На автомобілі в Лас Вегас - Палм Спрінгс - Санту Барбару

18 травня 2012 • Час поїздки: з 30 квітня 2012 до 08 травня 2012

Репутація: +150½

Додати до друзів

Написати листа

San Francisco-Santa Clarita-Las Vegas- Palm Springs-Santa Barbara-Pismo Beach.

Наверное, если попросить кого-нибудь из наших сограждан на вскидку назвать города США, то в перечень попадут Нью Йорк, Сан Франциско, Лас Вегас, Лос Анжелес… Эти города «на слуху», о них говорят, их посещают. Я тоже бывал в них, и тем не менее, захотелось проехаться по их улицам, поиграть в казино, побродить по берегу Тихого океана. В октябре 2011 я уже ездил по западному побережью, и этот маршрут почти повторяет прежний. Так что, рассказ будет краток. Немного изменились лишь цели путешествия. Захотелось больше отдохнуть, посмотреть шоу, «дринкать» у бассейнов, просто поколесить по городам, а не мчаться с одного конца штата в другой, что бы что-либо увидеть. Итак – 3.04 2012.

Сан Франциско! В этом городе много чего с пометкой «самый». Сколько раз я прошел его пешком с востока на запад и не помню даже. Кажется в 2007, в первый раз посетив его, я был очарован, и сразу в него влюбился. Он мне напоминает мой родной Киев , но не теперешний, а 50- летней давности, с такими же красивыми фонарями, деревьями, и лавочками под ними, парками, где играет музыка… В этом городе, в отличие от моего, все сохранилось. Я когда-то читал, что город был задуман для остановки продвижения с севера русских, да и с запада уже захвативших Гавайи. Видимо не зря!

На юг можно двигаться вдоль океана, где разбросаны красивые городки, мною уже описаны в предыдущих рассказах. Да и первая остановка запланированная в Санта Кларите –красивейшем уютном городке, мне очень понравившемся в прошлой поездке . Здесь снимают фильмы и шоу, проживают звезды сериалов, проходят фестивали. Горы и озера, поля для гольфа, магазины именитых брендов, чистота и тишина. Да и двухлетний парнишка на заднем сиденьи нашего авто любит ездить здесь на паровозиках. Покидать такую красоту ох как не хотелось, но нас уже ждал Лас Вегас. Ничего интересного по 260-мильной трассе дальше нет, только гора Сан Бернардино справа радует глаз. За бортом несусветная жара – пустыня. И вот показался Примм, с казино и американскими горками. Почти приехали….

«Стратосферу» видно из далека, я планировал посетить её смотровую площадку , посмотреть с высоты на город, на отчаянных прыгунов вниз с огромной высоты. 110 долларов за прыжок меня не смущали, опасался возраста и дрожи в коленках. Сразу скажу – побывать не сбылось, хотя прыгунов видел снизу. Молодцы! Номер мы забронировали в отеле «Вдара» Нужен был сьют, без казино, но смоукинг, на/у Стрип. При всем разнообразии отелей, как оказалось, выбор не велик. Отель отличный, новый , чистый, соединен небольшим мостиком с Белладжио. Кухня, гостиная, 2 санузла, 2 телевизора, бесплатные инет, парковка, монорельс в Сити Центр . У бассейна можно заказать отдельные кабинки, даже с большим телевизором. Очень тихо, никаких звуков. Наш номер был на 50-м этаже, 003. Из коридора великолепный вид на танцующие фонтаны, и Стрип. Если Вы закажете себе 006 номер, то получите такое зрелище прямо из ванны. Супер! Сразу оговорюсь , что сьюты дорогие, и чем выше этаж, тем дороже, и на много. Но за удовольствие нужно платить. Возвращаясь поздно из казино, я подолгу стоял у окна, смотрел на изгибающиеся струи, огни города и получал умиротворение от увиденного. С отелем повезло. Завтракали мы в номере, так как нужно было малышу варить каши и т. д. За четверо суток посмотрел 2 шоу, 5 отелей, озеро Лас Вегас, и Фремонт. Покатался на гондоле в Венециан, поднимался на Эйфелевую башню, мчался с горок в Цирке. Озеро очень рекомендую, тишина, красота, можно покататься на водных велосипедах и электрокатерах. После шумного города – рай. Ужин был на террасе итальянского ресторана на берегу, и пианист- итальянец играл нам на аккордеоне у столика, почти весь вечер, русские песни. После 5 долларов полученных от меня за игру на пианино и узнав, что я русский он уже от нас почти не отходил. С учетом еще нескольких ему благодарностей, ужин перевалил чуть за 200. Но масса удовольствия и положительных эмоций. Кажется, «Луна Росса» звался ресторанчик. Можно покушать скромнее, не покупая вино за 45 дол. , и десерты, но так уж получилось. Мы же русские, гулять, так гулять. Мне нравится сей город, и за это второе его посещение многое из намеченного не осуществилось. Возможно, это знак, и я еще в нем побываю. Эх, хотелось бы…

Следующий пункт – Палм Спрингс. Если вы спросите : «почему туда», я не смогу ответить . Я уже бывал в нем, когда ездил в Аризону. Поднимался на Сан Хасинто, пил дэйт шейки. Он лежит у подножия гор, на равнине, застроен одноэтажными домиками. Жаркий, зеленый, чистый, красивый. Что ни улочка – то загляденье. Это как посещение вернисажа. Глядя на полотна, получаешь эстетическое удовольствие. Так происходит и со мной в этом городе. Здесь отдыхают звезды Голливуда, отставные президенты страны, политики и т. д. Пару слов об отеле – Виста Мираж. У горы, в зелени и цветах. 2 спальни, большая, метров 30 – 40 кв. гостиная – студио с кухней, 2 балкона, интернет, 2 ванных комнаты. Чисто, но скромно. Шумное кондиционирование. С маленькими детьми в самый раз. Чистый бассейн, теннисные корты, велосипеды… Снова поднялись на гору, вид обалденный, но была «дымка», на 100 миль не посмотришь. Я пробовал углубиться в лагерь, но оставил эту затею, поняв, что коляску с малышом мне обратно в гору не вытолкать. Свежий воздух, пение птиц, солнце и лес. И все на высоте 1.5 км. Был у меня пунктик просмотра в Палме. Бывшая вилла М. Монро. Не то, что бы я гоняюсь за знаменитостями, но эта женщина меня восхищает. Я ездил специально на о. Коронадо, где снимали фильм «В джазе только девушки», бродил по тому пляжу, где бегала она… Уйти из жизни добровольно в 36 лет, для этого нужно мужество. Улочка оказалась прекрасной, очаровательный домик виднелся на взгорке. Заодно решил взглянуть на дом Б. Стрейзанд, и бывшую виллу Ф. Синатры, на которой проходили знаменитые гулянки. Что еще посмотреть? Выехали по 111 шоссе, вдоль которого расположились города-спутники: Ранчо Мираж, Палм Десерт, знаменитый теннисными турнирами и обилием миллионеров Индиан Вэллс. Ужин в суши –ресторане «Окура» этого города не очень понравился, несмотря на выпитое сакэ. Но место популярное, приличная очередь. Что сказать…Я бы, наверное, променял ставший чужим и неуютным родной Киев, на вечно солнечный, зеленый, тихий городок Палм Спрингс, где просыпаешься под пение птиц, а в 7 часов вечера солнце прячется за горы и улицы заполняются прохладой, запахами цветов и распахнутых ресторанов, счастливыми дружелюбными людьми. Всего лишь две ночи, две ночи в раю! Есть ещё и красавец аэропорт, и конные прогулки по ущельям, и полеты на воздушных шарах , и водные парки, и джип-туры… Деятельный человек найдет здесь занятие по душе. Мы же были ограничены двумя днями и двухлетним малышом.

Утром третьего дня взяли направление на Санту Барбару. По трассе можно заехать в Сан Бернардино и посмотреть Первый Макдональдс, ныне музей; заскочить в Диснейленд на пару дней; послушать лекцию в Лаборатории реактивных двигателей НАСА; либо выпить кофе на голливудских холмах – все это не особо отклоняясь от курса…. Центральная улица «Стэйт» в С. Барбаре как бы начинается с деревянного настила , уходящего в океан, а другим концом упирается в горы, пронизывая город. Множество ресторанов и магазинов по сторонам. Бомжы, сидящие на ажурных лавочках. Но главный козырь – океан. В этот раз он показался мне теплее, да и маленькие дети плескались в воде. Как обычно, было ветрено, но тепло. Рядом художники, продающие картины, всякие безделушки. Отели вдоль набережной среди пальм. Прикольный автобус, без окон и дверей, курсирующий от центра к океану за 25 центов. . Как – то было стремно на нем ехать, я крепко держал за руку внука. В общем приличный курортный город. Все никак не складывается поездить по его холмам, вечная нехватка времени.

Выезжать рекомендую не по 101, а по 154 шоссе. Двухполосная дорога петляет по горам , меж голубых озер. Здесь расположена индейская резервация племени чумаш, еще до испанцев населявших эти земли. Эдакая американская глубинка. Очень живописные, исторические места. Затем попадаем на 101 , винодельческий Лос Аламос, и дальше Санта Мария, где с 31 мая по 3 июня пройдет родео. Съедутся ковбои, чемпионы мира, будет карнавал, клоуны. Я думаю, будет что посмотреть и взрослым и детям. Билеты уже продаются. Настоящий дух Америки. Ну и не пропустите такой город – Писмо бич. Он не раскручен, но живописен. Я в Калифорнии был много раз, проезжал мимо и не обращал внимания. А зря. Городок на берегу океана, широкие пляжи, дюны, фестивали, ярмарки, все виды развлечений, отличное вино, погода, природа. Итак, чем же заняться: полетать на открытом самолете Второй мировой за 100д; поплавать на байдарках; сёрфинг; дайвинг; погонять по дюнам на квадроцикле; прыгать с парашютом; для экстрималов – кайтбординг; катание на лошадях; гольф ; рыбалка; боулинг; театр; с ноября по февраль можно наблюдать невероятное по красоте зрелище – здесь делают остановку в своей миграции бабочки монарх, раскрашивая собой эвкалиптовые рощи; миграция китов; так же этот город знаменит своими огромными моллюсками, которые можно собирать после отлива, правда нужна лицензия. Все зависит от Вашего кошелька, времени и предпочтений. Удивительное, малоизвестное место.

Далее, по пути к Сан Франциско, встречаются колоритные городки, прекрасные пейзажи, мною частично описанные в предыдущих рассказах. Никак не могу точно найти кемпинг в Калифорнии, на берегу океана, где палатки подвешены на деревьях. Очень романтично. Возможно кто знает? Вот такое получилось путешествие. Маршрут можно было бы изменить, и ехать в Вегас через север, что по расстоянию почти одинаково. Посмотреть Напу, Соному –известные винодельческие города, очень красивые, холмистые, зеленые; бывшую столицу игорного бизнеса Рино; большое озеро Тахо –любимое место отдыха многих американцев. Наверное, в следующий раз. Калифорния очень большая и интересная. Как-то я приезжал сюда на Рождество. После слякотного, мрачного Киева, 25-градусная жара, зеленые горы, цветы и океан воспринимаются как нечто сказочное. Такое вот получилось путешествие. Буду рад, если кому-то помог определиться с маршрутом.

San Francisco-Santa Clarita-Las Vegas-Palm Springs-Santa Barbara-Pismo Beach.

Напевно, якщо попросити когось із наших співгромадян на знижку назвати міста США, то до переліку потраплять Нью-Йорк, Сан Франциско, Лас Вегас, Лос Анжелес. . . Ці міста «на слуху», про них кажуть, їх відвідують. Я теж бував у них, проте захотілося проїхатися їх вулицями, пограти в казино, поблукати берегом Тихого океану. У жовтні 2011 року я вже їздив західним узбережжям, і цей маршрут майже повторює колишній. Так що розповідь буде короткою. Трохи змінилися лише цілі подорожі. Захотілося більше відпочити, подивитися шоу, «дрінкати» біля басейнів, просто поколесити містами, а не мчати з одного кінця штату в інший, щоб щось побачити. Отже – 3.04 2012 року.

Сан Франциско! У цьому місті багато чого із позначкою «самий». Скільки разів я пройшов його пішки зі сходу на захід і навіть не пам'ятаю. Здається в 2007, вперше відвідавши його, я був зачарований і відразу в нього закохався. Він мені нагадує мій рідний Київ, але не теперішній, а 50-річної давнини, з такими ж красивими ліхтарями, деревами, і лавочками під ними, парками, де грає музика… У цьому місті, на відміну від мого, все збереглося. Я колись читав, що місто було задумане для зупинки просування з півночі російських, та й із заходу вже захопили Гаваї. Мабуть недаремно!

На південь можна рухатися вздовж океану, де розкидані гарні містечка, мною вже описані у попередніх оповіданнях. Та й перша зупинка запланована в Санта Кларіті – найкрасивішому затишному містечку, яке мені дуже сподобалося в минулій поїздці. Тут знімають фільми та шоу, проживають зірки серіалів, відбуваються фестивалі. Гори та озера, поля для гольфу, магазини іменитих брендів, чистота та тиша. Та й дворічний хлопчина на задньому сидінні нашого авто любить їздити тут на паровозиках. Покидати таку красу ох як не хотілося, але на нас уже чекав Лас Вегас. Нічого цікавого 260-мильною трасою далі немає, тільки гора Сан Бернардіно справа радує око. За бортом несусвітня спека – пустеля. І ось здався Прімм, з казино та американськими гірками. Майже приїхали.

«Стратосферу» видно з далекого, я планував відвідати її оглядовий майданчик, подивитись з висоти на місто, на відчайдушних стрибунів вниз з величезної висоти. 110 доларів за стрибок мене не бентежили, боявся віку і тремтіння в колінах. Відразу скажу – побувати не справдилося, хоча стрибунів бачив знизу. Молодці! Номер ми забронювали в готелі «Вдару» Потрібен був сьют, без казино, але смоукінг, на Стрип. При всій різноманітності готелів, як виявилося, вибір невеликий. Готель відмінний, новий, чистий, з'єднаний невеликим містком з Белладжіо. Кухня, вітальня, 2 санвузли, 2 телевізори, безкоштовні інет, парковка, монорейка в Сіті Центр. У басейну можна замовити окремі кабінки, навіть з великим телевізором. Дуже тихо, жодних звуків. Наш номер був на 50-му поверсі, 003. З коридору чудовий вид на танцюючі фонтани, та Стріп. Якщо Ви замовите собі номер 006, то отримаєте таке видовище прямо з ванни. Супер! Відразу обмовлюся, що сьюти дорогі, і що вище поверх, то дорожче, і багато. Але за втіху треба платити. Повертаючись пізно з казино, я довго стояв біля вікна, дивився на струмені, вогні міста, що згиналися, і отримував умиротворення від побаченого. З готелем пощастило. Снідали ми в номері, бо треба було дитині варити каші тощо. За чотири доби подивився 2 шоу, 5 готелів, озеро Лас Вегас та Фремонт. Покатався на гондолі у Венеціан, піднімався на Ейфелеву вежу, мчав із гірок у Цирку. Озеро дуже рекомендую, тиша, краса, можна покататися на водних велосипедах та електрокатерах. Після галасливого міста – рай. Вечеря була на терасі італійського ресторану на березі, і піаніст-італієць грав нам на акордеоні біля столика майже весь вечір російські пісні. Після 5 доларів отриманих від мене за гру на піаніно і дізнавшись, що я російська, він вже від нас майже не відходив. З урахуванням ще кількох йому подяк, вечеря перевалила трохи за 200. Але маса задоволення та позитивних емоцій. Здається, Місяць Росса звався ресторанчик. Можна поїсти скромніше, не купуючи вино за 45 дол. і десерти, але так вже вийшло. Ми ж росіяни, гуляти, то гуляти. Мені подобається це місто, і за це друге його відвідування багато чого з наміченого не здійснилося. Можливо це знак, і я ще в ньому побую. Ех, хотілося б…

Наступний пункт – Палм Спрінгс. Якщо ви запитаєте: «чому туди», я не зможу відповісти. Я вже бував у ньому, коли їздив до Арізони. Піднімався на Сан Хасінто, пив дейт шийки. Він лежить біля підніжжя гір, на рівнині, забудований одноповерховими будиночками. Гарячий, зелений, чистий, гарний. Що не вуличка – то диво. Це як відвідування вернісажу. Дивлячись на полотна, отримуєш естетичну насолоду. Так відбувається і зі мною у цьому місті. Тут відпочивають зірки Голлівуду, відставні президенти країни, політики та ін. Кілька слів про готель – Віста Міраж. Біля гори, в зелені та квітах. 2 спальні, велика, метрів 30 – 40 кв. вітальня – студіо з кухнею, 2 балкони, інтернет, 2 ванні кімнати. Чисто, але скромно. Гучне кондиціювання. З маленькими дітьми якраз. Чистий басейн, тенісні корти, велосипеди… Знову піднялися на гору, вигляд очманілий, але була «димка», на 100 миль не подивишся. Я пробував заглибитися в табір, але залишив цю витівку, зрозумівши, що коляску з малюком мені назад не виштовхати. Свіже повітря, спів птахів, сонце та ліс. І все на висоті 1.5 км. Був у мене пункт перегляду в Палмі. Колишня вілла М. Монро. Не те, що я ганяюся за знаменитостями, але ця жінка мене захоплює. Я їздив спеціально на о. Коронадо, де знімали фільм «У джазі тільки дівчата», тинявся тим пляжем, де бігала вона… Піти з життя добровільно в 36 років, для цього потрібна мужність. Вуличок виявився прекрасним, чарівний будиночок виднівся на узгорку. Заодно вирішив подивитись будинок Б. Стрейзанд, і колишню віллу Ф. Синатри, де проходили знамениті гулянки. Що ще побачити? Виїхали по 111 шосе, вздовж якого розташувалися міста-супутники: Ранчо Міраж, Палм Десерт, знаменитий тенісними турнірами та великою кількістю мільйонерів Індіан Веллс. Вечеря в суші – ресторані «Окура» цього міста не дуже сподобався, незважаючи на випите саке. Але місце популярне, пристойна черга. Що сказати...Я б, напевно, проміняв рідний Київ, що став чужим і незатишним, на вічно сонячне, зелене, тихе містечко Палм Спрінгс, де прокидаєшся під спів птахів, а о 7 годині вечора сонце ховається за гори і вулиці заповнюються прохолодою, запахами квітів і відчинені ресторани, щасливі дружелюбні люди. Лише дві ночі, дві ночі в раю! Є ще й красень аеропорт, і кінні прогулянки ущелинами, і польоти на повітряних кулях, і водні парки, і джип-тури… Діяльна людина знайде тут заняття до душі. Ми ж були обмежені двома днями та дворічним малюком.

Вранці третього дня взяли напрямок на Санту Барбару. Трасою можна заїхати в Сан Бернардіно і подивитися Перший Макдональдс, нині музей; заскочити в Діснейленд на кілька днів; послухати лекцію у Лабораторії реактивних двигунів НАСА; або випити кави на голлівудських пагорбах - все це не особливо відхиляючись від курсу. Центральна вулиця «Стэйт» в С. Барбарі ніби починається з дерев'яного настилу, що йде в океан, а іншим кінцем упирається в гори, пронизуючи місто. Безліч ресторанів та магазинів на всі боки. Бомжі, що сидять на ажурних лавках. Але головний козир – океан. Цього разу він здався мені теплішим, та й маленькі діти хлюпалися у воді. Як завжди, було вітряно, але тепло. Поруч художники, що продають картини, всякі дрібнички. Готелі вздовж набережної серед пальм. Прикольний автобус, без вікон і дверей, що курсує від центру до океану за 25 центів. Як було стрімко на ньому їхати, я міцно тримав за руку онука. Загалом пристойне курортне місто. Все не складається поїздити по його пагорбах, вічна нестача часу.

Виїжджати рекомендую не по 101, а по 154 шосе. Двосмугова дорога петляє по горах між блакитних озер. Тут розташована індіанська резервація племені чумаш, що ще до іспанців населяли ці землі. Така собі американська глибинка. Дуже мальовничі, історичні місця. Потім потрапляємо на 101 виноробний Лос Аламос, і далі Санта Марія, де з 31 травня по 3 червня пройде родео. З'їдуться ковбої, чемпіони світу, карнавал, клоуни. Я думаю, буде що подивитись і дорослим, і дітям. Квитки вже продаються. Справжній дух Америки. Ну і не пропустіть таке місто - Пісмо бич. Він не розкручений, але мальовничий. Я в Каліфорнії був багато разів, проїжджав повз і не звертав уваги. А дарма. Містечко на березі океану, широкі пляжі, дюни, фестивалі, ярмарки, всі види розваг, чудове вино, погода, природа. Отже, чим зайнятися: політати на відкритому літаку Другої світової за 100д; поплавати на байдарках; серфінг; дайвінг; поганяти по дюн на квадроциклі; стрибати з парашутом; для екстрималів – кайтбординг; катання на конях; гольф; риболовля; боулінг; театр; з листопада до лютого можна спостерігати неймовірне по красі видовище – тут роблять зупинку у своїй міграції метелика монарх, розфарбовуючи собою евкаліптові гаї; міграція китів; так само це місто відоме своїми величезними молюсками, які можна збирати після відливу, правда потрібна ліцензія. Все залежить від Вашого гаманця, часу та переваг. Дивовижне маловідоме місце.

Далі, по дорозі до Сан Франциско, зустрічаються колоритні містечка, прекрасні краєвиди, що мною частково описані в попередніх оповіданнях. Не можу точно знайти кемпінг у Каліфорнії, на березі океану, де намети підвішені на деревах. Дуже романтично. Можливо, хто знає? Ось така вийшла подорож. Маршрут можна було б змінити, і їхати до Вегаса через північ, що на відстані майже однаково. Переглянути Напу, Соному - відомі виноробні міста, дуже гарні, горбисті, зелені; колишню столицю грального бізнесу Ріно; велике озеро Тахо - улюблене місце відпочинку багатьох американців. Напевно, наступного разу. Каліфорнія дуже велика та цікава. Якось я приїжджав сюди на Різдво. Після сльота, похмурого Києва, 25-градусна спека, зелені гори, квіти та океан сприймаються як щось казкове. Така ось вийшла подорож. Радий, якщо комусь допоміг визначитися з маршрутом.

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал