачте жінки.
Сінгапур. Місто справило найсильніше враження. Дружина весь час вигукувала: ось жувут сінгапурці! Чистота, відсутність пробок, багато зелені, архітектури. Все продумано, все для людини. Можеш навіть не виходити на вулицю, під землею кондиціоновані переходи (наш Манеж у Москві) з магазинами, ресторанами та кафешками. Пересуваєшся від одного торгового центру до іншого, не виходячи на вулицю. Там же і метро і навіть вихід до нашого готелю (Марина Мандарин). Простіше містом пересуватися на таксі. Максимум шість сінгапурських доларів (150 рублів). На метро в середньому 2 сінгапурські долари з особи в один кінець. Але не забудьте здати картку на станції, куди ви приїдете і ви отримаєте назад 1 долар. Як за зворотну тару. Метро чудове. Все кондиціоновано, у вагонах тихо, немає такого гуркоту та скреготу, як у Москві. Звичайно, одного дня для Сінгапуру явно замало. Плануйте обов'язково дні два чи краще три. Сінгапур того вартий. Увечері обов'язково підніміться на 72 поверх готелю Swiss Hotel. Чудовий вид на нічний Сінгапур. Посидіти там і помилуватися дивовижною картиною нічного міста має бути обов'язковим пунктом перебування в Сінгапурі. Можна і не замовляти напої, просто поблукайте баром від вікна до вікна, з 72 поверху вас не скинуть і женуть за вами баром теж не будуть. Туристи цим користуються, і не лише наші. Вдень бар працює з 15.00. Теж чудове враження, можна зробити класні знімки міста з висоти пташиного польоту. Людей у цей час у барі зовсім немає. Прогулянка річкою. Це також незабутнє враження. Не важливо вдень ви це зробите або ввечері. Задоволення гарантоване. Ну а chilly crab – це просто візитна картка міста. Обов'язково відвідайте ресторан Jumbo в East Cost Seafood Centre і замовте собі перченого краба або шріланкійського краба. Інакше ви не були у Сінгапурі. Так кажуть путівники та туристи в Інтернеті, хоч я не дуже люблю крабів. З ними особливо не наїсися, але завжди гарантовано забруднишся. Ось і цього разу вирішив, що треба обов'язково скуштувати це диво. Якщо чесно, то нічого особливого, як завжди забруднився і забризкався соусом. Але саме це місце відвідати таки треба. Заплануйте вечерю обов'язково. Адже можна з'їсти щось інше. Попросіть консьєжа в своєму готелі замовити столик, так буде краще і надійніше. Аж надто багато там туристів. Краще замовляти столик на другому поверсі у кондиціонованому приміщенні. Все-таки у Сінгапурі майже екватор.
Дружині сподобався шопінг, каже, що із задоволенням приїхала б сюди ще раз. Я б теж, але не через шопінг. Тут є що подивитись. Потрібно було б побувати на острові Синтоза. У нас це не вийшло. Шукайте в Інтернеті спеціальні пропозиції компанії Сінгапурські авіалінії та можна знайти щось привабливе. Влітку, наприклад, була акція - авіаквиток Москва-Сінгапур за 1 сінгапурський долар. Віза на місце без проблем.
Всім привіт,
Михайло
Час подорожі 8-22 жовтня 2009р. 12 ночей на Балі в готелі «Інтерконтиненталь», номер Сінгараджа та 2 ночі (фактично одна) у Сінгапурі, готель «Марина Мандарин».
Прямий переліт Сінгапурськими авіалініями Москва-Сінгапур 10:00.9 годин у Сінгапурі в очікуванні стикування, далі знову Сінгапурськими авіалініями Сінгапур-Денпасар 2.5 години. Назад тим же маршрутом, але вже з ночівлею в Сінгапурі. Скажу відразу для тих, хто планує свою поїздку таким маршрутом, – у Сінгапурі треба обов'язково провести як мінімум повних два дні, а краще три. Це місто того варте. У нас вийшло тільки вечір дня прильоту з Денпасара та повний наступний день. Вночі вже треба було вилітати до Москви. Втомлено, але добрих вражень від цього міста залишилося дуже багато.
Поїздку організовував сам по Інтернету собі та дружині. Заощадив 82 тис. рублів від тієї суми, яку назвали у турагентстві. По-перше, оскільки замовляв заздалегідь, отримав хорошу знижку від Сінгапурських авіаліній (36 тис. рублів на двох), по-друге, готелі (Інтерконтиненталь і Марина Мандарин) також дали з тієї ж причини хороший дискаунт. Коротше, геть турагентів, та живе Інтернет. Забігаючи наперед, скажу, що жодних проблем ні з квитками, ні з готелями у нас не було.
