Продолжение. Начало здесь > > >
Вот и закончилась моя экскурсионная программа и остались два свободных дня, на них были планы ещё дома, главное, чтобы не подвела погода. Утро, замечательное солнце, тепло, всё как надо. Забежала в магазин марципана узнать, когда приедет машина с марципаном, всё ясно, теперь можно и отправлять в путь. Сегодня еду на побережье к морю, солнцу, и это ещё один небольшой городок – Зеленоградск, приглашаю погулять вместе со мной. На остановке пока ждала автобуса, познакомилась с молодой парой, им тоже было невтерпёж ждать автобуса, взяв такси, через 25 минут мы были в Зеленоградске.
Зеленоградск (Кранц) возник из небольшой деревушки прусских рыбаков, первое упоминание это 12 век. А уже в 13 веке население обслуживало дорогу от Кёнигсберга до Куршской косы. Так, постепенно деревушка разрасталась, появилась таможня, таверна и это уже небольшое поселение. Уже с конца 18 века Кранц упоминается в германской прессе как благоприятное для укрепления здоровья место, всё сложилось как нельзя лучше – целебный морской воздух, наличие лечебных вод, смешанные леса с чистейшим воздухом и близкое расположение к Кёнигсбергу.

Стремительное развитие Кранца как курорта началось в 1816 году по инициативе кенигсбергского врача Фридриха Христиана Кесселя – именно он предложил основать в этих краях курорт с двумя купальнями (мужской и женской) на берегу. Популярность курорта постепенно росла, в 1829 году его посетил известный польский поэт Адам Мицкевич, в 1843 году небольшой уже городок осмотрел король Фридрих Вильгельм IV и остался просто в восторге, и после этого Кранц приобрёл « королевский статус» . И, конечно, началось большое строительство – пансионаты, санатории, кафе, рестораны, ну в общем всё, что полагается иметь в модном среди прусской аристократии месте лечения и отдыха. Также развивалась и железная дорога, стало проще добираться до модного курорта, поток отдыхающих существенно увеличился и город стал самым популярным местом отдыха и лечения.

К 1913 году здесь было уже 29 пансионатов и гостиниц, множество развлечений – дневных и ночных, в общем, жизнь в городе кипела на всю катушку.

А вот так выглядит небольшой « хронограф» в одном из скверов города с самыми значимыми событиями Зеленоградска.
Всё вышло как нельзя лучше, доехали до центра города, от водителя получили направления в какую сторону: море, город, центр. Мой маршрут начался с главной пешеходной улицы города – Курортному проспекту (Кёнигсбергштрассе), плана на осмотр города не было воообще, поэтому просто ходила, смотрела, фотографировала и наслаждалась, ловила последние дни отпуска и хотела увезти с собой только хорошие воспоминания и положительные эмоции. Из всего что успела прочитать и запомнить перед отъездом, что во время войны город практически не пострадал, а значит много мест и домов с историей.


Таким и предстал Курортный проспект. Краснокирпичное здание – бывший почтамт, здание сохранилось почти в первоначальном виде, постройка – начало 20 века, сейчас в здании кафешка. И дальше идут доходные дома начала 20 века и даже небольшой голубой киоск постройки 1905 года – в нем была булочная и до 2019 года продавали хлеб, а сейчас здесь можно купить экскурсии на любой вкус.


Такие забавные птенцы встретили меня на проспекте, и надо же так сделать мастеру, что выражение « лица» у всех птенцов разное:


А дальше потянуло меня моё « Тридевятое Царство» посмотреть и заглянуть не только на центральную улицу, но походить и посмотреть маленькие улочки и закоулочкистарого города.


Многие дома ещё в плачевном состоянии, но и реставрация идёт полным ходом, и конечно, новодел, он есть, естественно, люди хотят улучшить условия жизни.

Да, люди в старинных домах вставляют пластиковые окна, они естественно выбиваются из общего вида, но я всегда почему-то в этот момент больше думаю про людей, а уже потом про историю (чисто из своего опыта).
Бродя по переулкам выхожу к музею « Домик Ангелов» , частный небольшой музей, сходила, не пожалела, такие интересные комментарии читайте (я почитала и задумалась над некоторыми) интересно.






И опять Курортный проспект – очень уютная и красивая улица, дом с драконами – так я его про себя назвала, и ещё удивилась: « Драконы? » . Приехав, почитала, оказывается, дом 19-20 века и в то время модны были скандинавские драконы (чутьё не подвело).



Интересно когда читала, а потом нашла фото старого города
Кранцевский Курхаус в Пруссии курхаусом называлась самая крупная и лучше всего оборудованная гостиница курорта. Её здание было построено в 1840-х годах, сейчас это частная гостиница с названием « КурхаусКранц» 3*, 20 номеров.


Водонапорная башня – архитектурный памятник и символ города. Она построена в 1904 году и служила для улучшения водоснабжения города, башня имеет высоту 40 метров, на высоте 24 метра расположена смотровая площадка, в башне расположен музей кошек « Мурариум» (не ходила, кошек там и без музея хватает). Это тоже частный музей, такой же как « Домик Ангелов» , где всё имеет « кошачье направление» (из рассказов побывавших в музее).




А кошки в Зеленоградске везде – на домах граффити, всевозможные скульптуры, кошачий действующий светофор, лавочки, кашпо и даже перед загсом стоят коты в образе жениха и невесты.




Спасо-Преображенский собор прежде это Кирха Святого Адальберта, постройки 1897 года, тоже со своей интересной историей (интернет мне в помощь). В кирхе был орган, а три больших колокола в Первую мировую войну были переплавлены для нужд фронта, но вскоре были вновь отлиты на пожертвования общины Кранца (интересно почитать и посмотреть старые фото).

Но до моря было ещё далеко, не в плане расстояния (городок небольшой и всё близко), а в плане посмотреть, и за каждым поворотом что-то интересное.


В начале Курортного проспекта памятник котам. В оконной раме сидит кот и взирает на всех с высока, у основания изображение камбалы – символ Зеленоградска. Конструкция вращается – " Памятник карусель" предназначен для катания детей и взрослых – так написано на основании, « Кружитесь с удовольствием» , я так и сделала и отправилась к морю на променад.


На пути к морю попадается улочка Гогенцоллернштрассе (совсем небольшая), сейчас это Московская улица. На улице, названной в честь династии королей, располагались многосемейные виллы и известный отель « Королева Луиза» (до отеля не дошла, не знала, а сейчас понимаю, что была совсем рядом), на некоторых домах ещё есть надписи на немецком.



Так постепенно и не торопясь я добралась до парка, парк расположен недалеко от городского пляжа и уже слышится шум моря, крики чаек, люблю я природу и надо бы зайти и углубиться в парк, но времени и сил может уже не хватить, а посмотреть ещё есть чего.




В парке тенистые аллейки, всё натурально и естественно, дети играют и резвятся, молодежь устроила фото-сессию в тени раскидистых деревьев, сплошная идилия, оказалось, что в парке есть ещё пруд и фонтан, а ещё выяснилось (уже сейчас), что парк сливается с сосновым бором национального парка Куршская коса.

Зеленоградский променад считается одной из главных достопримечательностей Зеленоградска (мне не совсем понятно, наверное, потому что я приехала не к морю, а в « Тридевятое Царство» ). Первый деревянный морской променад был построен в Кранце после Первой мировой войны, его длина составляла 900 метров.
Современный променад широкий и длинный, можно гулять или кататься на велосипедах и самокатах, есть пирс, углубляющийся в море, на променаде много кафешек, где можно посидеть с видом на море (что я и сделала).











А ещё около променада источник минеральный воды, бювет « Королева Луиза» . Вода добывается из месторождения на глубине 240 метров, возникшего около 160 млн лет назад, вода снимает усталость и улучшает работу организма, полезная ну очень, все набирают (побоялась, вдруг организм поймёт неправильно).

У Бювета симпатичный скверик

Недалеко от бювета здание Кранцевской администрации немецкого города-курорта, было построено в начале XX века, и Аллея Дружбы, симпатичное место отдыха, и конечно сувениры, и всё что полагается для курортного города.

Неофициальным символом города являются коты. Их изображения встречаются на стенах домов, в сувенирных лавках популярны статуэтки в виде котов, официальное место кормления котов – сквер « Котофейня» , туда-то я заглянула по дороге к вокзалу, а ещё есть домики для котиков для холодного времени года.









А вот такая милота живёт в кафешке, где посидев и выпив кофе с вкусняшкой, я просто наслаждаясь хорошим днём.





По дороге к вокзалу чуть не пропустила Зеленоградкие часы, часы на этом месте ещё со времён Кранца.

На кирпичной стене барельеф « Карта Зеленоградска» , где показаны самые основные значимые места города, а самое интересное в том, что там показан и старый город Кранц, и современный Зеленоградск.

