Часы пробили 12, наступил новый 2012 год, а вместе с ним пришло осознание что дальше так продолжаться не может . Стараюсь, выбиваюсь из сил делая всем праздник. А я, как же я? почему никто не спросит "а как бы ты хотела встретить новый год? " Дорогие мои, можете на меня обижаться, но следующий год мы встречает узким кругом и далеко от дома. Если праздник, то у всех! Муж не возражал, да и события проходящего года только укрепляли во мне решимость обойтись без тазиков оливье и жареной утки. Выбор места приходит как-то сам собой. Италия, ну конечно же хлебосольная, РомАнтичная Италия! Взвесив все за и против по стоимости перелета, продолжительности стыковок между рейсами, беру билеты на троих Киев-Пиза-Киев за 500 евро. Можно было бы и в Испанию махнуть, например, в Барселону , но стоимость гостиничных номеров кусалась. Рим показался в плане цен более демократичным, хотя до него еще надо было добраться.
В конечном итоге план поездки вы строился следующим образом : 30 декабря вылет в Пизу, 31 декабря переезд во Флоренцию. Встреча Нового года во Флоренции показалась мне более романтичной неделе в Пизе, а в Рим махнем уже 1января как проснемся и надышимся воздухом, питавшим умы и таланты великих мастеров. В Пизе забронирован отель напротив жд вокзала и в пятнадцати минутах ходьбы от терминала аэропорта носящегося имя Галилео Галилея. Отель NHL Cavalieri взят с расчетом, что если не будет возможности добраться общественным транспортом, то можно дойти пешком, учитывая относительно позднее прибытие в 22:30-мера не лишняя. Во Флоренции нас будет принимать отель Bruchianti , соседствующий с собором Сан Лоренцо и опять же в шаговой доступности от вокзала. Остается мы здесь на более длительный срок, возможно выбор пал на другой отель, но для Новогодней ночи -наиболее подходящий вариант. Самое сложное было определиться с размещением в Риме. Booking предлагал более 1717 возможных вариантов, многие из которых казались заманчивыми. Одни были отвергнуты после прочтения отзывов, другие не подходили по месту расположения. Лед сомнений растворило приветственное письмо отеля Mecenat Palace , что напротив Санта Мария Маджоре и в пятиминутной доступности от вокзала. Менеджер в благодушном тоне приветствовал меня и подтверждал бронирование, предлагая трансфер из аэропорта и разнообразные экскурсии по вечному городу. На фотографиях, представленных отелем , мое внимание привлекла терраса с видом на окрестности. Сюда хочу-сказала я себе и утвердила предпоследнее пристанище в зимней итальянской сказке.
Перенос времени обратного вылета у Alitalii немного нарушал мои планы, но особого выбора не было и оставалось молиться и уповать на хорошую погоду.
Жить без приключений нам никак нельзя! За день до поездки потеряв бдительность, я рассталась с кошельком, кредитными картами на которые бронировала отели и крупной суммой денег. Слава Богу, это не повлияло на заселение ни в один отель.
30 декабря проснувшись и позавтракав, вызвали такси. Долетели благополучно, хотя увеличивавшийся зазор между рейсами, сильно утомил. Отель NH Cavalieri оказался премиленьким строением напротив жд вокзала Пизы, откуда и предстояло стартовать во Флоренцию. А пока на дворе была ночь и мы спали, провалившись в глубокое отдохновение.
31декабря 2012 Утром после завтрака следовала небольшая самостоятельно-ознакомительная экскурсия по городу. Без труда была найдена Campo dei Miracoli с падающей башней и небольшая церковь Санта Мария делла Спина, хранившая шип из тернового венца.
Часовое ж/д путешествие во Флоренцию было не утомительным и позволило восстановить силы перед новогодними гуляньями в тосканской столице.
Отель , затесавшийся меж жилыми зданиями, найти было не просто, но увиденный номер превзошел мои ожидания. Балочные потолки, старинный интерьер, камин, вид на черепичные крыши . Макс отправился исследовать окрестности на предмет сервировки новогоднего стола, мы с дочей остались наслаждаться интерьером и отдыхать после дороги. В преддверии праздника все магазины работали и мужу не составило труда набрать снеди для подобающей встречи Нового года.