Враження. Переліт до Сінгапуру справа непроста, хоча екіпаж і робив усе можливе, щоб він пройшов максимально комфортно. Але не їхня вина, що з нами летіла, команда, на мою думку, ватерполістів (мужики здорові як шафи). Випили вони міцно, мабуть, це входить у програму їх підготовки до змагань, причому не тільки дядьки, а й тітки, що летіли з ними. З цієї причини команда всю дорогу тинялася літаком відшукуючи один одного і радісно голосно спілкувалися. Найприкольніше, що ми летіли з ними і назад, але поводилися вони вже тихо. Чи то програли змагання, чи то повитратилися.
Для тих, хто змушений чекати стикування в Сінгапурі кілька годин, і втомився від тривалого перельоту, рекомендую зняти номер в аеропорту і добре виспатися. Краще забронювати номер заздалегідь через Інтернет, щоб не чекати коли звільниться номер, і його приведуть до ладу. 76 сінгапурських доларів за 2-місний номер на 6 годин цілком прийнятна ціна. Хто сповнений сил скористайтеся безкоштовним оглядовим автобусним туром Сінгапуром. Можна об'єднати і те, й інше, але перш ніж вирушити спати хоча б пару - три години уточніть час автобусної поїздки, щоб не пропустити зручний для вас рейс. Оглядові екскурсії розраховані на 2 години та мають свій розклад. Повернутись ви повинні за дві години до вашого вильоту.
Якщо не потрапили на автобусну оглядову екскурсію і у вас є вільний час, можна скористатися безкоштовним автобусом – шатлом до торгового центру City або звернутися до таксі. Аеропорт – центр міста на таксі приблизно 10 сінгапурських доларів. Вихід з аеропорту і повернення з міста настільки проста процедура, що закохуєшся в це місто вже через це. Все для туристів. Приїжджайте та залишайте свої грошики.
Трохи поспавши і ознайомившись із Сінгапуром, вирушили далі на Балі. Після десятої години перельоту з Москви, 2.5 години здалися легкою прогулянкою. В аеропорту в Денпасарі отримання візи зайняло трохи більше 5 хвилин. Багаж уже «крутився» на стрічці (увесь час дивуюсь, чому в Росії все якось інакше). На виході на нас чекав представник готелю, ще через 5 хвилин ми вже їхали в готель.
Я багато подорожував світом (по південно-східній Азії зокрема), і по роботі і на відпочинку, але Балі, і особливо готель «Інтерконтиненталь», це, мабуть, найкраще, що я бачив. Особливо сильне враження справили місцеві люди – стільки усмішок, уваги та привітності. Це відноситься і до персоналу в готелі, офіціантів у кафе та ресторанах, торговців у крамницях та магазинах, таксистів і взагалі до всіх балійців. Весь час нас оточувала дивовижна атмосфера уваги та доброти.
Готель вражає своєю архітектурою, ландшафтним дизайном та розмірами. Завдяки цьому величезна кількість людей, які в ньому мешкає, зовсім не помітно і абсолютно не напружує. Територія пляжу приблизно 400-500 метрів. Грибків на самому пляжі немає, вони витягнуті вздовж кромки території готелю і розташовані під деревами. Багато шезлонгів, місця всім вистачає, ніхто не трясе своїми тілесами у тебе під носом, і ти почуваєшся досить самотньо. Дуже багато різних басейнів і для дорослого люду, і для дітлахів. Іноземці в основному тусуються біля басейнів, наші співгромадяни віддають перевагу океану. Білий пісок, бухта Джимбаран витягнулася турецьким мечем кілометрів на п'ять – чудове місце для ранкових прогулянок вздовж узбережжя по краю прибою. Шикарні океанські хвилі, особливо під час припливу, чудові заходи сонця, затишні ресторанчики з сифутом, що ще потрібно для гарного відпочинку. Дивно, але вода в океані була досить бадьорою, градусів 23 (може нам пощастило з плином року), вечорами не було задухи і ти не ходив весь липкий від поту, як це було з нами, наприклад, у В'єтнамі.
Сніданки в готелі дуже гідні, велика різноманітність соків і фруктів, якість продуктів відмінна, можеш харчуватися індонезійською їжею, можеш покуштувати японською. Європейський та американський сніданок також у твоєму розпорядженні. Попросиш – принесуть свіже вичавлений сік, зроблять яєчню, омлет, або кучеряву яєчню, напекуть оладки, наріжуть свіже запечене м'ясо. Якщо не полінуватися і вивчити кілька часто вживаних фраз індонезійською мовою (доброго ранку, спасибі і т. д. ), то ти взагалі стаєш кращим другом. Зустрічають з усмішкою вранці і вітають на ім'я, ведуть до твого улюбленого столика, вивчивши твої уподобання, вже несуть на початку сніданку без нагадувань твою улюблену тату і свіже вичавлений апельсиновий сік.