Общественная библиотека
И ещё одно симпатичное место попалось на пути – Сквер королевы Луизы. Сквер был открыт в 2010 году в честь самой известной женщины Восточной Пруссии. В центре сквера – большое дерево – вяз, вокруг ствола расположены лавочки. Городская легенда гласит: " Во время визита в Кранц (1843 год) король Пруссии Фридрих Вильгельм IV посадил в сквере дерево в честь своей матери королевы Луизы" . В центре сквера, на постаменте, находится бюст королевы, бронзовая копия известной работы скульптора Х. Д. Рауха, подаренный городу немецкими партнерами.
Вдали то дерево, которое король посадил в честь своей матери


Вот такой симпатичный городок я посетила самостоятельно и было гораздо лучше, чем бегать за экскурсией, пытаясь услышать, увидеть и сфотографировать то, что тебе интересно, благодаря интернету можно всё узнать, главное – сделать как можно больше фотографий.

А это две киски провожали меня на вокзале.
Продолжение здесь > > >
Продовження. Початок тут >>>
От і закінчилася моя екскурсійна програма і залишилися два вільні дні, на них були плани ще вдома, головне, щоб не підвела погода. Ранок, чудове сонце, тепло, все як слід. Забігла до магазину марципана дізнатися, коли приїде машина з марципаном, все ясно, тепер можна й відправляти в дорогу. Сьогодні їду на узбережжя до моря, сонця, і це ще одне невелике містечко – Зеленоградськ, запрошую погуляти разом зі мною. На зупинці поки що чекала автобуса, познайомилася з молодою парою, їм теж було нетерпляче чекати на автобус, взявши таксі, через 25 хвилин ми були в Зеленоградську.
Зеленоградськ (Кранц) виник з невеликого села прусських рибалок, перша згадка це 12 століття. А вже в 13 столітті населення обслуговувало дорогу від Кенігсберга до Курської коси. Так, поступово село розросталося, з'явилася митниця, таверна і це вже невелике поселення. Вже з кінця 18 століття Кранц згадується в німецькій пресі як сприятливе для зміцнення здоров'я місце, все склалося якнайкраще - цілюще морське повітря, наявність лікувальних вод, змішані ліси з чистим повітрям і близьке розташування до Кенігсбергу.

Стрімкий розвиток Кранца як курорту почався в 1816 році з ініціативи кенігсберзького лікаря Фрідріха Християна Кесселя – саме він запропонував заснувати в цих краях курорт з двома купальнями (чоловічою та жіночою) на березі. Популярність курорту поступово зростала, в 1829 році його відвідав відомий польський поет Адам Міцкевич, в 1843 році невелике вже містечко оглянув король Фрідріх Вільгельм IV і залишився просто в захопленні, і після цього Кранц набув «королівський статус». І, звичайно, почалося велике будівництво - пансіонати, санаторії, кафе, ресторани, ну загалом все, що потрібно мати в модному серед прусської аристократії місці лікування та відпочинку. Також розвивалася і залізниця, стало простіше добиратися до модного курорту, потік відпочиваючих суттєво збільшився і місто стало найпопулярнішим місцем відпочинку та лікування.

До 1913 року тут було вже 29 пансіонатів та готелів, безліч розваг – денних та нічних, загалом, життя у місті кипіло на всю котушку.

А ось так виглядає невеликий «хронограф» в одному зі скверів міста з найзначнішими подіями Зеленоградська.
Все вийшло якнайкраще, доїхали до центру міста, від водія отримали напрямки в яку сторону: море, місто, центр. Мій маршрут розпочався з головної пішохідної вулиці міста – Курортного проспекту (Кенігсбергштрассе), плану на огляд міста не було взагалі, тому просто ходила, дивилася, фотографувала та насолоджувалася, ловила останні дні відпустки та хотіла забрати з собою лише добрі спогади та позитивні емоції. З усього, що встигла прочитати і запам'ятати перед від'їздом, що під час війни місто практично не постраждав, а значить багато місць і будинків з історією.


Таким і став Курортний проспект. Червоноцегельна будівля – колишній поштамт, будівля збереглася майже в первісному вигляді, споруда – початок 20 століття, нині в будівлі кафе. І далі йдуть прибуткові будинки початку 20 століття і навіть невеликий блакитний кіоск будівлі 1905 року – у ньому була булочна і до 2019 року продавали хліб, а зараз тут можна купити екскурсії на будь-який смак.


Такі кумедні пташенята зустріли мене на проспекті, і треба так зробити майстру, що вираз «обличчя» у всіх пташенят різний:


А далі потягнуло мене моє «Тридев'яте Царство» подивитися і зазирнути не тільки на центральну вулицю, але походити і подивитися маленькі вулички та закуточки старого міста.


Багато будинків ще в жалюгідному стані, але й реставрація йде повним ходом, і звичайно, новороб, він є, природно, люди хочуть покращити умови життя.

Так, люди у старовинних будинках вставляють пластикові вікна, вони природно вибиваються із загального вигляду, але я завжди чомусь у цей момент більше думаю про людей, а вже потім про історію (чисто зі свого досвіду).
Бродячи по провулках виходжу до музею «Будиночок Ангелів», приватний невеликий музей, сходила, не пошкодувала, такі цікаві коментарі читайте (я почитала і задумалася над деякими) цікаво.






І знову Курортний проспект – дуже затишна та красива вулиця, ¦ будинок з драконами – так я його про себе назвала, і ще здивувалася: «Дракони? ». Приїхавши, почитала, виявляється, будинок 19-20 століття і тоді модні були скандинавські дракони (чуття не підвело).



Цікаво коли читала, а потім знайшла фото старого міста
Кранцевський Курхаус у Пруссії курхаусом називався найбільший і найкраще обладнаний готель курорту. Її будівля була збудована у 1840-х роках, зараз це приватний готель під назвою «КурхаусКранц» 3*, 20 номерів.


Водонапірна вежа – архітектурна пам'ятка та символ міста. Вона побудована в 1904 році і служила для покращення водопостачання міста, вежа має висоту 40 метрів, на висоті 24 метри розташований оглядовий майданчик, у вежі розташований музей кішок «Мураріум» (не ходила, кішок там і без музею вистачає). Це теж приватний музей, такий же як «Будиночок Ангелів», де все має «котячий напрямок» (з оповідань, що побували в музеї).




А кішки у Зеленоградську скрізь – на будинках графіті, всілякі скульптури, котячий світлофор, що діє, лавочки, кашпо і навіть перед загсом стоять коти в образі нареченого та нареченої.




Спасо-Преображенський собор насамперед це Кірха Святого Адальберта, побудови 1897 року, теж зі своєю цікавою історією (інтернет мені на допомогу). У кірсі був орган, а три великі дзвони у Першу світову війну були переплавлені для потреб фронту, але незабаром були знову відлиті на пожертвування громади Кранца (цікаво почитати та подивитися старі фото).

Але до моря було ще далеко, не в плані відстані (містечко невелике і все близько), а в плані подивитися, і за кожним поворотом щось цікаве.


На початку Курортного проспекту пам'ятник котам. У віконній рамі сидить кіт і дивиться на всіх із високою, біля основи зображення камбали – символ Зеленоградська. Конструкція обертається – "Пам'ятник карусель" призначений для катання дітей і дорослих - так написано на підставі, «Кружляйте із задоволенням», я так і зробила і вирушила до моря на променад.


На шляху до моря трапляється вуличка Гогенцоллернштрассе (зовсім невелика), зараз це Московська вулиця. На вулиці, названій на честь династії королів, розташовувалися багатосімейні вілли та відомий готель «Королева Луїза» (до готелю не дійшла, не знала, а зараз розумію, що була зовсім поруч), на деяких будинках ще є написи німецькою.



Так поступово і не поспішаючи я дісталася парку, парк розташований неподалік міського пляжу і вже чується шум моря, крики чайок, люблю я природу і треба б зайти і заглибитися в парк, але часу і сил може вже не вистачити, а подивитися ще є чого.




У парку тінисті алейки, все натурально і природно, діти грають і граються, молодь влаштувала фото-сесію в тіні розлогих дерев, суцільна ідилія, виявилося, що в парку є ще ставок і фонтан, а ще з'ясувалося (вже зараз), що парк зливається із сосновим бором національного парку Куршська коса.

Зеленоградський променад вважається однією з головних визначних пам'яток Зеленоградська (мені не зовсім зрозуміло, напевно, тому що я приїхала не до моря, а до «Тридев'ятого Царства»). Перший дерев'яний морський променад був збудований у Кранці після Першої світової війни, його довжина становила 900 метрів.
Сучасний променад широкий і довгий, можна гуляти або кататися на велосипедах і самокатах, є пірс, що заглиблюється в море, на променаді багато кафешок, де можна посидіти з видом на море (що я й зробила).











А ще біля променаду джерело мінеральної води, бювет «Королева Луїза». Вода видобувається з родовища на глибині 240 метрів, що виник близько 160 млн років тому, вода знімає втому і покращує роботу організму, корисна ну дуже, все набирають (побоялася, раптом організм зрозуміє неправильно).

У Бювета симпатичний скверик

Неподалік бювету будівлю Кранцевської адміністрації німецького міста-курорту, було збудовано на початку XX століття, і Алея Дружби, симпатичне місце відпочинку, і звичайно сувеніри, і все, що покладається для курортного міста.

Неофіційним символом міста є коти. Їхні зображення зустрічаються на стінах будинків, у сувенірних лавках популярні статуетки у вигляді котів, офіційне місце годування котів – сквер «Котофейня», туди-то я зазирнула дорогою до вокзалу, а ще є будиночки для котиків для холодної пори року.









А ось така милота живе в кав'ярні, де посидівши і випивши кави зі смаком, я просто насолоджуючись хорошим днем.





По дорозі до вокзалу мало не пропустила Зеленоградський годинник, годинник на цьому місці ще з часів Кранца.

На цегляній стіні барельєф «Карта Зеленоградська», де показані основні значущі місця міста, а найцікавіше в тому, що там показано і старе місто Кранц, і сучасний Зеленоградськ.

Громадська бібліотека
І ще одне симпатичне місце потрапило на шляху – Сквер королеви Луїзи. Сквер було відкрито у 2010 році на честь найвідомішої жінки Східної Пруссії. У центрі скверу – велике дерево – в'яз, навколо ствола розташовані лавочки. Міська легенда каже: "Під час візиту до Кранца (1843 рік) король Пруссії Фрідріх Вільгельм IV посадив у сквері дерево на честь своєї матері королеви Луїзи". У центрі скверу, на постаменті, знаходиться бюст королеви, бронзова копія відомої роботи скульптора Х. Д. Рауха, подарований місту німецькими партнерами.
Вдалині те дерево, яке король посадив на честь своєї матері


От таке симпатичне містечко я відвідала самостійно і було набагато краще, ніж бігати за екскурсією, намагаючись почути, побачити та сфотографувати те, що тобі цікаво, завдяки інтернету можна все дізнатися, головне – зробити якомога більше фотографій.

А це дві кицьки проводжали мене на вокзалі.
Продовження тут >>>
olyajan Та в Будинку Ангелів просто зависла, читала цитати, а потім просто клацнула на телефон, а потім уже решту дочитала.
olyajan Да в Домике Ангелов просто зависла, читала цитаты, а потом просто щелкнула на телефон, а потом уже остальное дочитала.
staruha_izergil ретро-фото теж дуже сподобалися, а оскільки екскурсії не було, я в інет читати історію і так захопилася і поки лазила по темах побачила ці фото не могла не скачати, захотіла і вам усім показати.
staruha_izergil ретро-фото тоже очень понравились, а поскольку экскурсии не было, я в инет читать историю и так увлеклась и пока лазила по темам увидела эти фото не могла не скачать, захотела и вам всем показать.
olyajan Та в Будинку Ангелів просто зависла, читала цитати, а потім просто клацнула на телефон, а потім уже решту дочитала.
olyajan Да в Домике Ангелов просто зависла, читала цитаты, а потом просто щелкнула на телефон, а потом уже остальное дочитала.
Дуже затишне містечко! Зі своїм особливим шармом, якому всі місцеві котики додають, звичайно ж, принади та атмосферності!
Погоджуся з попередніми коментарями - порівнювати фото одних і тих же місць зараз і раніше дуже цікаво! Приємно, що багато чого збереглося майже без змін! :)
c.conka2014, дякую за неквапливу та пізнавальну прогулянку!
Очень уютный городок! Со своим особым шармом, которому все местные котики добавляют, конечно же, прелести и атмосферности!
Соглашусь с предыдущими комментами - сравнивать фото одних и тех же мест сейчас и раньше оооочень интересно! Приятно, что много чего сохранилось почти без изменений! :)
c.conka2014, спасибо за неспешную и познавательную прогулку!
Дуже затишне містечко! Зі своїм особливим шармом, якому всі місцеві котики додають, звичайно ж, принади та атмосферності!
Погоджуся з попередніми коментарями - порівнювати фото одних і тих же місць зараз і раніше дуже цікаво! Приємно, що багато чого збереглося майже без змін! :)
c.conka2014, дякую за неквапливу та пізнавальну прогулянку!
Очень уютный городок! Со своим особым шармом, которому все местные котики добавляют, конечно же, прелести и атмосферности!
Соглашусь с предыдущими комментами - сравнивать фото одних и тех же мест сейчас и раньше оооочень интересно! Приятно, что много чего сохранилось почти без изменений! :)
c.conka2014, спасибо за неспешную и познавательную прогулку!