Пицца с морепродуктами 8.50 , перчики фаршированные тунцом в оливковом масле 3.60, сыры, нарезка ветчины и колбаски, багет , Асти Чинзано, водка, помидорки черри с запахом осени, виноград, яблоки, малина невероятных размеров, масло... Скромно, незатейливо и готово к употреблению.
Немного перекусив, вооружаемся фототехникой и отправляемся знакомиться с городом. На улицах плывут людские потоки, ныряем и движемся к елке у Санта Мария Дель Фьоре. Надо отметить, где бы мы не были , новогодние елки были просты и незатейливы, скромны в своем убранстве и от этого была какая-то щемящая грусть на сердце , одолевали детские воспоминания.
Немного покружив у собора , отправились в след за людской рекой на площадь Республики . Здесь монтировалась сцена и звучала громкая музыка, дети катались на карусели. Настюшка сидела на руках, уткнувшись носом в мое плечо. Новогодняя ночь ознаменовалась бесконечной чередой салютов и фейерверков, деть крепко спал, мы же дождавшись 2013 в приближённом часовом поясе к российским родственникам и обзвонив всех друзей, выпили Чинзано и пересекали европейскую новогоднюю границу уже в горизонтальном состоянии . Утром , неспешно собравшись, спустились в обеденный зал. Рука не поднимаешься назвать это рестораном или каким либо другим словом, характеризующим помещение для приема пищи. Итак, потрясающие высоченные резные деревянные потолки, круглые столы, сервированные тончайшим фарфором. Управляющий услужливо предлагает кофе в разных вариациях . Надо отметить, что в большинстве отелей, где мы останавливались, кофе нам подавали. Мелочь, а приятно.
До поезда в Рим оставалось много времени и, оставив чемоданы на ресепшен , мы снова пошли соприкасаться с прекрасным. Утром первого дня тринадцатого года было уже не так людно. На лицах местами встречающихся людей видны следы удачной встречи нового года, но пьяных нет. Изобилующие мусором улицы уже убирают городские службы и город снова рад встретить жаждущих зрелищ . Воздух влажен и промозгл, +9 , но на берегу Арно зябко. Туристы по-немногу наводняют набережную. На знаменитом Понте Веккье не протолкнуться, какие-то чудаки даже затеяли новогодний велопробег по столице Тосканы. Плавно уйдя влево от реки, пересекаем двор галереи Уффици и выходим на площадь Синьори. Начинает накрапывать дождь, и хочется согреться чашечкой ристретто, который именно в Италии делают как нигде больше.
По полудни Евростар мчит нас на юг в теплый и шумный Рим. Скорость чувствуется по заложенным ушам, но сам бег плавный, больше напоминающий скольжение по идеальному льду. Чуть больше полутора часов и мы из хмурой Тосканы высаживаемся в по-весеннему солнечной столице. Преодолев три остановки метро, спешим бросить пожитки в отеле Cicerone на одноименной улице.
Макс как всегда грудью на Амбразуру отправлен за провиантом. Сложная, почти не выполнимая задача, учитывая новогодние праздники. Но не привыкший отступать, супруг каким-то чудом раздобывает вполне съедобный ужин. Малышня довольствуется ранее купленным йогу ртом, виноградом и хлебом с маслом.
02 января 2013 утро выдалось теплым, но не очень солнечным. Мы, плотно позавтракав, отправились к замку Ангелов и дальше в Ватикан. Было 11 утра и туристы наводнили Рим , не было очереди разве что на детские карусели, так полюбившиеся Насте. Пофотографировавшись на мосту и набережной Тибра, двинули к колоннаде Бернини и собору Святого Петра. Странно, в 1998 году, когда я впервые увидела собор, он казался гораздо больших размеров. Попасть внутрь не представлялось возможным , ибо все туристы, коих вмещала площадь перед собором, стремились внутрь. Было принято мудрое решение по очереди ранним утром посетить собор, а пока довольствоваться фотосессией с швейцарскими гвардейцами Ватикана и прогулкой по колоннаде обожаемого мной Бернини. Пообедав на площади Кавур , еле волоча ноги, отправились в отель, чтобы вечером прогуляться пешим ходом в сторону пьяцца Дель Попполо и виа Корсо. Умаявшись, Настена благополучно заснула на папиных руках и мы закончили похождения до утра.
