Этой весной на летний отдых был выбор - или Кемер, или Крит/Кос/Греция или Тунис... По ценам - практически одинаково, поэтому остановилась на безвизовой новой стране - Тунисе, тем более, что это - бывшая французская колония, то есть, должно быть отличие от Турции, по крайней мере. Я купила путевки на всю семью за месяц, по СП, через Пегас.
Вылет был назначен на 8 утра, за день узнала о переносе на 10.30 (в принципе - обычное дело в последнее время). Самое интересное началось за пару часов до вылета. Представитель Пегаса объявил всем пассажирам предстоящего полета на ТУ (не помню номера), что вылет переносится на 18 часов вечера. . о причине этого узнали только спустя некоторое время от представителя аэрофлота. Из-за аварии с самолетом этого типа было решено перевести всех на Боинги. Мы подождали немного, потом нас на маршрутках увезли в гостиницу, дали возможность отдохнуть, покормили бесплатным обедом и привезли на комфортабельном автобусе обратно в аэропорт. А когда прибыли на маршрутке, то заело дверь, мужчины попытались открыть с двух сторон - никак не получалось. Пришлось перешагивать через последние сиденья и выходить через заднюю дверь газельки. Как видите, начало поездки было интригующим)) И все равно, хочется сказать спасибо Татарстанскому авиаперевозчику, который организовал все в соотвествии с международными правилами перевозки пассажиров. Уже в отеле мы разговорились с другими отдыхающими, которые ждали перенос вылета в своем аэропорту практически целый день, кажется, это был Свердловск.
Ночью прилетели в Тунис нормально, пассажиров всех разделили на два рейса. Про сам отель расписать здесь не буду, в отчете пропишу подробности. Деньги обменяли в аэропорту, курс здесь выгоднее - 1.35, а в отеле - 1.32. Потом еще раз приходили для обмена, квитанцию сохраняйте, пригодиться при обратном обмене.
Хочу поделиться впечатлениями от первой поездки в страну Магреба. . В Северную Африку. Есть все равно чтото общее между Турцией и Тунисом, это проскальзывает в обычаях, менталитете, привычках местных жителей. Наш отель находился в линии Сканеса от Монастира, в 5-7 мин от ж/д станции. Поэтому мы сделали самостоятельные выходы в два города - в Монастир и Сусс.
Первым делом решили съездить в Монастир, так как он находится в 2-х остановках от нашего отеля. Поезд у них *по нашему - электричка* носит гордое название Метро. Билет купили на станции, стоимость, как и многое другое, узнала заранее в инете из отзывов путешественников /спасибо Интернету! /. В том поезде было 3-4 вагона, мягкие 2-х местные комфортабельные сиденья, кондишен, между вагонами нет дверей. . просто один общий коридор, по которому без устали ходит контролер, обилечивая тех, кто не успел купить на станции. Над дверями висит схема линии метро с указанием станций на двух языках - англ. (удобно) и арабском. Быстро мелькал пейзаж за окном. . много кактусов. . много мусора вдоль дорог...Даже более, чем много. Это неприятно удивило нас... А еще - кактусовые заборы.... Любое ограждение теряет свой смысл, если есть кактусы. . а здесь - просто обилие и разнообразие их сортов. Не надо тратиться на заборы между полями-садами. . все сделает сама природа. . да и через кактусовый забор мало желающих перелезть)))Вот это действительно нас улыбнуло)).
Сам Монастир нам не удалось хорошо рассмотреть. Много продавцов, везде, на каждой улице. Мы себя ощущали какой то приманкой для них /или виной всему солнце, немного приустали на 45-градусной жаре с непривычки вдали от морского бриза). По себе уже знаем - там ничего нельзя брать в руки. Дают - и говорят "презент". Ты говоришь - "спасибо" и отходишь. Тут же протягивают руку и проговаривают цену, а обратно трудно отдать товар, так как ты уже участник этой сделки. После одного такого варианта уже зареклись чтото принимать, просто говорили - "ля" (по арабски - "нет") или по английски. Прошлись вдоль Рибата *старая величественная крепость 5-го века на берегу моря. В музей-мавзолей не стали заходить, прокатились в коляске, договорились с возничим за 10 динаров. Он сделал круг вокруг крепости, провез мимо мечети, по узким улочкам города. . В принципе - просто отдохнули).