Не знаю, як у інших номерах, але у нашому номері Сінгараджа теж все було солідно та зі смаком. Ванна кімната в мармурі, підлога в номері дерев'яна, меблі в індонезійському стилі. Як у всіх солідних готелях у номері тебе зустрічає буклет, у якому тобі люб'язно повідомляють, що готові міняти постільну білизну щодня, але якщо ти товаришуєш із природою і намагаєшся їй особливо не шкодити, просять тебе самого визначити, коли треба поміняти білизну. Тобі потрібно тільки покласти цей буклет на своє ліжко, йдучи з номера вранці. Коротше, у номері все було. Шампуні, гелі, сейф, чай, кава, міні бар та ін. Корпуси Сінгараджа пропонують легке «перекушування» в лобі. Ми думали це нам допоможе якось закрити питання харчування вдень, але насправді тобі пропонуються лише напої (сік та холодна вода з м'ятою), кава, трохи печива та зовсім трохи екзотичних фруктів, точніше якогось одного фрукта. Якщо хтось розраховує з'їсти бутерброд або курочку каррі, то нічого не вийде. Але ми особливо цим сервісом не користувалися. Як нормальні руссо туристо купили у місті фрукти, розмістили їх у номері (деякі з них у холодильнику) та задовольняли свій апетит після повернення з пляжу.
Зізнаюся, що в готелі ми пообідали лише один раз, у день свого приїзду. Було смачно, з'їли запечені на грилі королівські креветки, рибу і ще щось випили віскі, вина, екзотичних коктейлів, а коли отримали рахунок, зрозуміли, що трохи погарячкували. 2.5 мільйони місцевих тенге нас вразили. Хоча це всього 300 доларів і в Москві на 4-х, продукти моря та все випите обійшлося б не менше. До того ж все відбувалося в прекрасній атмосфері ресторану з живою музикою (місцеві хлопці співали переспівки світових шлягерів) та ще й шум океану. Але ми туди не ходили. Наші «мамки», природно, хотіли шопінгу і щовечора ми висували в містечко Кута, де повно шопінгу та різноманітних кафе та ресторанів. Там зазвичай і обідали (чи вечеряли? ) кому як зручно. Таксі від готелю до Кути приблизно 5 ам. доларів. Просто смішно після Росії. Шопінг добрий. Звичайно, пальто або шубу ви собі там не купите, а гарні речі весняно-літнього сезону придбати можна. Якість виробів солідна, не дешева. Ми з дружиною купили собі багато виробів з дерева. Бога Вішну на своєму троні-птаху Гаруда, Раму та Сіту, голову танцівниці, забавного, що приносить удачу Ганешу. Тягли в Москву дві великі коробки з різними фігурками і, хоча здавали все в багаж, доїхали вони чудово. Дівчата у магазині добре упаковали.
Екскурсіями ми особливо не захоплювалися. Хотілося просто відпочити біля моря на пляжі. З'їздив сам на рафтинг. Зізнатися мені більше сподобалося у Туреччині. На Балі річка, якою сплавлялися, дуже дрібна і ми весь час застрягали на камінні. Насамкінець це навіть стало дратувати. Були в храмі, здається, Улу Вату, тому що це не дуже далеке від нашого Джимбарана. Подивилися величні стрімчаки з океанським прибоєм, веселих, нахабних і бешкетних мавп (при нас стягли окуляри приблизно у чотирьох туристів, що зазівалися, і відірвали всі яскраві висюльки у екскурсантів з їхніх рюкзаків). Подивились етнічний танець. Цікаво. Наприкінці екскурсії повечеряли на пляжі неподалік нашого готелю. Ще з'їздили в якесь містечко, Убуд, на мою думку, де відвідали магазин з різними виробами з дерева. Дорогою завезли в якісь лавки (батик, перли, срібло). Дерева в цьому місці ну дуже дорогі. Добре ми перед цим дивилися їх у Куті. Ціни в Убуді вдвічі дорожчі, ніж у Discovery Shopping Mall в Куті. Ось і всі наші екскурсії. Тягнеться кудись далеко або бродити в спеку на відкритому повітрі не хотілося. До того ж, ми бачили все це в інших країнах (птахи, слони, змії тощо).
