Ваша оцінка готелю:
8.0
з 10
Оцінки готелю за критеріями:
Номери:
9.0
Сервіс:
9.0
Чистота:
7.0
Харчування:
9.0
Інфраструктура:
10.0
Ломбок я вибирала як відпочинок пляжного, недорогого, але безтурботного та комфортного, навіть "овочевого", у насиченому турі по Південь, тому мені було дуже важливо як розташований готель, адже планувала я провести п'ять днів на березі моря. Довго вагалася між Шератоном та цим готелем. Вирішальним фактором стала морська різноманітність. Готель Сенгіггі Біч знаходиться на косі і гості отримують "три в одному" - праворуч піщаний пляж із шезлонгами, рестораном та живою музикою, але море хвилюється, я таке не дуже люблю; ліворуч-рівне, як скло, море з прекрасним рифом і підводною живністю- хочеш плавай, хочеш пірнай; по центру, на закінчення коси - достатня хвиля для серфа. Ліворуч та по центру узбережжя забетоновано гарними кругляшами з каміння. Розташуватись для полежати там ніде.
Є басейн, але він здався мені нудним.
Готель складається з двоповерхових корпусів, одноповерхових бунгало та шикарних вілл з окремою територією.
Ми брали простий, недорогий номер, але з видом на море. Море, на жаль, із номера практично не видно, огляд обмежений буйною рослинністю. Можна було не переплачувати.
Номер досить просторий, весь дерев'яний, не новий, але й не обшарпаний. На балконі крісла з м'якими сидіннями, столик, сушіння одягу. Але нічого не сохне, бо волого. Ми здавали речі у прання, дуже добре стирають. Приносять чисте або на плічках, або в плетеній коробці. Недорого та швидко. Вранці забирають – до обіду готово.
Водичку, чай, каву поповнюють щодня. З косметикою напруга. Чи то шампунь, чи гель для душу - була 1 пляшечка. І щось по дрібниці, шапочка для душу. Слабенько з цим, як для 4 зірок. 2 рушники, не найкращої якості. Але й не найгіршого, як ми потім встигли порівняти на Балі. Тапочки є. Дуже цікаві тапочки-в'єтнамки з гумовою підошвою.
Прибирають на тяп-ляп, за холодильником був такий пил, що ми офігелі, мені здається вона там не менше року повинна була накопичуватися. Прибиральникові сказали-він прибрав. А сам не бачив. Хоча це він відсунув нам холодильник і показав там розетку, бо нам не вистачало.
Сніданки були включені у вартість, нормальні сніданки, багато фруктів, все смачне. Я майже весь час їла оладки і не можу судити про іншу їжу. Снідали в ресторані біля басейну, а останнього ранку біля моря. Намагалися обідати в готелі досить дорого, в селищі значно дешевше. Вечеряли у селищі. Дуже сподобалося Mentez art kafe, зовсім поруч з готелем, майже кілька кроків. Там шикарні, недорогі морепродукти (20.000 за 10 досить великих креветок), але треба замовляти напередодні. Ще гарна кухня у кафе Sendok bar&hotel.
Пробували дуріан. О, Боже, навіщо ти дозволив мені це зробити? ! ) Запах такий нудотний, що переслідував нас доки ми не прилетіли до Києва) Смаку райського не розкуштували. Солоденьке, смачне, але не супер-пупер-як-тепер-без-цього-жити. Смак, вірніше жахливий запах, залишався в роті цілий день і не вичистити, ні виполоскати, ні заїсти його було неможливо.
Рум-сервіс в готелі цілодобово, нам кілька разів довелося користуватися. Ціни на їжу були такими ж, як у ресторані. Рахунок, який ми отримали під час від'їзду, теж про плату за доставку їжі в номер нічого не говорив. Тому обережно можу сказати, що російський сервіс безкоштовний. Але не впевнена)
Персонал, як і взагалі люди на Ломбоку, дуже доброзичливий та уважний.
Ходили на масаж у салон, недалеко від готелю, недорого, добре, в останній день я заснула на масажі обличчя))
Брали поїздку на Гілі Мено та Гілі Ейр для снорклінгу за 60.000 рупій. Приблизно 1 годину плисти до островів. Море неспокійне і трохи страшне. Гілі Мено обійшли по периметру пішки, дуже яскравий острів, трохи недоречний і провінційний, але є розкішні білі пляжі з блакитною водою. Риф у Мено не розглянули, у нас там були проблеми, ми намагалися сперти вперше і було страшно, незрозуміло як це робити. Потрібно відразу вчитися) Намагалися вчитися біля берега.
А на Гілі Ейр не висаджувалися, просто стукали. Там у нас уже виходило, але страх не давав насолодитися.
Поїздку цю ми купили прямо на пляжі, гроші віддавали постфактум. Абориген, який продав нам екскурсію, з нами не їздив. Через день ми взяли у нього за 15.000 рупій спорядження та урок снорка прямо біля готелю. Він швидко навчив нас і ось там я вже впіймала почуття польоту. Риф і риби біля готелю здалися мені краще, ніж у островів, але я можу бути необ'єктивною через емоції. Може якби саме ця людина попливла з нами на острови, то ми б розглянули всю красу і там)
Загалом раджу тим, хто ще не пробував, вчитися біля готелю з інструктором.
Окремо хочеться сказати про сонце. Снаряти потрібно в кофтинці з рукавами. Сонце дуже активне. Величезні готельні парасольки або шарфи на голову, плечі та руки, окуляри-це найнеобхідніше, щоб захистити себе, особливо гуляючи біля кромки води. І крем! В наявності-110 SRF! На тіло – 70 SRF. У нас були з дому із захистом 30 та 50- для Сінгапуру це нормально. Але в Індонезії сонце набагато сильніше і жартувати з ним не треба. У мене навіть горіли руки, хоча в Сінгапурі вони були весь час відкриті і встигли засмагнути.
У селищі є магазин сувенірів, там дуже дешево, на Балі все дорожче. На Ломбоку взагалі дешевше.
У попередньому звіті побачила фото вілл (POOL VILLA CLUB) та дуже шкодую, що не сходила туди. Територія там чудова. Доведеться приїхати ще раз)
Є басейн, але він здався мені нудним.
Готель складається з двоповерхових корпусів, одноповерхових бунгало та шикарних вілл з окремою територією.
Ми брали простий, недорогий номер, але з видом на море. Море, на жаль, із номера практично не видно, огляд обмежений буйною рослинністю. Можна було не переплачувати.
Номер досить просторий, весь дерев'яний, не новий, але й не обшарпаний. На балконі крісла з м'якими сидіннями, столик, сушіння одягу. Але нічого не сохне, бо волого. Ми здавали речі у прання, дуже добре стирають. Приносять чисте або на плічках, або в плетеній коробці. Недорого та швидко. Вранці забирають – до обіду готово.
Водичку, чай, каву поповнюють щодня. З косметикою напруга. Чи то шампунь, чи гель для душу - була 1 пляшечка. І щось по дрібниці, шапочка для душу. Слабенько з цим, як для 4 зірок. 2 рушники, не найкращої якості. Але й не найгіршого, як ми потім встигли порівняти на Балі. Тапочки є. Дуже цікаві тапочки-в'єтнамки з гумовою підошвою.
Прибирають на тяп-ляп, за холодильником був такий пил, що ми офігелі, мені здається вона там не менше року повинна була накопичуватися. Прибиральникові сказали-він прибрав. А сам не бачив. Хоча це він відсунув нам холодильник і показав там розетку, бо нам не вистачало.
Сніданки були включені у вартість, нормальні сніданки, багато фруктів, все смачне. Я майже весь час їла оладки і не можу судити про іншу їжу. Снідали в ресторані біля басейну, а останнього ранку біля моря. Намагалися обідати в готелі досить дорого, в селищі значно дешевше. Вечеряли у селищі. Дуже сподобалося Mentez art kafe, зовсім поруч з готелем, майже кілька кроків. Там шикарні, недорогі морепродукти (20.000 за 10 досить великих креветок), але треба замовляти напередодні. Ще гарна кухня у кафе Sendok bar&hotel.
Пробували дуріан. О, Боже, навіщо ти дозволив мені це зробити? ! ) Запах такий нудотний, що переслідував нас доки ми не прилетіли до Києва) Смаку райського не розкуштували. Солоденьке, смачне, але не супер-пупер-як-тепер-без-цього-жити. Смак, вірніше жахливий запах, залишався в роті цілий день і не вичистити, ні виполоскати, ні заїсти його було неможливо.
Рум-сервіс в готелі цілодобово, нам кілька разів довелося користуватися. Ціни на їжу були такими ж, як у ресторані. Рахунок, який ми отримали під час від'їзду, теж про плату за доставку їжі в номер нічого не говорив. Тому обережно можу сказати, що російський сервіс безкоштовний. Але не впевнена)
Персонал, як і взагалі люди на Ломбоку, дуже доброзичливий та уважний.
Ходили на масаж у салон, недалеко від готелю, недорого, добре, в останній день я заснула на масажі обличчя))
Брали поїздку на Гілі Мено та Гілі Ейр для снорклінгу за 60.000 рупій. Приблизно 1 годину плисти до островів. Море неспокійне і трохи страшне. Гілі Мено обійшли по периметру пішки, дуже яскравий острів, трохи недоречний і провінційний, але є розкішні білі пляжі з блакитною водою. Риф у Мено не розглянули, у нас там були проблеми, ми намагалися сперти вперше і було страшно, незрозуміло як це робити. Потрібно відразу вчитися) Намагалися вчитися біля берега.
А на Гілі Ейр не висаджувалися, просто стукали. Там у нас уже виходило, але страх не давав насолодитися.
Поїздку цю ми купили прямо на пляжі, гроші віддавали постфактум. Абориген, який продав нам екскурсію, з нами не їздив. Через день ми взяли у нього за 15.000 рупій спорядження та урок снорка прямо біля готелю. Він швидко навчив нас і ось там я вже впіймала почуття польоту. Риф і риби біля готелю здалися мені краще, ніж у островів, але я можу бути необ'єктивною через емоції. Може якби саме ця людина попливла з нами на острови, то ми б розглянули всю красу і там)
Загалом раджу тим, хто ще не пробував, вчитися біля готелю з інструктором.
Окремо хочеться сказати про сонце. Снаряти потрібно в кофтинці з рукавами. Сонце дуже активне. Величезні готельні парасольки або шарфи на голову, плечі та руки, окуляри-це найнеобхідніше, щоб захистити себе, особливо гуляючи біля кромки води. І крем! В наявності-110 SRF! На тіло – 70 SRF. У нас були з дому із захистом 30 та 50- для Сінгапуру це нормально. Але в Індонезії сонце набагато сильніше і жартувати з ним не треба. У мене навіть горіли руки, хоча в Сінгапурі вони були весь час відкриті і встигли засмагнути.
У селищі є магазин сувенірів, там дуже дешево, на Балі все дорожче. На Ломбоку взагалі дешевше.
У попередньому звіті побачила фото вілл (POOL VILLA CLUB) та дуже шкодую, що не сходила туди. Територія там чудова. Доведеться приїхати ще раз)
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Коментарі (0)
залишити коментар
Показати інші коментарі …