03 января 2013 не дожидаясь пока проснутся мои детки, собрала в охапку фотоаппаратуру и двинула на Ватикан, чтоб до завтрака успеть и в собор попасть и с его крыши на утренний Рим глянуть. В соборе шли службы, изнутри он остался таким же огромным и величие таенным, каким запечатлело мое сознание более десятка лет назад. На крышу вела 521 ступень. Испытание не для слабонервных , учитывая узкие пролеты, где нет места для отдыха и нет точки возврата, только- вперед! Можно заплатить на пару евро больше и часть пути приделать на лифте, но затем ли я здесь? Вид сверху просто потрясает : персиковый рассвет над раз облачающимся из сонной пелены Римом. Но как оказывается, я пролегала лишь пол пути, обойдя по окружено три купол с внутренней стороны и полюбовавшись фресками, следую на самую высшую точку подъема . Слов нет, только восторг, восхищение и любопытство.
9 утра , а я уже оббежала пол города, мои сони только продирают глаза , а из меня уже валит мощный фонтан эмоций, но не увидевший не поймет... После завтрака отправляемся на метро к Колизею. Готовясь к поездке, наткнулась на любопытную информацию : Колизей в мире один единственный в Риме, остальное -лишь амфитеатры . И снова 11 утра и город наводнен толпами, улитка очередь опоясывает сооружение плотным кольцом. Нет уж - уволите, мое любопытство не столь сильно, за время стояния можно много чего полезного сделать. Например, подняться на холм Палатин, пройдя мимо Алтаря Отечества, подняться на Капитолийский холм, поздороваться с Капитолийский волчицей и уйти на север к Пантеону и площади Навона. Что мы и делаем. В заключительной точке достопримечательностей, привхожу к однозначному выводу о правильности выбора отеля. Гостиниц в Риме много, но большинство из них, оказывается расположено в очень людных и шумных местах. Это я к тому что был большой соблазн поселиться в отеле на площади Навона , но Бог отвел. Площадь некогда служившая ареной для спортивных соревнований , была заполнена китайской мишурой и больше на поминала ярмарку, нежеле ту прекрасную площадь с великолепными фонтанами четырех рек. Выбравшись из шумной толпы, мы оказались на набережной Тибра и по мосту у замка Ангелов снова вернулись во свояси с обязательным ритуалом предприятия мороженого и катания на каруселях.
04 января 2013 последний полный день в городе было решено совершить побежку по знаменитым фонтанам : от фонтана на пьяцца Дель Пополо к барке Бернини, что у испанской лестницы и уж затем к фонтану Треви. А после было предложено посетить более демократичный район Рима -Трастевере на предмет ознакомления с архитектурными особенностями и бытом простых римлян вне туристической зоны. Пройдя по виа Корсо через соблазн сунуть пятак в распродаже и почти ничего не купив, благополучно добираемся до утопленницы. На испанской лестнице через чур много людей : туристов и местных , всех! Но это никого не раздражает. Фотограф рвемся на память, проверяю на месте ли чайный салон Бабингтонов, удостоверившись, что все на месте, как и много лет назад, держим курс на Треви. Когда смотришь на карту Рима, город кажется большим, но все его достопримечательности собраны так компактно, что здоровому человеку под силу обойти все за день, ну или большинство, но это не вдаваясь в подробности, т. е. Галопом. Учитывая наличие в нашей компании ребенка 4х лет, такое вот разить было не возможно, но прошагали мы не мало и увидели, соответственно, тоже.
Трастевере оказался милым спокойным районом , живущим своим размеренным ритмом и куда более дешевым чеком в кафе. Изрядно прогулявшись по набережной , попали в отель ближе к семи вечера и уже ничего не планировали, а лишь перечат ваши и переосмысливали увиденное. Ноги гудели , припоминая мне ступени Ватиканского собора, а голова гудела от эмоций. Преодолевая шум бокалом Асти, собираю чемоданы, ибо 05 января не за горами и нас снова ждет Пиза и перелет домой. Зимний Рим понравился больше чем Рим начала осени. Второй приезд сделал этот город более понятным , когда можно было не озираясь на убегающего гида, сделать фото, просто посидеть, рассмотреть в деталях те или иные места и он уже не был таким огородным и шумным.
05 января чемоданы собраны и после обычного завтрака в обычном ресторане отеля о четырех звездах наш навьюченный экипаж отправляется в обратный путь. Выселение из отеля предписано в 10:00, а поезд до Флоренции только в 12, чтобы скоротать время , оставив детей на чемоданах, иду смотреть величественный собор Санта Мария Маджоре . Заодно еще раз убеждаюсь в правильности выбора отеля подальше от вокзальной зоны. Если бы гостиница Mecenat palace не отменила нашу бронь за неделю до выезда, и мне не пришлось принимать срочные меры по перебронировке и переносу маршрута, мы бы жили напротив Санта Марии, но этому не дано было случиться и слава Богу! Но собор великолепен, тем не менее. На обратной дороге в фастфуде покупаю курочку и кебаб - детям пора перекусить. Дорога во Флоренцию и дальше в Пизу проходит ровно и гладко. Заранее купленные билеты и дешевле и экономят массу времени. Ума хватает в Пизе выйти не на центральной станции, а ехать до конечной, что под аэропортом, собственно говоря, где ждет нас наше последнее итальянское пристанище B&B Gate 52.
Годинник пробив 12, настав новий 2012 рік, а разом з ним прийшло усвідомлення, що далі так продовжуватися не може. Намагаюся, вибиваюсь із сил роблячи всім свято. А я як же я? чому ніхто не спитає "а як би ти хотіла зустріти новий рік? " Дорогі мої, можете на мене ображатись, але наступний рік ми зустрічаємо вузьким колом і далеко від дому. Якщо свято, то у всіх! Чоловік не заперечував, та й події року, що минає, тільки зміцнювали в мені рішучість обійтися без тазиків олів'є і смаженої качки. Вибір місця приходить якось сам собою. Італія, ну звичайно ж хлібосольна, Романтична Італія! Зваживши всі за і проти за вартістю перельоту, тривалістю стикувань між рейсами, беру квитки на трьох Київ-Піза-Київ за 500 євро. Можна було б і в Іспанію махнути, наприклад, до Барселони, але вартість готельних номерів кусалася. Рим здався щодо цін демократичнішим, хоча до нього ще треба було дістатися.
Зрештою план поїздки ви будувався наступним чином: 30 грудня виліт у Пізу, 31 грудня переїзд до Флоренції. Зустріч Нового року у Флоренції здалася мені більш романтичною тижню в Пізі, а в Рим махнемо вже 1січня як прокинемося і надихнемося повітрям, яке живило уми і таланти великих майстрів. У Пізі заброньований готель навпроти залізничного вокзалу і в п'ятнадцяти хвилинах ходьби від терміналу аеропорту Галілео Галілея. Готель NHL Cavalieri взятий з розрахунком, що якщо не буде можливості дістатися громадським транспортом, то можна дійти пішки, враховуючи відносно пізнє прибуття о 22:30 не зайва. У Флоренції нас прийматиме готель Bruchianti, що є сусідом із собором Сан Лоренцо і знову ж таки в кроковій доступності від вокзалу. Залишається ми тут на більш тривалий термін, можливо вибір упав на інший готель, але для Новорічної ночі - найбільш вдалий варіант. Найскладніше було визначитися із розміщенням у Римі. Booking пропонував більше 1717 можливих варіантів, багато з яких здавались привабливими. Одні були відкинуті після прочитання відгуків, інші не підходили за місцем розташування. Лід сумнівів розчинив вітальний лист готелю Mecenat Palace, що навпроти Санта Марія Маджоре і в п'ятихвилинній доступності від вокзалу. Менеджер у благодушному тоні вітав мене і підтверджував бронювання, пропонуючи трансфер з аеропорту та різноманітні екскурсії вічним містом. На фотографіях, представлених готелем, мою увагу привернула тераса з видом на околиці. Сюди хочу-сказала я собі і затвердила передостаннє притулок у зимовій італійській казці.
Перенесення часу зворотного вильоту у Alitalii трохи порушувало мої плани, але особливого вибору не було і залишалося молитися і сподіватися на хорошу погоду.
Жити без пригод нам не можна! За день до поїздки втративши пильність, я розлучилася з гаманцем, кредитними картками на які бронювала готелі та великою сумою грошей. Дякувати Богу, це не вплинуло на заселення в жоден готель.
30 грудня прокинувшись та поснідавши, викликали таксі. Долетіли благополучно, хоча зазор між рейсами, що збільшувався, сильно втомив. Готель NH Cavalieri виявився преміленькою будовою навпроти залізничного вокзалу Пізи, звідки і треба було стартувати до Флоренції. А поки що на дворі була ніч і ми спали, провалившись у глибоке відпочинок.
31грудня 2012 Вранці після сніданку йшла невелика самостійно-ознайомча екскурсія містом. Без праці була знайдена Campo dei Miracoli з падаючою вежею і невелика церква Санта Марія делла Спіна, що зберігала шип з тернового вінця.
Годинна залізниця подорож у Флоренцію була не втомливою і дозволило відновити сили перед новорічними гуляннями в тосканській столиці.
Готель, що затесався між житловими будинками, знайти було не просто, але побачений номер перевершив мої очікування. Балкові стелі, старовинний інтер'єр, камін, вид на черепичні дахи. Макс вирушив досліджувати околиці на предмет сервірування новорічного столу, ми з донькою залишилися насолоджуватися інтер'єром та відпочивати після дороги. Напередодні свята всі магазини працювали і чоловікові не склало труднощів набрати їжу для відповідної зустрічі Нового року.
Піца з морепродуктами 8.50, перчики фаршировані тунцем в оливковій олії 3.60, сири, нарізка шинки та ковбаски, багет, Асті Чинзано, горілка, помідорки черрі із запахом осені, виноград, яблука, малина неймовірних розмірів, масло. . . , невигадливо і готове до вживання.
Трохи перекусивши, озброюємося фототехнікою та вирушаємо знайомитись із містом. На вулицях пливуть людські потоки, пірнаємо і рухаємося до ялинки у Санта Марія Дель Фіоре. Треба відзначити, де б ми не були, новорічні ялинки були прості і невигадливі, скромні у своєму оздобленні і від цього був якийсь щемливий смуток на серці, долали дитячі спогади.
Трохи покружлявши біля собору, вирушили слідом за людською річкою на площу Республіки. Тут монтувалася сцена та звучала гучна музика, діти каталися на каруселі. Настюшка сиділа на руках, уткнувшись носом у моє плече. Новорічна ніч ознаменувалася нескінченною чередою салютів та феєрверків, діти міцно спали, ми ж дочекавшись 2013 року у наближеному часовому поясі до російських родичів та обдзвонивши всіх друзів, випили Чинзано та перетинали європейський новорічний кордон вже у горизонтальному стані. Вранці, неквапливо зібравшись, спустилися в обідню залу. Рука не піднімаєшся назвати це рестораном або якимось іншим словом, що характеризує приміщення для їди. Отже, чудові високі різьблені дерев'яні стелі, круглі столи, сервіровані найтоншим фарфором. Керуючий пропонує каву в різних варіаціях. Слід зазначити, що у більшості готелів, де ми зупинялися, каву нам подавали. Дрібниця а приємно.
До поїзда в Рим залишалося багато часу і, залишивши валізи на ресепшен, ми знову пішли стикатися з прекрасним. Вранці першого дня тринадцятого року було вже не так людно. На обличчях людей, що зустрічаються, видно сліди вдалої зустрічі нового року, але п'яних немає. Вулиці, що рясніють сміттям, вже прибирають міські служби і місто знову радий зустріти бажаючих видовищ. Повітря вологе і промозгло, +9, але на березі Арно мерзлякувато. Туристи потроху наповнюють набережну. На знаменитому Понті Векк'є не проштовхнутись, якісь диваки навіть затіяли новорічний велопробіг столицею Тоскани. Плавно пішовши вліво від річки, перетинаємо подвір'я галереї Уффіці і виходимо на площу Сіньйорі. Починає накрапувати дощ, і хочеться зігрітися ристретто, що саме в Італії роблять як ніде більше.
Після полудня Євростар мчить нас на південь у теплий і галасливий Рим. Швидкість відчувається по закладеним вухам, але сам біг плавний, що більше нагадує ковзання по ідеальному льоду. Трохи більше півтори години і ми з похмурої Тоскани висаджуємося у весняному сонячній столиці. Подолавши три зупинки метро, поспішаємо кинути житла в готелі Cicerone на однойменній вулиці.
Макс як завжди грудьми на Амбразуру відправлений за продуктом. Складне, майже неможливе завдання, враховуючи новорічні свята. Але не звиклий відступати, чоловік якимось дивом роздобуває цілком їстівну вечерю. Малиня задовольняється раніше купленим йогу ротом, виноградом та хлібом з маслом.
02 січня 2013 року ранок видався теплим, але не дуже сонячним. Ми, щільно поснідавши, вирушили до замку Ангелів і далі до Ватикану. Було 11 ранку і туристи затопили Рим, не було черги хіба що на дитячі каруселі, що так полюбилися Насті. Пофотографувавшись на мосту та набережній Тибра, рушили до колонади Берніні та собору Святого Петра. Дивно, в 1998 році, коли я вперше побачила собор, він здавався набагато більшим розміром. Потрапити всередину було неможливо, бо всі туристи, яких вміщала площу перед собором, прагнули всередину. Було прийняте мудре рішення по черзі рано-вранці відвідати собор, а поки що задовольнятися фотосесією зі швейцарськими гвардійцями Ватикану і прогулянкою по колонаді обожнюваного мною Берніні. Пообідавши на площі Кавур, ледве тягнучи ноги, вирушили в готель, щоб увечері прогулятися пішим ходом у бік п'яцца Дель Попполо та Віа Корсо. Злякавшись, Настена благополучно заснула на татових руках і ми закінчили пригоди до ранку.
03 січня 2013 року не чекаючи поки прокинуться мої дітки, зібрала в оберемок фотоапаратуру і рушила на Ватикан, щоб до сніданку встигнути і в собор потрапити і з його даху на ранковий Рим глянути. У соборі йшли служби, зсередини він залишився таким же величезним і велич таїнним, яким відобразила моя свідомість більше десятка років тому. На дах вела 521 ступінь. Випробування не для слабкодухих, враховуючи вузькі прольоти, де немає місця для відпочинку і немає точки повернення, тільки-вперед! Можна заплатити на пару євро більше і частину шляху приробити на ліфті, але чи я тут? Вид зверху просто вражає: персиковий світанок над Римом, що раз одягається з сонної пелени. Але як виявляється, я пролягала лише пів шляху, обійшовши по оточене три купол з внутрішньої сторони і помилуючись фресками, прямую на найвищу точку підйому. Слів немає, тільки захоплення, захоплення та цікавість.