Немного отдохнули в отеле и поехали на экскусию Тунис-Карфаген от Пегаса (63 доллара на человека, если покупаешь в день прибытия, если в другие дни - позже- тогда 68 долларов). Гид нам попался очень говорливый, скучно не было, исторические факты рассказывал с нотками иронии и юмора. На эту экскурсию я собиралась уже давно, поэтому получила массу удовольствия). Картадж, как называют Карфаген по местному, как связующая нить настоящего и истории человечества. Знаете, все таки надо там пройтись. В 2-х этажном музее Бардо много скульптур, мозаики. Здесь даже представлены первые хирургические скальпели и другие инструменты.
Из Карфагена поехали в город художников - СидиБуСаид... Красивое место, белые стены, голубые двери и окна. Городок на холме, с верхней точки - чудный вид на море. Красиво. И опять же, от центральной площади на склоне горы - заросли различных кактусов. . просто чудо). В этом городе мы нашли магазинчик Дженераль, в принципе - обычные цены, там купили оливковое масло экстра по 7 динар за литр, м. б. и переплатили, но бегать по улочкам и торговаться как то уже не хотелось)).
Потом была столица Туниса - сам город Тунис. Знаете, все таки там было чуток почище, чем в тех городах, где мы были. По центральной улице от местного БигБена (величественные часы)мы прошли до местного Нотрдам *все таки - бывшая французская колония). красиво. . величественно...Недалеко от БигБена есть соседней улочке есть русский православный храм от московского Патриархата, построенный в 1956 году.
Увидели ограждающую колючую проволоку, автоматчиков в спец одежде, бронетранспортеры. . Но как сказал нам гид - это уже как декорация). Не знаю, выглядит все это, действительно, впечатляюще. Но автоматчик разрешил туристам себя фотографировать, а это подтверждает слова гида))
Вторым самостоятельным выходом в чужой стране была поездка в Сусс. Двигались мы уже более уверенно. В городе сразу нашли Медину (старый город, рынок), про который я начиталась в инете - много товаров по приемлимым ценам. За высокими старыми стенами был действительно рынок. Мы наткнулись на рыбный. . Ох. . на жаре прилавки с рыбой. . запах... Особого впечатления я там не набралась). Обычный рынок, на прилавках -одно и тоже, продавцы практически хватают за рукав (а-ля Турция), зазывая зайти и посмотреть за 1 динар часы/сумку/браслет и т. д. Короче, все наше семейство вышло оттуда. . Или не умеем торговаться по восточному, или просто . . *еще какая то причина).
Прошлись немного, поискав торговые ряды маркета Ясмина *прочитала в инете, но не нашли. Дошли до Сула-центра, немного отдохнули в тени кондиционера на 3-х этажах магазина с фиксированными ценами. Взяли такси и за 9 динаров (переплатили) доехали до порта Port El Kantaoui, который находится в зоне отдыха для достаточно обеспеченных товарисчей). По дороге таксист рассказывал новости города и показывал местные достопримечательности - "налево дискотека БОро-Боро, там много сдвинутых молодых людей", "проезжаем мимо русского паба - "Прости, бабушка" и т. д. Сам порт небольшой - много белоснежных яхт, катамаранов, катеров и тд. Можно просто подобрать для себя поездку, что мы и сделали - оплатили половину стоимости поездки на пиратской яхте с рыбалкой и обедом за 40 динаров на 3-троих взрослых, подождали полчаса до отплытия, доплатили и вперед. Компания на судне собралась практически разношерстная - много местных - группа молодых девушек, пары сами по себе и с детьми, группа оочень пожилых, туристы - иностранцы и мы. Многих укачало по настоящему, волны были немалые. Был дан обед - салат, жаренная рыба практически без костей, разносили напитки - минералка, кола, фанта. Потом пошел арбуз, ограничений не было - сколько хочешь, столько и бери. После этого встали на якорь и капитан предложил пплавать. . Мдя. . Многие 10 минут назад в это море бросали арбузные корки. Желающих окунуться в море достаточно далеко от берега было маловато - человека 4 вместе с капитаном. Тот вообще получал настоящее удовольствие от этого - нырял в маске и трубке как рыбка). Постояли немного на якоре, о рыбалке никто и не вспомнил, кроме моего мужа, но большая часть пассажиров - женщины, так что - он не стал настаивать. Вернулись в порт, вся поездка заняла чуть больше 2-х часов, но не жалеем о деньгах и времени. Было неплохо. Интересно было наблюдать за пассажирами - чтото скажут и смеются все вместе - и стар, и молодой). Возникло ощущение, что просто большая семья решила получить удовольствие от поездки на морской яхте.
Обратно поехали на такси. Конкуренция у таксистов оочень жесткая. Договорились за 10 динар до отеля из речного порта. ехали быстро, муж опасался, что у отеля таксист скажет - 10 за каждого. Мы такую картину уже наблюдали у ворот отеля, приехала семья на тук-туке (мопед с 4-мя сиденьями) и пришлось им идти на ресепшн выяснять по оплату. У нас все обошлось - больше 10 динар он не требовал. Итог - 2.4 - электричка-метро, 9 - такси, 40 - на яхте, 10 - обратно до отеля. Все равно дешевле, чем экскурсия из отеля, учитывая, что мы оплатили за троих это все, а у гидов - порядка 37 долларов на одного.
10 дней по путевке, в реалии - 8 дней получилось, потому что вылет был в 12, выезд из отеля в 9.45.
В целом - Тунис интересен как новая страна. Красив, историчен, поучителен. Еще раз убедилась, что знать надо английский язык. . ох, как надо! ))). А вот на счет еще одной поездки сюда - не знаю... немного напрягало приставучее поведение продавцов *в Эмиратах этого нет, убедилась на собственном опыте, хотя тоже - арабская страна. И еще один нюанс - покупки ненамного дешевые здесь. Спорить с желающими торговаться не буду - все равно каждый остается при своем мнении.
Не жалею о поездке сюда все равно - новая страна, колорит, отдых. Было то, ради чего и поехали на этот релакс.
Цієї весни на літній відпочинок був вибір - або Кемер, або Крит/Кос/Греція або Туніс. . . За цінами - практично однаково, тому зупинилася на новій безвізовій країні - Тунісі, тим більше, що це - колишня французька колонія, тобто, має бути на відміну від Туреччини, принаймні. Я купила путівки на всю сім'ю за місяць, через СП, через Пегас.
Виліт був призначений на 8 ранку, за день дізналася про перенесення на 10.30 (в принципі – звичайна справа останнім часом). Найцікавіше почалося за кілька годин до вильоту. Представник Пегаса оголосив усім пасажирам майбутнього польоту на ТУ (не пам'ятаю номера), що виліт переноситься на 18 годин вечора. . Про причину цього дізналися лише через деякий час від представника аерофлоту. Через аварію з літаком цього типу було вирішено перевести всіх на Боїнгі. Ми почекали небагато, потім нас на маршрутках відвезли в готель, дали можливість відпочити, погодували безкоштовним обідом та привезли на комфортабельному автобусі назад до аеропорту. А коли прибули на маршрутці, то заїло двері, чоловіки спробували відчинити з двох сторін - ніяк не виходило. Довелося переступати через останні сидіння та виходити через задні двері газельки. Як бачите, початок поїздки був інтригуючим)) І все одно, хочеться сказати спасибі Татарстанському авіаперевізнику, який організував все у відповідності з міжнародними правилами перевезення пасажирів. Вже в готелі ми розговорилися з іншими відпочиваючими, які чекали на перенесення вильоту в своєму аеропорту практично цілий день, здається, це був Свердловськ.
Вночі прилетіли до Тунісу нормально, пасажирів усіх поділили на два рейси. Про сам готель розписати тут не буду, у звіті напишу подробиці. Гроші обміняли в аеропорту, курс тут вигідніше – 1.35, а в готелі – 1.32. Потім ще раз приходили для обміну, квитанцію зберігайте, нагоді при зворотному обміні.
Хочу поділитися враженнями від першої поїздки до країни Магреба. У Північну Африку. Є все одно щось спільне між Туреччиною та Тунісом, це прослизає у звичаях, менталітеті, звичках місцевих мешканців. Наш готель знаходився в лінії Сканеса від Монастира, за 5-7 хв від залізничної станції. Тому ми зробили самостійні виходи у два міста – у Монастир та Сус.
Насамперед вирішили з'їздити в Монастир, тому що він знаходиться в 2-х зупинках від нашого готелю. Поїзд у них *на нашу - електричка* носить горду назву Метро. Квиток купили на станції, вартість, як і багато іншого, дізналася заздалегідь в інеті з відгуків мандрівників / дякую Інтернету! /. У тому поїзді було 3-4 вагони, м'які 2-х місні комфортабельні сидіння, кондишен, між вагонами немає дверей. . просто один загальний коридор, яким невтомно ходить контролер, оббиваючи тих, хто не встиг купити на станції. Над дверима висить схема лінії метро із зазначенням станцій двома мовами – англ. (зручно) та арабською. Швидко миготів пейзаж за вікном. . багато кактусів. . багато сміття вздовж доріг. . . Навіть більше, ніж багато. Це неприємно здивувало нас. . . А ще - кактусові огорожі....Будь-яка огорожа втрачає свій сенс, якщо є кактуси. Не треба витрачатися на паркани між полями-садами. . все зробить сама природа. . та й через кактусовий паркан мало бажаючих перелізти))) Ось це справді нас усміхнуло)).
Сам Монастир нам не вдалося добре розглянути. Багато продавців, скрізь, на кожній вулиці. Ми себе відчували якоюсь принадою для них/або виною всьому сонце, трохи привстали на 45-градусній спеці з незвички далеко від морського бризу). По собі вже знаємо – там нічого не можна брати до рук. Дають – і кажуть "презент". Ти говориш - "дякую" і відходиш. Тут же простягають руку і промовляють ціну, а назад важко віддати товар, тому що ти вже є учасником цієї угоди. Після одного такого варіанту вже зареклися щось приймати, просто говорили - "ля" (арабською - "ні") або англійською. Пройшлися вздовж Рибата Стара велична фортеця 5-го століття на березі моря. У музей-мавзолей не заходили, прокотилися в колясці, домовилися з візником за 10 динарів. Він зробив коло навколо фортеці, провіз повз мечеть, вузькими вуличками міста. . В принципі - просто відпочили).
Трохи відпочили в готелі і поїхали на екскусію Туніс-Карфаген від Пегаса (63 долари на особу, якщо купуєш у день прибуття, якщо в інші дні - пізніше - тоді 68 доларів). Гід нам попався дуже балакучий, нудно не було, історичні факти розповідав із нотками іронії та гумору. На цю екскурсію я збиралася вже давно, тому отримала багато задоволення). Картадж, як називають Карфаген за місцевим, як сполучна нитка сьогодення та історії людства. Знаєте, все ж таки треба там пройтися. У 2-х поверховому музеї Бардо багато скульптур, мозаїки. Тут навіть представлені перші хірургічні скальпелі та інші інструменти.
З Карфагена поїхали до міста художників – СідіБуСаїд. . . Гарне місце, білі стіни, блакитні двері та вікна. Містечко на пагорбі, з верхньої точки - чудовий вид на море. Красиво. І знову ж таки, від центральної площі на схилі гори - зарості різних кактусів просто диво). У цьому місті ми знайшли магазинчик Дженераль, в принципі – звичайні ціни, там купили оливкову олію екстра по 7 динар за літр, м. б. і переплатили, але бігати по вуличках і торгуватися якось уже не хотілося)).
Потім була столиця Тунісу – саме місто Туніс. Знаєте, все-таки там було трохи чистіше, ніж у тих містах, де ми були. По центральній вулиці від місцевого БігБена (величний годинник) ми пройшли до місцевого Нотрдам все-таки - колишня французька колонія). красиво. . велично. . . Недалеко від БігБена є сусідній вуличці є російський православний храм від московського Патріархату, збудований у 1956 році.