SPA. Сам я цим не захоплююсь, ставлюся до цього байдуже. На мою думку, дурять нас як зі свинячим грипом. Аби гроші здерти. Якось сходив раз у Туреччині, пом'яли боки, посадили в якусь кімнату у ванну з пелюстками і просидів я там один як дурень півгодини, думав, мабуть, забули. Ось і всі мої спогади про SPA. Але якщо нашим жінкам здається, що вони після цього виглядають ще краще, нехай ходять собі дурненькі. Для нас вони завжди чудові. У готелі SPA салон знову ж таки дуже солідний, навколо мармур, все вирує і пахне. Інтер'єр індонезійський, чистота дивовижна. Рушники, плавки, гребінці, лосьйони все у твоєму розпорядженні. Люблю турецьку лазню, тож сходив у цей SPA. Самі процедури не дешеві. Найдорожча 2.5 мільйона місцевих тенге, але можна вибрати і подешевше за тисячу за 700, але це, як кажуть, вже тільки за одні вуха. Дружина з подругою їздила кудись у місто, дешевше. Ось і все, що я можу написати про SPA. Вибачте жінки.
Сінгапур. Місто справило найсильніше враження. Дружина весь час вигукувала: ось жувут сінгапурці! Чистота, відсутність пробок, багато зелені, архітектури. Все продумано, все для людини. Можеш навіть не виходити на вулицю, під землею кондиціоновані переходи (наш Манеж у Москві) з магазинами, ресторанами та кафешками. Пересуваєшся від одного торгового центру до іншого, не виходячи на вулицю. Там же і метро і навіть вихід до нашого готелю (Марина Мандарин). Простіше містом пересуватися на таксі. Максимум шість сінгапурських доларів (150 рублів). На метро в середньому 2 сінгапурські долари з особи в один кінець. Але не забудьте здати картку на станції, куди ви приїдете і ви отримаєте назад 1 долар. Як за зворотну тару. Метро чудове. Все кондиціоновано, у вагонах тихо, немає такого гуркоту та скреготу, як у Москві. Звичайно, одного дня для Сінгапуру явно замало. Плануйте обов'язково дні два чи краще три. Сінгапур того вартий. Увечері обов'язково підніміться на 72 поверх готелю Swiss Hotel. Чудовий вид на нічний Сінгапур. Посидіти там і помилуватися дивовижною картиною нічного міста має бути обов'язковим пунктом перебування в Сінгапурі. Можна і не замовляти напої, просто поблукайте баром від вікна до вікна, з 72 поверху вас не скинуть і женуть за вами баром теж не будуть. Туристи цим користуються, і не лише наші. Вдень бар працює з 15.00. Теж чудове враження, можна зробити класні знімки міста з висоти пташиного польоту. Людей у цей час у барі зовсім немає. Прогулянка річкою. Це також незабутнє враження. Не важливо вдень ви це зробите або ввечері. Задоволення гарантоване. Ну а chilly crab – це просто візитна картка міста. Обов'язково відвідайте ресторан Jumbo в East Cost Seafood Centre і замовте собі перченого краба або шріланкійського краба. Інакше ви не були у Сінгапурі. Так кажуть путівники та туристи в Інтернеті, хоч я не дуже люблю крабів. З ними особливо не наїсися, але завжди гарантовано забруднишся. Ось і цього разу вирішив, що треба обов'язково скуштувати це диво. Якщо чесно, то нічого особливого, як завжди забруднився і забризкався соусом. Але саме це місце відвідати таки треба. Заплануйте вечерю обов'язково. Адже можна з'їсти щось інше. Попросіть консьєжа в своєму готелі замовити столик, так буде краще і надійніше. Аж надто багато там туристів. Краще замовляти столик на другому поверсі у кондиціонованому приміщенні. Все-таки у Сінгапурі майже екватор.
Дружині сподобався шопінг, каже, що із задоволенням приїхала б сюди ще раз. Я б теж, але не через шопінг. Тут є що подивитись. Потрібно було б побувати на острові Синтоза. У нас це не вийшло. Шукайте в Інтернеті спеціальні пропозиції компанії Сінгапурські авіалінії та можна знайти щось привабливе. Влітку, наприклад, була акція - авіаквиток Москва-Сінгапур за 1 сінгапурський долар. Віза на місце без проблем.
Всім привіт,
Михайло
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Коментарі (0)
залишити коментар
Показати інші коментарі …
ІНШІ ВІДГУКИ ПРО ГОТЕЛЬ
- Найкращий готель Джимбарана!
- Найкращий готель Джимбарана!
- Дуже гарний готель. Сервіс та харчування на 5+!
- Готель супер!!...АЛЕ...:)
- хороший готель!
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ
