Моя дочь 9-ти лет отдыхала в первую летнюю смену в лагере "Озерный". С половины смены я жила "под боком", в Гурзуфе. Могла приходить к ребенку в любое время, поэтому видела их жизнь собственными глазами. Если сказать в двух словах: вспомните свое советское детство и отдых. Комната была на 12 человек, двухэтажные кровати (благо дочь ехала со своим коллективом, все друг друга знали). Мебель не новая, но целая. Читала я страшилки про форму на 3 размера больше и старую - нет, форма была хорошая. На пляж дети ходили в обычной одежде, не в форме. На море, действительно, заходили в воду по свистку, а выходили по сирене : ) Но, на мой взгляд, с ними по-другому и не совладаешь. С головными уборами строго : все должны быть в них. Насчет камеры хранения - да, действительно, существует непонятная для меня система: чемоданы дети оставляют в камере, необходимые вещи берут с собой. Идти до камеры далеко, никаких жетонов в обмен на вещи не выдают. Поэтому не давайте детям дорогих сумок и чемоданов, и не давайте техники типа iPadов: будет всем спокойнее, да и на этих устройствах там некогда играть. На мой взгляд, хорошо, что дети заняты с утра до вечера - нет времени и сил на глупости. То, что пишут, что нет розеток - правда. В комнатах, очевидно, по советским нормам безопасности розетки не предусмотрены. Все заряжали телефоны от единственной розетки на балконе (как там говорят, на палубе), и была большая очередь. Отсюда вывод: не давайте дорогой телефон, а давайте дешевый вкупе с зарядкой-солнечной батареей. Еда в столовой нареканий дочери не вызвала (она в этом плане не избалована), хотя все дети после смены похудели. Показательно то, что дети шли из столовой и несли хлебушек. С одной стороны - плохо, с другой - иногда полезно научиться ценить то, что в обычной жизни обесценено. Говорили мне, что сумма на питание одного ребенка не менялась уже лет десять. Экскурсиями, мероприятиями, концертами ребенок остался доволен. Природа и море - волшебные. С вожатыми, как я понимаю, как повезет - из трех наших вожатых на одного дети жаловались, что он матюкается, в итоге его уволили. Двух других дети любили. В общем и целом - плюсов больше, чем минусов. Как сказала дочь: "Когда мы уезжали, все девочки плакали, и даже два мальчика" : )))
Моя донька 9-ти років відпочивала у першу літню зміну у таборі "Озерний". З половини зміни я жила "під боком", у Гурзуфі. Могла приходити до дитини в будь-який час, тому бачила їхнє життя на власні очі. Якщо сказати двома словами: згадайте своє радянське дитинство і відпочинок. Кімната була на 12 осіб, двоповерхові ліжка (благо донька їхала зі своїм колективом, всі знали один одного). Меблі не нові, але цілі. Читала я страшилки про форму на 3 розміри більше і стару – ні, форма була гарна. На пляж діти ходили у звичайному одязі, не у формі. На морі, дійсно, заходили у воду по свистку, а виходили по сирені: ) Але, на мій погляд, з ними по-іншому і не впораєшся. З головними уборами суворо: всі мають бути в них. Щодо камери зберігання – так, справді, існує незрозуміла для мене система: валізи діти залишають у камері, необхідні речі беруть із собою. Йти до камери далеко, жодних жетонів за речі не видають. Тому не давайте дітям дорогих сумок та валіз, і не давайте техніки типу iPadів: буде всім спокійніше, та й на цих пристроях там ніколи грати. На мій погляд, добре, що діти зайняті з ранку до вечора – немає часу та сили на дурниці. Те, що пишуть, що немає розеток – правда. У кімнатах, очевидно, за радянськими нормами безпеки, розетки не передбачені. Всі заряджали телефони від єдиної розетки на балконі (як там кажуть, на палубі) і була велика черга. Звідси висновок: не давайте дорогий телефон, а давайте дешевий разом із зарядкою-сонячною батареєю. Їжа в їдальні нарікань доньки не викликала (вона в цьому плані не розпещена), хоча всі діти після зміни схудли. Показово те, що діти йшли зі їдальні та несли хліба. З одного боку – погано, з іншого – іноді корисно навчитися цінувати те, що у звичайному житті знецінене. Говорили мені, що сума на харчування однієї дитини не змінювалася вже років із десять. Екскурсіями, заходами, концертами дитина залишилася задоволеною. Природа та море - чарівні. З вожатими, як я розумію, як пощастить - з трьох наших вожатих на одного діти скаржилися, що він матюкається, його звільнили. Двох інших дітей любили. Загалом і в цілому - плюсів більше, ніж мінусів. Як сказала дочка: "Коли ми їхали, всі дівчатка плакали, і навіть два хлопчики" : )))