Побачили огороджувальний колючий дріт, автоматників у спецодязі, бронетранспортери. Але як сказав нам гід - це вже як декорація). Не знаю, виглядає все це справді вражаюче. Але автоматник дозволив туристам фотографувати себе, а це підтверджує слова гіда))
Другим самостійним виходом у чужій країні була поїздка до Суса. Рухалися ми вже впевненіше. У місті відразу знайшли Медіну (старе місто, ринок), про який я начиталася в інеті - багато товарів за прийнятними цінами. За високими старими стінами був справді ринок. Ми натрапили на рибний . . Ох . . на спеку прилавки з рибою . . запах...Особливого враження я там не набралася). Звичайний ринок, на прилавках -одно й теж, продавці практично хапають за рукав (а-ля Туреччина), закликаючи зайти і подивитися за 1 динар годинник/сумку/браслет і т. д. Коротше, все наше сімейство вийшло звідти. Або не вміємо торгуватися по східному, або просто . . * ще якась причина).
Пройшлися трохи, пошукавши торгові ряди маркету Ясміна прочитала в інеті, але не знайшли. Дійшли до Сула-центру, трохи відпочили в тіні кондиціонера на 3 поверхах магазину з фіксованими цінами. Взяли таксі та за 9 динарів (переплатили) доїхали до порту Port El Kantaoui, який знаходиться у зоні відпочинку для досить забезпечених товаришів). Дорогою таксист розповідав новини міста і показував місцеві пам'ятки - "ліворуч дискотека БОро-Боро, там багато зрушених молодих людей", "проїжджаємо повз російський паб - "Пробач, бабусю" і т. д. Сам порт невеликий - багато білосніжних яхт, катамаранів , катерів і т. д. . Можна просто підібрати для себе поїздку, що ми і зробили - сплатили половину вартості поїздки на піратській яхті з рибалкою та обідом за 40 динарів на 3-х дорослих, почекали півгодини до відплиття, доплатили і вперед. практично різношерста – багато місцевих – група молодих дівчат, пари самі по собі та з дітьми, група дуже літніх, туристи – іноземці і ми. напої - мінералка, кола, фанта. . . Потім пішов кавун, обмежень не було - скільки хочеш, стільки й бери. . . Після цього встали на якір і капітан запропонував пплавати. . Мдя. . Багато 10 хвилин тому в це море кидали кавунові кірки. Охочих поринути в море досить далеко від берега було замало - людини 4 разом із капітаном. Той взагалі отримував справжнє задоволення від цього – пірнав у масці та трубці як рибка). Постояли трохи на якорі, про рибалку ніхто й не згадав, крім мого чоловіка, але більшість пасажирів – жінки, тож – він не став наполягати. Повернулися в порт, вся поїздка зайняла трохи більше 2-х годин, але не шкодуємо про гроші та час. Було непогано. Цікаво було спостерігати за пасажирами – щось скажуть і сміються всі разом – і старий, і молодий). Виникло відчуття, що просто велика сім'я вирішила отримати насолоду від поїздки на морській яхті.
Назад поїхали на таксі. Конкуренція у таксистів дуже жорстка. Домовилися за 10 динар до готелю із річкового порту. їхали швидко, чоловік побоювався, що біля готелю таксист скаже – 10 за кожного. Ми таку картину вже спостерігали біля воріт готелю, приїхала сім'я на тук-туку (мопед з чотирма сидіннями) і довелося їм йти на ресепшн з'ясовувати за оплатою. У нас все обійшлося – понад 10 динар він не вимагав. Підсумок – 2.4 – електричка-метро, .9 – таксі, 40 – на яхті, 10 – назад до готелю. Все одно дешевша, ніж екскурсія з готелю, враховуючи, що ми сплатили за трьох це все, а у гідів – близько 37 доларів на одного.
10 днів за путівкою, в реалії - 8 днів вийшло, тому що виліт був о 12-й, виїзд з готелю в 9.45.
Загалом Туніс цікавий як нова країна. Красивий, історичний, повчальний. Ще раз переконалася, що знати треба англійську мову. . ох, як треба! ))). А ось на рахунок ще однієї поїздки сюди - не знаю. . . трохи напружувало приставку поведінка продавців * В Еміратах цього немає, переконалася на власному досвіді, хоча теж - арабська країна. І ще один нюанс - покупки дешеві тут. Сперечатись із охочими торгуватися не буду - все одно кожен залишається при своїй думці.
Не жалкую про поїздку сюди все одно – нова країна, колорит, відпочинок. Було те, заради чого поїхали на цей релакс.