9 ранку, а я вже оббігла пів міста, мої соні тільки продирають очі, а з мене вже валить потужний фонтан емоцій, але той, що не побачив, не зрозуміє. . . Після сніданку вирушаємо на метро до Колізею. Готуючись до поїздки, натрапила на цікаву інформацію: Колізей у світі один єдиний у Римі, решта - лише амфітеатри. І знову 11 ранку і місто наповнене натовпами, равлик черепа оперізує споруду щільним кільцем. Ні вже - звільніть, моя цікавість не така сильна, за час стояння можна багато чого корисного зробити. Наприклад, піднятися на пагорб Палатин, пройшовши повз Вівтаря Вітчизни, піднятися на Капітолійський пагорб, привітатися з Капітолійською вовчицею і піти на північ до Пантеону та площі Навона. Що ми робимо. У заключній точці визначних пам'яток, приходжу до однозначного висновку щодо правильності вибору готелю. Готелів у Римі багато, але більшість з них, виявляється, розташовано в дуже людних і галасливих місцях. Це я до того, що була велика спокуса оселитися в готелі на площі Навона, але Бог відвів. Площа колись служила ареною для спортивних змагань, була заповнена китайською мішурою і більше нагадувала ярмарок, ніж ту прекрасну площу з чудовими фонтанами чотирьох річок. Вибравшись із галасливого натовпу, ми опинилися на набережній Тібру і по мосту біля замку Ангелів знову повернулися додому з обов'язковим ритуалом підприємства морозива та катання на каруселях.
04 січня 2013 року останній повний день у місті було вирішено вчинити побіжку знаменитими фонтанами: від фонтану на п'яцца Дель Пополо до барки Берніні, що біля іспанських сходів і вже потім до фонтану Треві. А потім було запропоновано відвідати більш демократичний район Риму-Трастевере на предмет ознайомлення з архітектурними особливостями та побутом простих римлян поза туристичною зоною. Пройшовши по віа Корсо через спокусу сунути п'ятак у розпродажі і майже нічого не купивши, благополучно добираємося до утопленниці. На іспанських сходах дуже багато людей: туристів і місцевих, всіх! Але це нікого не дратує. Фотограф рвемося на згадку, чи перевіряю на місці чайний салон Бабінгтонів, переконавшись, що все на місці, як і багато років тому, тримаємо курс на Треві. Коли дивишся на карту Риму, місто здається великим, але всі його пам'ятки зібрані так компактно, що здоровій людині під силу обійти все за день, чи більшість, але це не вдаючись у подробиці, тобто Галопом. Враховуючи наявність у нашій компанії дитини 4х років, таке ось разити було неможливо, але пройшли ми не мало і побачили, відповідно, теж.
Трастевере виявився милим спокійним районом, який жив своїм розміреним ритмом і куди дешевшим чеком у кафе. Неабияк прогулявшись набережною, потрапили в готель ближче до сьомої вечора і вже нічого не планували, а лише перечать ваші і переосмислювали побачене. Ноги гули, нагадуючи мені щаблі Ватиканського собору, а голова гула від емоцій. Переборюючи шум келихом Асті, збираю валізи, бо 05 січня не за горами і нас знову чекає Піза та переліт додому. Зимовий Рим сподобався більше, ніж Рим початку осені. Другий приїзд зробив це місто більш зрозумілим, коли можна було не озираючись на гіда, що втікає, зробити фото, просто посидіти, розглянути в деталях ті чи інші місця і воно вже не було таким городним і галасливим.
05 січня валізи зібрані і після звичайного сніданку у звичайному ресторані готелю про чотири зірки наш нав'ючений екіпаж вирушає у зворотний шлях. Виселення з готелю наказано о 10:00, а поїзд до Флоренції лише о 12, щоб скоротити час, залишивши дітей на валізах, йду дивитися величний собор Санта Марія Маджоре. Заодно ще раз переконуюсь у правильності вибору готелю подалі від вокзальної зони. Якби готель Mecenat palace не скасував нашу броню за тиждень до виїзду, і мені не довелося вживати термінових заходів щодо перебронювання та перенесення маршруту, ми б жили навпроти Санта Марії, але цьому не дано було статися і слава Богу! Але собор чудовий, проте. На зворотній дорозі у фастфуді купую курочку та кебаб – дітям настав час перекусити. Дорога до Флоренції і далі в Пізу проходить рівно та гладко. Заздалегідь куплені квитки і дешевші та економлять масу часу. Розуму вистачає в Пізі вийти не на центральній станції, а їхати до кінцевої, що під аеропортом, власне кажучи, де чекає на нас останній італійський притулок B&B Gate 52.
